Ухвала суду № 53015756, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/16282/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р.

у справі № 826/18069/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будакс»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будакс» (далі - позивач, ТОВ «Будакс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Оболонському районі) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 р. скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 10.11.2014 року №0011732201 та №0011742201.

У касаційній скарзі ДПІ в Оболонському районі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р., а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.01.2015 р. залишити в силі.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Будакс», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Оболонському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кастор Білдінг» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року, за результатами якої складено акт від 21 жовтня 2014 року № 1155/26-54-22-01-10/38511196.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пунктів 201.10, 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2014 року на суму 193738,00 грн., занижено суму ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2014 року на суму 485559,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014 р. №0011732201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 606949,00 грн., в тому числі за основним платежем - 485559,00 грн., за штрафними санкціями - 121390,00 грн., та від 10.11.2015 р. №0011742201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 193738,00 грн.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ «Енергополь» (Замовник) та TOB «Будакс» (Генпідрядник) було укладено договір генерального підряду від 01.06.2013 р. №01/06-13. Предметом вищевказаного договору є те, що Генпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу будівельно-монтажних робіт на будівництві третьої черги житлово-офісного комплексу з об'єктами соціально-побутового, торговельного призначення (будинок) по вул. Кондратюка, 1 в Оболонському районі м. Києва.

На виконання умов вищезазначеного договору, між ТОВ «Будакс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кастор Білдінг» (Підрядник) укладено договір підряду (будівельно-монтажні роботи по улаштуванню цегляної кладки в будинку №3) №1301/3-14 від 13 січня 2014 року.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, довідкою форми КБ-3 тощо.

При цьому слід зазначити, що банківські та господарські операції між TOB «Будакс» та TOB «Кастор Білдінг» знайшли своє належне відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку, податкових деклараціях і розрахунках.

На час здійснення господарських операцій TOB «Будакс» та TOB «Кастор Білдінг» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з TOB «Будакс» та TOB «Кастор Білдінг», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун