Ухвала суду № 53015707, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28399/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю представників: НБУ - Камінського О.М., Романової І.В., Мельник Г.В., Фефелової А.В., ПАТ КБ „Приватбанк" - Буря Я.В., Турчанова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у справі №804/9939/14 за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до Національного банку України про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до Національного банку України, в якому просило скасувати рішення Комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 18.03.2011 року №97 про накладення штрафу за подання недостовірної статистичної звітності за формою №613 "Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" в частині не розкриття інформації щодо назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії та забезпечення у подальшому дотримання вимог Правил №124 під час складання статистичної звітності за Формою №613.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розкриття публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" інформації про назви контрагентів/клієнтів Кіпрської філії в формі статистичної звітності №613 "Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами", може призвести до порушення встановленого пунктом 29 Розділу XI Закону про банківську діяльність Республіки Кіпр від 1997 року порядку розкриття банківської таємниці, в зв'язку з цим просить рішення №97 про накладення штрафу скасувати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2013 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року скасовані судові рішення, а справа направлена на новий судовий розгляд з підстав не встановлення судами з яких складових активів банку, зобов'язань, доходів та витрат вираховувалася величина порогу суттєвості при прийнятті оскаржуваного рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2014 року позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України № 97 від 18.03.2011р. про накладення штрафу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду публічне акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Національний банк України просить залишити касаційну скаргу без задоволення. а рішення суду апеляційної інстанції без змін, яке є законним та відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 18 березня 2011 року Комісією Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків винесене рішення №97 „Про накладення штрафу на публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК" за порушення вимог нормативно-правового акту Національного банку України". Даним рішенням встановлене порушення вимог Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 р. №124, в частині подання недостовірної статистичної звітності за формою №613 „Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" станом на 01.02.2011 року та вирішено накласти на позивача штраф у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого капіталу, зобов'язано позивача забезпечити у подальшому дотримання вимог Правил №124 під час складання статистичної звітності.

Вважаючи вказане рішення №97 Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України від 18 березня 2011 року протиправним, публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПРИВАТБАНК" звернулося до суду. При цьому позивач посилається на неправильність визначення порогу суттєвостей окремих об'єктів обліку.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень не може довести факту перевищення відповідачем порогу суттєвості більш ніж на 1 %, а тому відповідач при прийнятті рішення № 97 від 18.03.2011 року не дотримався вимог, законодавства, яке було чинне на момент прийняття рішення, щодо підстав його прийняття та документів, що підтверджують факт порушення.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові послався на ті обставини, що оскаржуване рішення винесене відповідачем відповідно до наданих Законом України "Про Національний банк України" та Законом України "Про банки і банківську діяльність" повноважень, а його виконання не призведе до порушення позивачем банківського законодавства Кіпру, отже посилання позивача на неможливість надання інформації про назву контрагентів його Кіпрської філії є необґрунтованим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Фактично між сторонами існує спір щодо законності прийняття спірного рішення та порядку накладення штрафу.

Справа за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" стосовно цього спору вже розглядалася судами першої та апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 червня 2014 року прийнятою за наслідками розгляду касаційної скарги позивача, яка вступила в законну силу, встановлено, що суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованих висновків стосовно того, що позивач зобов'язаний у Формі №613 зазначати саме назви контрагента/інсайдера банку (повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я по батькові фізичної особи), не зазначення вказаної інформації або не виправлення допущених порушень трактується як подання недостовірної статистичної звітності. Оскільки, Національний банк України висунув вимоги до позивача щодо надання інформації, зазначеної у Формі №613, відповідно до наданих Законом України „Про Національний банк України" та Законом України „Про банки і банківську діяльність" повноважень, і враховуючи те, що дана вимога не призводить до порушення позивачем банківського законодавства Кіпру, посилання позивача на неможливість надання інформації про назву контрагентів його Кіпрської філії є необґрунтованим.

Враховуючи факт допущення позивачем порушень порядку подання звітності відповідач мав повноваження щодо застосування до позивача відповідних штрафних санкцій.

Тобто, є встановлений судовим рішенням факт щодо підтвердження обставин допущеного позивачем порушення в частині подання недостовірної статистичної звітності за формою №613 „Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" станом на 01.02.2011 року, тобто позивачем допущені подання недостовірної інформації щодо активних операцій банку.

Для складання грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу, з міжнародної інвестиційної позиції, а також для забезпечення виконання Національним банком України регулятивних та наглядових функцій Правлінням Національного банку України затверджені Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України від 19.03.2003 р. № 124 (надалі - Правила №124), вимоги яких відповідно до статті 56 Закону України „Про Національний банк України" та п 1.4 Правил №124 поширюються на банки і є обов'язковими для виконання.

Однією із обов'язкових щомісячних форм звітності станом на 2011 рік, відповідно до Правил №124 є „Звіт про концентрацію ризиків за активними операціями банку з контрагентами та інсайдерами" (Форма №613), яка розроблена відповідно до вимог частини третьої статті 55 та частини першої статті 57 Закону України „Про Національний банк України" і частини п'ятої статті 49, частини третьої статті 60, частини шостої статті 62, частини другої статті 67, частин першої, другої статті 69 Закону України „Про банки і банківську діяльність" з метою отримання необхідної інформації для оцінки та контролю за концентрацією ризиків у банках, що виникають під час здійснення ними активних операцій, а також реалізації визначених законодавством України завдань Національного банку щодо забезпечення наглядової діяльності й створення ефективного інструменту банківського нагляду.

Неподання позивачем інформації за формою № 613 у повному обсязі є порушенням нормативно-правового акту Національного банку України, а саме вимог Правил № 124, та унеможливлює здійснення Національним банком контролю за концентрацією ризиків у його діяльності, які виникають при здійсненні позивачем активних операцій.

Згідно п.11 глави 2 розділу І Правил №124 у разі виявлення суттєвих помилок під час заповнення форм статистичної звітності для складання грошової і банківської статистики зміни до форм статистичної звітності та файлів уносяться на підставі відповідного дозволу Національного банку не пізніше ніж через три робочих дні (для щоденних форм звітності - не пізніше ніж через чотири години робочого дня) після встановленого терміну подання форми (або файла).

У разі не виправлення у вищезазначені строки виявлених суттєвих помилок (або порушень нормативно-правових актів Національного банку, що призвели до перекручення даних звітності) звітність вважається недостовірною (тобто дані звітності не відповідають реальній дійсності).

Порогом суттєвості окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів, зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, є величина в 1 відсоток відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і всіх витрат банку.

Апеляційним судом встановлено, що поріг суттєвості викривлення звітності більш ніж 1% від активів при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем встановлений за результатами вивчення статистичної звітності, поданої позивачем станом на 01.02.2011 року.

Так, в наданих відповідачем апеляційному суду розрахунках щодо визначення порогу суттєвості викривлення звітності та наданої звітності позивачем банку на спірний період, були застосовані активи банку вказані позивачем у звітності. При касаційному розгляді представники НБУ підтвердили про перевищення позивачем порогу суттєвості викривлення звітності, оскільки при подачі звітності позивачем допущені суттєві викривлення саме по формі звітності за окремими активними операціями банку у Ф №613, тому і поріг суттєвості визначався щодо всіх активів банку за активними операціями.

Крім цього, як зазначено представником відповідача, розрахунок також базувався на даних форми №613 станом на 01.02.2011 року у розрізі контрагентів, який засвідчив перевищення порогу суттєвості за вказаним фактом, і є порушенням вимог Правил №124.

Відповідно абзацу 1 пункту 7.4. глави 7 розділу III Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства затвердженого постановою Національного банку України від 28.08.2001 № 369, штраф за подання недостовірної інформації або звітності, а також неподання або несвоєчасне їх подання накладається на банки: за перше порушення протягом календарного року - у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду банку.

Оскарженим рішенням №97 від 18.03.2011р. до позивача застосований штраф у розмірі 0,01 відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу, що становить 886 020,24грн. (8 860 202 432грн*0,01%= 886 020,24грн.).

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог, оскільки оскаржене рішення прийняте відповідачем у межах компетенції, у спосіб, передбачений законом, є правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: