Ухвала суду № 53015654, 16.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року м. Київ К/800/6473/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Іваненко Я.Л.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Вищого адміністративного суду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, стягнення шкоди. 26 серпня 2014 року вона приєдналася до касаційної скарги та заявила клопотання про розгляд справи за її участю, проте станом на 10 листопада 2014 року ні касаційна скарга, ні заява розглянуті не були, чим порушено встановлені законом процесуальні строки розгляду касаційної скарги.

Просила суд визнати протиправними дії та бездіяльність Вищого адміністративного суду України щодо не розгляду заяви про приєднання до касаційної скарги (К/800/43574/14) від 26 серпня 2014 року №15160; відшкодувати моральну шкоду за рахунок держави, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, з розрахунку 20 000 євро, здійснивши виплату у гривнях за офіційним курсом до євро, встановленим Національним банком України на день прийняття судового рішення.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено у зв'язку з тим, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі позивач та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просили скасувати судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, постановити окрему ухвалу щодо допущених судами першої та апеляційної інстанцій порушень норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої зазначеної статті визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 23 травня 2001 року у справі №6-рп/2001 (пункт 4.2) роз'яснив що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

З огляду на викладені вимоги законодавства та обставини справи суддя окружного суду, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що розгляд даної справи не відноситься до юрисдикції судів, оскільки суди не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування та направлення справи для продовження розгляду не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін Я.Л. Іваненко М.Г. Кобилянський