Ухвала суду № 53015422, 22.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2015 року м. Київ К/800/28833/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді – Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О. В., Леонтович К.Г.

провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 756/7387/14-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" до Криворізької міської ради про скасування рішення, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ТОВ «Домініон-Кривий-Ріг» звернулось в суд з позовом до Криворізької міської ради, в якому просило зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити йому різницю суми індексації грошового забезпечення за період з січня 2012 року по 21 серпня 2013 року обрахованими на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, з обранням при розрахунку базового місяця – квітень 2007 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013 року « Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 року № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» і розгляд питання поновлення договору оренди земельної ділянки» винесено з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ХІ сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 30.10.2013 року № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» і розгляд питання про поновлення договору оренди земельної ділянки»; зобов'язано Криворізьку міську раду внести зміни до рішення міської ради від 30.10.2013 року № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди», відновивши дію пункту 18 додатку рішення. В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції. Провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ТОВ «Домініон-Кривий-Ріг» до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії закрито.

Не погоджуючись з ухваленим по справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ «Домініон-Кривий-Ріг» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 листопада 2007 року між ТОВ «Домініон-Кривий-Ріг» та Криворізькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, у відповідності до якого відповідач, на підставі рішення Міської ради від 17.10.2007 року № 1888 надав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва торговельно-розважального комплексу, яка знаходиться по вул. Урицького в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. Строк дії цього договору було подовжено додатковою угодою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року № 040710801026 та внесення змін до нього від 25.09.2009 року та додатковою угодою №2 про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року № 040710801026 з додатковою угодою від 29.12.2009 року № 040910801147 та внесення змін до них від 15.02.2012 року. Дія договору, згідно додаткових угод, закінчувалась – 29.12.2013 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди. Рішенням Криворізької міської ради від 30.10.2013 року № 2286 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок та внесення змін до раніше укладених договорів оренди» поновлено з позивачем договір оренди земельної ділянки строком на 2 роки. Відповідачем 27.11.2013 року винесено нове рішення ХL сесії VI скликання Криворізької міської ради № 2325 від 27.11.2013 року, яким були внесені зміни до рішення міської ради, а саме визнано таким, що втратив чинність пункту 18 додатку. При цьому відмовлено ТОВ «Домініон - Кривий Ріг» у поновленні договору оренди земельної ділянки від 20.12.2007 року № 040910801147, наданої для будівництва торговельно-розважального комплексу, як такому, що втратило переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк. Підставою внесення змін до рішення про поновлення вказаного договору оренди було невиконання позивачем обов’язків в частині користування земельною ділянкою за цільовим призначенням, порушивши при цьому умови договору.

Позивач звернувся до міського голови м. Кривий Ріг з письмовими поясненнями та проханнями ініціювати перегляд прийнятого рішення, у відповідь було винесено Рішення ХLІІ сесії VI скликання Криворізької міської ради «Про розгляд звернення ТОВ «Домініон- Кривий Ріг», яким позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про перегляд оскаржуваного рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до положень ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вказав, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі спори пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, такі: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб. З огляду на зазначене, позов, предметом якого є намагання сторони відновити право користування земельною ділянкою, свідчить, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, у яких відповідач виступає не як суб'єкт владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС, а як рівноправний суб'єкт майнових відносин.

Суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у адміністративній справі дійшов висновку про те, що прийняте відповідачем (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу у власність чи в оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. При цьому викладена правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій виходячи з наступного. Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі спори пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо Позов, предметом якого є намагання сторони відновити право користування земельною ділянкою, свідчить, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, у яких відповідач виступає не як суб'єкт владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС, а як рівноправний суб'єкт майнових відносин. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб’єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2- Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів дійшла думки, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та обґрунтовано застосував норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального законодавства які б могли призвести до ухвалення неправильного рішення не встановлено. Доводи касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 756/7387/14-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 – 239-1 КАС України.

Судді: