Ухвала суду № 53015596, 27.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28026/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року по справі № 806/566/15 за позовом Приватного підприємства фірми «Санітас» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування податкової вимоги і рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Приватне підприємство фірма «Санітас» звернулося з адміністративним позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 02.07.2014 року №4707-25 та рішення від 09.02.2015 року №2 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо нездійснення зарахування у зменшення Приватному підприємству фірмі «Санітас» податкового зобов'язання зі сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств, що підлягали сплаті у 2014 звітному році, суми переплати з податку на прибуток підприємств, яка виникла внаслідок сплати авансових внесків при виплаті дивідендів. Визнано неправомірними дії Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області щодо нарахування Приватному підприємству фірмі «Санітас» податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток при наявності переплати, яка виникла в результаті оплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 02 липня 2014 року №4707-25. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ППФ «Санітас» на підставі пункту 57.1 статті 57 та пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України було розраховано на 2013 рік платіж за щомісячними авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 458740 грн. 00 коп., в тому числі за січень-лютий 2013 року по 31800 грн. 00 коп., за березень-грудень 2013 року по 39514 грн. 00 коп., що було відображено у Рядку 13.7 додатка ЗП до Рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 року.

Нараховані протягом 2013 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток в сумі 408792 грн. 00 коп., були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку по особовому рахунку.

Сплата авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із виплатою дивідендів підтверджується платіжним дорученням від 19 листопада 2013 року № 418 на суму 760310 грн. 00 коп.

20 лютого 2014 року ППФ «Санітас» було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (річна) № 90900518546.

Згідно з Декларацією податок на прибуток становить 366828 грн. 00 коп., в тому числі податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню - 347374 грн. 00 коп. (Рядок 11 Декларації) та податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню, зменшений на вартість торгових патентів (Рядок 12 Декларації) - 19454 грн. 00 коп.

Відповідно до Додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток відповідно до пункту 57.1 статті 57 глави 4 Розділу ІІ Податкового кодексу України становить 458740 грн. 00 коп. (Рядок 13 Декларації) та сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України становить 760303 грн. 00 коп. (Рядок 20 Декларації).

Таким чином, переплата по авансових внесках з податку на прибуток становить 852215 грн. 00 коп., в тому числі по авансових внесках сплачених протягом 2013 року помісячно - 91912 грн. 00 коп., та авансовий внесок у зв'язку з виплатою дивідендів - 760303 грн. 00 коп.

Відповідно до Рядка 23 податкової Декларації авансовий внесок з податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісячно у період з березня 2014 року до лютого 2015 року, становить 30569 грн. 00 коп.

Загальний розмір нарахованих щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягали сплаті протягом січня-грудня 2014 року становив 384718 грн. 00 коп., в тому числі за січень та лютий 2014 року - по 39514 грн. 00 коп., а за березень-грудень 2014 року - по 30569 грн. 00 коп.

Зазначені податкові зобов'язання були сплачені позивачем частково у сумі 79028 грн. 00 коп. згідно платіжних доручень №775 від 08 січня 2014 року на суму 39514 грн. 00 коп., та №1151 від 07 лютого 2014 року на суму 39514 грн. 00 коп.

У зв'язку із наявною переплатою, а також у зв'язку із виплатою дивідендів в сумі 706303 грн. 00 коп., ППФ «Санітас» у подальшому не сплачувало щомісячні авансові внески.

ППФ «Санітас» листами від 18 червня 2014 року №31 та 26 вересня 2014 року №37 зверталось до Житомирської ОДПІ з проханням провести зарахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток з дивідендів в сумі 706303 грн. 00 коп., в рахунок щомісячного авансового внеску з податку на прибуток підприємств, який підлягає сплаті у 2014 році.

06 жовтня 2014 року на адресу ППФ «Санітас» надійшла податкова вимога від 02 липня 2014 року №4707-25 про сплату ППФ «Санітас» податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств на суму 30316 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з такими діями Житомирської ОДПІ та у зв'язку із наявністю вказаного боргу ППФ «Санітас» звернулось до Житомирської ОДПІ із листом про надання пояснень, на що листом за №36/088/10/06-25 від 24 жовтня 2014 року Житомирська ОДПІ повідомила, що станом на 24 жовтня 2014 року за даними особових карток податковий борг у ППФ «Санітас» відсутній.

Однак, в результаті проведеної звірки, в акті звіряння розрахунків від 27 січня 2015 року №8469-20 за період з 01 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року за ППФ «Санітас» обліковано податковий борг у сумі 213730 грн. 00 коп.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу вимог пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Абзацом четвертим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Абзацами одинадцятим та дванадцятим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. При цьому, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

Пунктом 2 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку.

Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України податкова декларація та розрахунок щомісячних авансових внесків за базовий звітний (податковий) рік подаються протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу. Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно центральним або місцевим органом виконавчої влади, до сфери управління якого віднесено такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними в першому, другому та третьому абзацах цього пункту, незалежно від того, чи є особа платником податку, чи ні.

Підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Законом України від 04 липня 2013 року №403-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості», що набрав чинності 04 серпня 2013 року, до Податкового кодексу України було внесено зміни, які прямо дозволили платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.

Відповідно до абзаців п'ятого та шостого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, внесені до Податкового кодексу України зміни прямо дозволяли зменшити щомісячні аванси з податку на прибуток на суму сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів як в поточному, так і в попередніх періодах.

З урахуванням наведеного та виходячи з роз'яснень Міністерства доходів та зборів України, які наведені у листі «Щодо нарахування та сплати авансових внесків при виплаті дивідендів» від 12 вересня 2013 року №17802/7/99-9919-03-02-17, сплачені протягом 2013 року авансові внески з податку на прибуток підприємств при виплаті дивідендів, а також невраховані у зменшення податку суми авансових внесків при виплаті дивідендів за попередні роки, зменшують суму податкових зобов'язань платника, що підлягають сплаті у декларації за 2013 рік. Відповідно, суми авансових внесків з податку на прибуток, що сплачуватимуться щомісяця починаючи з березня 2014 по лютий 2015 року включно, розраховуються у декларації за 2013 рік у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за 2013 рік, зменшеної на суми сплачених у такому році авансових внесків при виплаті дивідендів, а також не врахованих у зменшення податку сум авансових внесків при виплаті дивідендів за попередній рік.

Також у листі від 09 вересня 2014 року №3119/6/99-99-19-02-02-15 «Щодо відображення у звітності з податку на прибуток авансових внесків при виплаті дивідендів» Державна фіскальна служба України роз'яснює, що якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених пунктом 57.1 статті 57 Кодексу, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення. Таке зменшення здійснюється на підставі заяви платника податків, поданої до територіального органу Державної фіскальної служби.

Не заперечує проти такого зменшення авансових внесків Державна фіскальна служба України і у листі від 12 листопада 2014 року №10346/7/99-99-15-02-01-17.

Встановлено, що позивач виконав свій обов'язок щодо нарахування та сплати податку на прибуток підприємств у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Водночас, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб'єктами господарювання, не врахував відомості, зазначені у податковій звітності, що призвело до безпідставного визначення податкового боргу позивачу та направлення йому податкової вимоги.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області відхилити.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року по справі № 806/566/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Юрченко В.П.