Ухвала суду № 53015620, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/46583/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Лосєва А.М. Федорова М.О.,за участю секретаряТитенко М.П.та представників сторін: від позивачаВолошин В.Ю.від відповідачане з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіна постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014у справі № 811/2746/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Кіровоград-Авто»доКіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоград-Авто» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000452206, №0000442206 від 09.08.2013.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014, позов задоволено.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача та філій з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №15/11-23-22-06/03120392 від 25.07.2013;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.56, пп.14.1.257 п.14.1 ст.14, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.138.10.2, пп.138.10.3, пп.138.10.4, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за 2012 рік на суму 1 620 512 грн. та занижено податок на прибуток за IV квартал 2012 року на суму 2 489 270;

- на підставі акту перевірки відповідачем було прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0000452206 від 09.08.2013, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 620 512 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0000442206 від 09.08.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 734 925 грн. (з яких: 2 489 270 грн. - основний платіж та 1 245 655 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штраф).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій за встановлених обставин дійшли висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про заниження позивачем доходу за IV квартал 2012 року на суму 13 168 001 грн. у зв'язку з невключенням до складу доходів суми коштів, отриманих від продажу акцій ПАТ «Українська автомобільна корпорація», які, на думку податкового органу, є безповоротною фінансовою допомогою, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем випущено 1 881 143 шт. простих іменних акцій ПАТ «Кіровоград-Авто», які за результатами закритого (приватного) розміщення акцій придбані ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на підставі договорів купівлі-продажу простих іменних акцій від 17.10.2012 та від 08.11.2012.

Згідно пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку включати до складу доходу за ІV квартал 2012 року суму коштів, отриманих від продажу акцій ПАТ «Українська автомобільна корпорація», оскільки така сума коштів не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про безпідставність віднесення позивачем: до складу витрат собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг суму амортизаційних відрахування в розмірі 29 118 грн., нарахованих на вартість майнового комплексу по вул. Аджамській, 6, та витрат на заробітну плату, ЄСВ та послуги охорони по філії «Мала Виска СТО» в розмірі 30 686 грн.; до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління філії «Мала Виска СТО», амортизаційні відрахування в розмірі 29 270 грн. та витрати на охорону, електроенергію, інших витрат у розмірі 20 409 грн.; до складу витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг та полягають у витратах на охорону, електроенергію, інших витратах в розмірі 89 735 грн.; до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, а саме, витрат на сплату земельного податку в сумі 22 440 грн.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на балансі позивача знаходиться майновий комплекс, розташований по вул. Аджамській, 6 у м. Кіровоград та майновий комплекс філії «Мала Виска СТО», на території яких розміщені основні засоби платника податку.

За таких встановлених обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості формування спірних сум витрат, вірно не погодилися з доводами відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині спірних правовідносин.

Щодо спірних правовідносин, які виникли з приводу висновків відповідача про безпідставність віднесення позивачем до складу адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, витрати в розмірі 63 956 грн., на юридичні послуги отримані від ФОП ОСОБА_7, витрати в розмірі 27 500 грн. на послуги по навчанню працівників, отримані від фізичних осіб ОСОБА_8 та ОСОБА_9, витрати на послуги по прибиранню снігу в розмірі 3 600 грн., отримані від фізичної особи ОСОБА_10, витрати на послуги по складанню фінансово-економічної звітності, нарахуванню заробітної плати в розмірі 15 805 грн., отримані від фізичної особи ОСОБА_11

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач не ставить під сумнів факт понесення позивачем зазначених вище сум витрат, однак, вважає їх такими, що є не пов'язаними з господарською діяльністю платника податку.

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем докази та встановивши фактичні обставини справи, якими обумовлено понесення позивачем таких витрат, дійшли обґрунтованим висновку про те, що такі спірні суми витрат є пов'язаними з господарською діяльністю платника податку.

З огляду на викладе, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності відображення позивачем спірних сум витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіА.М. Лосєв М.О. Федоров