Ухвала суду № 53015666, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/31391/15,К/800/29507/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Леонтович К.Г.,

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,

секретаря Коцюрби В.М.,

за участю представників: ПАТ „Житомирпромспецбуд" - Ціка В.Г., ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства „Житомирпромспецбуд" та управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі №686/27171/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, третя особа приватне акціонерне товариство „Житомирпромспецбуд" про визнання дій про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах протиправним, зобов'язання зарахувати до трудового стажу періоду роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та призначити пенсію на пільгових умовах,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому, третя особа приватне акціонерне товариство „Житомирпромспецбуд", в якому просив: визнати протиправними дій управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту „б" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення"; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, роботу в період з 16.12.1981 по 20.04.1999 на посадах майстра та виконроба.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч вимогам ст.62 Закону України „Про пенсійне забезпечення" було відмовлено в оформленні пільгової пенсії, мотивуючи це недостатністю даних про роботу на посаді майстра та виконроба та відсутність атестації робочого місця.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, позов задоволений. Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо відмови у призначені пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту „б" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення". Зобов'язане управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, роботу в період з 16.12.1981 по 20.04.1999 на посадах майстра та виконроба.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями приватне акціонерне товариство „Житомирпромспецбуд" та управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В запереченнях на касаційну ОСОБА_2 просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що у листопаді 2014 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому із заявою про оформлення пільгової пенсії, однак,йому було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстав недостатності даних про роботу на посаді майстра та виконроба та відсутності атестації робочого місця.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача та довідки приватного акціонерного товариства „Житомирпромспецбуд" №69 від 11 червня 2015 року про заробітну плату ОСОБА_2 за період роботи в СБМУ „Житомирспецбуд" з 24.03.1982р. (наказ №17-к від 22.03.1982р.), позивач працював повний робочий день в СБМУ „Житомирспецбуд" у період з 16.12.1981р. по 20.04.1999р. на посаді майстра та виконроба.

Згідно довідки приватного акціонерного товариства „Житомирпромспецбуд" №70 від 11 червня 2015 року СБМУ „Житомирспецбуд" перенайменоване в дочірнє підприємство СБМУ „Житомирспецбуд" ЗАТ „Фірма „Укрпромспецбуд" (наказ №4 від 12.01.1998р.). ДП СБМУ „Житомирпромспецбуд" ЗАТ „Фірма „Укрпромспецбуд" припинило свою діяльність шляхом приєднання до ЗАТ „Житомирпромспецбуд" (наказ №46 від 01.10.2005р.) ЗАТ „Житомирпромспецбуд" є правонаступником прав і зобов'язань ДП СБМУ „Житомирспецбуд". ЗАТ „Житомирпромспецбуд" перенайменоване в приватне акціонерне товариство „Житомирпромспецбуд", яке є правонаступником прав і зобов'язань ЗАТ „Житомирпромспецбуд" (наказ №1 від 31.12.2010р.). Факт роботи позивача на виробництві із шкідливими і важкими умовами праці повний робочий день підтверджується також показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З листа ПАТ „Житомирпромспецбуд" №68 від 11 червня 2015 року встановлено, що копії наказів про відпустки не збереглися, а копія особової картки позивача у товариства відсутня.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, що характер роботи позивача за Списком №2 у період з 16.12.1981 по 20.04.1999 на посаді майстра та виконроба підтверджений, своєчасність та проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його конституційне право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення".

Суди першої і апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач має право на включення зазначеного періоду його роботи до пільгового стажу за Списком №2. Не проведення атестації робочих місць не позбавляє права позивача на призначення пільгової пенсії, з огляду на те, що факт зайнятості позивача на роботах зі шкідливими умовами праці підтверджувався записами в трудовій книжці, яка відповідно до вимог статті 62 Закону України „Про пенсійне забезпечення", є основним документом, що свідчить про наявність трудового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому позовні вимоги являються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України частково не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо законності дій відповідача по відмові позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту „б" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та не зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 16.12.1981 по 20.04.1999 на посаді майстра та виконроба, що передбачена Списком №2 з підстав недостатності даних про роботу на посаді майстра та виконроба та відсутності атестації робочого місця.

Згідно з пунктом „б" статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) на пільгових умовах мають право па пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення", на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

Відповідно ст.62 наведеного Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно записів трудової книжки та уточнюючих довідок позивач працював на роботах, передбачених списком №2.

Спір також існує щодо не зарахування відповідачем до стажу з шкідливими і важкими умовами праці позивачу відповідних періодів роботи за відсутності проведення атестації робочого місця.

Згідно п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок), атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992 року.

Відповідно п.4.2. Порядку результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Пунктом 4.3. Порядку передбачено, що у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 р. (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилося, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилося.

Згідно обставин справи позивач працював з 16.12.1981 по 20.04.1999 на посаді майстра та виконроба, що передбачена Списком №2, тобто до серпня 1992 р. законодавчими нормами не передбачалася атестація робочого місця, оскільки відсутність атестації робочого місця після серпня 1992 р. не породжує права на зарахування пільгового стажу.

Отже, суди попередніх інстанцій прийшли до необґрунтованих висновків, що не проведення атестації робочих місць не позбавляє права позивача на призначення пільгової пенсії

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, чи проводилася атестація робочого місця позивача, якщо проводилася то коли, що має суттєве значення для правильного вирішення вказаного спору.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів про зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах, оскільки призначення пенсії відноситься до компетенції управлінь Пенсійного фонду, тому суди не можуть перебирати на себе функції призначення пенсії.

З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.

Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності їх висновків та правовій оцінці обставин у справі.

За таких обставин доводи касаційних скарг спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційні скарги підлягають частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства „Житомирпромспецбуд" та управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: