Ухвала суду № 53015668, 29.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2015 року м. Київ К/800/14975/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Рибченка А.О., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Фінкевича В.Г., відповідача Кравченка П.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 по справі № 2а-4132/12/2170

за позовом Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов до Державної податкової інспекції про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 № 0004372200 та № 0004382200, якими позивачу збільшено суми грошових зобов'язань з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 21 174 807,50 грн. та фінансових (штрафних) санкцій - 5 293 701,88 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем у розмірі 16 939 846,00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій - 4 234 961,50 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час взаємовідносин з ПП "Імперія Гів" за період з 01.08.2010 по 30.06.2011, за підсумками якої складено акт від 30.05.2012 № 1004/22-6/34785383 та встановлено порушення позивачем ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 629, ст. 658, ст. 654, ст. 662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та ст. 3, ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 21 174 807,50 грн. та ПДВ на суму 16 939 846,00грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції з купівлі - продажу товару між позивачем та його контрагентом ПП "Імперія Гів" не спричинили реального настання правових наслідків та є безтоварними, оскільки контрагент позивача не має необхідних умов для здійснення господарських операцій (трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів), а у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт придбання та переміщення придбаного товару, а отже, на думку контролюючого органу, фактично проведені операції спрямовані лише на отримання податкової вигоди та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування валових витрат та податкового кредиту. Крім того, щодо директора ПП "Імперія Гів" порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Також контролюючий орган зазначив, що рішенням суду було скасовано державну реєстрацію змін (з 03.08.2010) до установчих документів ПП "Імперія Гів", що пов'язана зі зміною засновника.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки податкового органу щодо фіктивності операцій, внаслідок чого формування позивачем валових витрат та податкового кредиту спрямоване лише на отримання податкової вигоди, є безпідставними, оскільки господарські операції, за наслідками яких позивачем було сформовано дані податкового обліку фактично відбулися, що підтверджено відповідними первинними документами. В свою чергу, податковим органом належними доказами факту вчинення платником податку податкового правопорушення не підтверджено.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

А відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

А за змістом положень пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням доходу, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, первинних документів (договори, додатки до договорів, податкові та видаткові накладні, акти прийому - передачі товару, платіжні документи).

Судами також встановлено і подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, так придбаний товар був проданий іншим господарюючим суб'єктам (ТОВ "Акцент-Електро», ТОВ "Компанія "Благотранс", ТОВ "АС Техніка", ТОВ "Український інвестиційний холдинг", ТОВ "Рекламне агентство "Євростандарт", ТОВ "Укроборонсервіс", ТОВ "Укрдім", ТОВ "ВСК Геос", ТОВ "Бізнес стандарт універсал", ПП "Альфа-Л", ТОВ "Супреммум", ТОВ "Спільне інвестування", ПП "Інвестиційна компанія "Декаролайн"), а неможливість проведення зустрічних перевірок таких контрагентів у зв'язку з перебуванням останніх у негаторних станах (відсутність за юридичною адресою, ліквідаційні процедури, тощо) не є підставою для висновку про неправомірність віднесення позивачем витрат до валових та формування податкового кредиту по господарським взаємовідносинам з такими підприємствами.

Також, доводи відповідача про фіктивність укладених угод між позивачем та його контрагентом ПП "Імперія Гів", судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єкта господарювання (контрагента) достатніх матеріальних чи трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, як і наявність чи відсутність останнього за юридичною адресою не має своїм наслідком нікчемність (недійсність) укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Крім того, як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, постанову про порушення кримінальної справи відносно керівника контрагента ПП "Імперія Гів" за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України було скасовано в судовому порядку.

Безпідставними є також і посилання податкового органу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27.03.2012, якою скасовано реєстраційну дію від 03.08.2010, щодо державної реєстрації змін до установчих документів ПП "Імперія Гів" (пов'язану зі зміною засновника та припинення юридичної особи), оскільки постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 рішення суду першої інстанції було скасовано, в задоволенні позову Державної податкової інспекції відмовлено.

Суди також цілком правомірно не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортних накладних, як на підставу безтоварності проведених господарських операцій з ПП "Імперія Гів", оскільки, товарно-транспортні накладні є доказом лише факту перевезення (переміщення), натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи належно оформленими видатковими накладними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами і були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 по справі № 2а-4132/12/2170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.О. Рибченко

Ю.І. Цвіркун