Ухвала суду № 53015684, 23.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/57342/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року в справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2011 року управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17 березня 2011 року на підставі судового рішення накладено арешт на кошти у межах суми 2 303,25 грн.

Посилаючись на те, що звернення стягнення на кошти призведе до їх нецільового використання та зробить неможливою виплату соціальних виплат у 2011 році, позивач просив скасувати постанову державного виконавця.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року, позов задоволено частково: скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17 березня 2011 року ВП №17646283 в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 207,27 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 23,23 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, позивач просив скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове про задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області перебуває виконавчий лист №2а-21/09, виданий 04 лютого 2010 року Рубіжанським міським судом Луганської області, про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь Мокроусової О.В. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 2 072,75 грн.

Позивачем у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку виконано не було, у зв'язку з чим 17 березня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів в межах суми 2 303,25 грн. (2 072,75 грн. - сума стягнення за рішенням суду, 207,27 грн. - виконавчий збір, 23,23 грн. - витрати на проведення виконавчих дій), що належать боржнику та містяться на рахунку №35413074000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що накладення арешту на кошти боржника в межах суми стягнення за рішенням суду є законним незважаючи на відсутність коштів. Проте неможливе накладення арешту на грошові кошти позивача, які знаходяться саме на рахунку №35413074000633 КФК 09303 з метою списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частинами першою та другою статті 52 Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно частини другої даної статті арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (частина третя статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Згідно із статтею 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності відповідного бюджетного призначення.

Судами встановлено, що рахунок №35413074000633 КФК 09303 - це загальний фонд, на якому рахуються кошти місцевого бюджету призначені для виплати допомоги по догляду за дитиною віком до 3-х років. Відповідно, на цьому рахунку знаходяться кошти, які надходять з місцевого бюджету і які використовуються за цільовим призначенням, що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 18 квітня 2011 року №04-06/498.

Відповідно до підпункту 4 пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року №609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», чинної на час виникнення спірних правовідносин, судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 «Оплата інших послу та інші видатки». У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій про неможливість накладення арешту на грошові кошти управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, які знаходяться на рахунку №35413074000633 КФК 09303 щодо списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що розрахунковий рахунок призначений для здійснення поточних виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому накладення арешту на такі кошти зробить неможливим проведення виплат зазначеної грошової допомоги у 2011 (поточному) році, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відсутність коштів не є належною підставою для невиконання зобов'язань.

Рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін Я.Л. Іваненко М.Г. Кобилянський