Ухвала суду № 53015508, 28.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/23443/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Голубєвої Г.К.,

Вербицької О.В.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Чепіга О.Д.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 рокута ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 рокуу справі№826/747/15за позовомПриватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»доМіжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «ВТБ Лізинг Україна» (далі по тексту - позивач, ПП «ВТБ Лізинг Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі по тексту - відповідач, Центральний офіс з ОВП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2014 року №0001844302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року скасувати і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 жовтня 2014 року відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «ВТБ Лізинг Україна» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість у травні та червні 2014 року по взаємовідносинах із ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» (код за 31067903).

За результатами перевірки складено акт від 27 жовтня 2014 року № 1266/28-10-43-20/34356910.

У висновку акта перевірки зазначено, що встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 із врахуванням статті 180 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2014 року за операціями з ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» на загальну суму 8060800,00 грн., що призвело до завищення залишку відємного значення з податку на додану вартість за червень 2014 року на загальну суму 46,00 грн.

На підставі вказаних актів, відповідачем 11 листопада 2014 року винесено податкове повідомлення - рішення № 0001844302, яким позивачу зменшено відємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 8060800,00 грн. за червень 2014 року.

Приймаючи рішення про задоволення позову суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що висновки відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами, ПП «ВТБ Лізинг Україна» на підставі договору від 18 лютого 2011 року № б/н у компанії «HELTER MANAGEMENT LIMITED» (резидент острову Мен) було придбано гелікоптер Agusta Grand моделі А109S виробництва 2009 року, серійний номер 22123 вартістю 6323539,00 доларів США (503354370,44 грн.).

Відповідно до Договору про фінансовий лізинг від 18 лютого 2014 року № 277-ФЛ укладеного між ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» та ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс», об'єкт лізингу передано у фінансовий лізинг ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс».

Згідно угоди від 14 березня 2014 року про дострокове припинення договору лізингу від 18 лютого 2014 року № 277-ФЛ, ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» та ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» домовилися про дострокове припинення договору лізингу від 18 лютого 2014 року № 277-ФЛ та повернення об'єкту лізингу до лізингодавця (ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА»).

23 травня 2014 року ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» передав ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» гелікоптер Agusta Grand моделі А109S виробництва 2009 року, серійний номер 22123. Невідшкодована вартість майна за актом повернення майна з фінансового лізингу склала 48364797,08 грн. (у т. ч. ПДВ на суму 8060799,51 грн.).

21 липня 2014 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з сумою задекларованого податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету у розмірі 0,00 грн. Сума задекларованого підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок - 10.1, колонка Б), за операціями з ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» із повернення з лізингу гелікоптеру Agusta Grand моделі А109S виробництва 2009 року, серійний номер 2212, складає 8060800,00 грн., обсяг придбання (рядок - 10.1, колонка А) - 40303998,00 грн. Загальна сума податкового кредиту з податку на додану вартість визначена позивачем у розмірі 8060807,00 грн.

Разом з вказаною декларацією з податку на додану вартість ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» подано Додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних)» від 21 липня 20144 року № 9040884718 на постачальника ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс», обсяг поставки складає 40303997,57 грн., сума податку на додану вартість - 8060799,51 грн. Листом від 17 липня 2014 року № 239/07-04/14 підприємством повідомлено контролюючий орган про порушення постачальником ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» порядку заповнення податкової накладної від 23 травня 2014 року № 1 та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою встановлення факту реєстрації (перереєстрації) та визначення правового статусу як платника податку на додану вартість ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» відповідачем 22 вересня 2014 року скеровано лист № 17455/7/28-10-43-2-15 на адресу Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області) та лист від 03 жовтня 2014 року № 18516/7/28-10-43-2-15 на правлений на адресу Генічеської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

Згідно відповіді від 25 вересня 2014 року № 362/7/08-33-18-210, отриманої від Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс» не перебуває на податковому обліку у вказаному податковому органі. Аналогічну за змістом відповідь отримано відповідачем згідно листа від 13 жовтня 2014 року № 4200/8/21-10-22-220 від Генічеської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області.

У зв'язку з чим контролюючий орган прийшов до висновку, що на дату формування та відображення в податковій звітності податкового кредиту з податку на додану вартість ПП «ВТБ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» за операціями з ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс», зазначене підприємство не здійснювало заходів щодо реєстрації (відновленню реєстрації) як платника податку, у порядку встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, а тому вважав, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та її заповнення з порушенням порядку заповнення не дають право позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та йому було присвоєно індивідуальний податковий номер.

Крім того, враховуючи надання позивачем належним чином засвідчених копій податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.

Тим часом, в матеріалах справи відсутні копії Договору про фінансовий лізинг від 18 лютого 2014 року № 277-ФЛ, угоди від 14 березня 2014 року про дострокове припинення договору лізингу від 18 лютого 2014 року № 277-ФЛ. Також позивачем не надано документів на підтвердження факту повернення об'єкта лізингу.

Крім того, з наданих відповідачем документів вбачається, що об'єкт лізингу було реалізовано ТОВ «ФінансБізнесГупп», яке розташовано в м. Москва, Російської Федерації, тим часом гелікоптер вилетів до аеропорту Вітебськ (Білорусь).

Таким чином, за відсутності копії вантажної митної декларації неможливо встановити суб'єктів операції відчуження об'єкта лізингу та її належного документального оформлення.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) передача майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує доходи, а в разі передачі у фінансовий лізинг майна, що на момент такої передачі перебувало у складі основних засобів орендодавця, - прирівнює до нуля балансову вартість відповідного об'єкта основних засобів згідно з правилами, визначеними статтею 146 цього Кодексу для їх продажу, а орендар включає вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів, нарахованих або таких, що будуть нараховані, відповідно до договору) до складу основних засобів з метою амортизації, за наслідками податкового періоду, в якому відбувається така передача.

У разі якщо в майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, така передача прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за ціною, яка визначається на рівні суми лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу, що є несплаченими за такий об'єкт лізингу на дату такого повернення.

Однак, під час розгляду справи судами не було досліджено дотримання позивачем порядку оподаткування операції з передачі об'єкта фінансового лізингу ТОВ «СП «ІСТ Інвестментс».

З огляду на викладене, для повного та об'єктивного вирішення справи по суті обов'язковій перевірці та встановленню підлягають зазначені вище питання.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Згідно частин 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 236, частиною 6 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року у справі №826/747/15 скасувати.

3. Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Г.К. Голубєва

О.В. Вербицька