Ухвала суду № 53015551, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року м. Київ К/800/24137/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року

у справі № 804/19237/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс» (далі - позивач, ТОВ «Істейтальянс»)

до Держаної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Істейтальянс» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2013 року № 0000062301 та № 0000022301.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції замінено первинного відповідача правонаступником у зв'язку із реорганізацією Держаної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на Держану податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування залишку від'ємного значення по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року, результати якої оформлено актом від 06.03.2013 року № 1448/153/35863818, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ТОВ «Істейтальянс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 510 295,00 гривень, що призвело до заниження податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року в розмірі 64 333,00 гривні.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013 року: № 0000141503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 510 295,00 гривень; № 0000151503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 64 333,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 16 083,25 гривні.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Положеннями п. 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За змістом п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 (який діяв до 10.01.2012 року), серед іншого, визначено, що залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Тобто, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду став висновок відповідача, що в термін 1095 днів, визначений пунктом 102.5 ПК України, позивачем не подано заяву на повернення надміру сплачених податків або на їх відшкодування з бюджету.

Колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що нормами ПК України не встановлено як терміну давності для відображення від'ємного значення сум податку на додану вартість, що переноситься на майбутні податкові періоди, так і обов'язку платника податку, який має право на бюджетне відшкодування, щодо прийняття рішення про таке відшкодування, а вразі його не прийняття застосування штрафних санкцій до платника.

З аналізу наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність застосування відповідачем положень п. 102.5 ст. 102 ПК України у даних правовідносинах та як наслідок необґрунтованість та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «Істейтальянс».

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Держаної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 року у справі № 804/19237/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько