Ухвала суду № 53015341, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/522/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 826/7834/13-а

та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 826/7834/13-а

за позовом Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією «Альт-Інвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Дочірнє підприємство з 100 % іноземною інвестицією «Альт-Інвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року у справі № 826/7834/13-а у задоволенні позову відмовлено.

Разом з тим, 23.10.2013 року у справі № 826/7834/13-а Окружним адміністративним судом м. Києва постановлено окрему ухвалу у зв'язку з обставинами, встановленими під час розгляду даної справи та постановлено надіслати її до Прокуратури міста Києва для виявлення ознак злочину в діях посадових осіб Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/7834/13-а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо встановлення у акті перевірки від 01.04.2013 року №284/22.9/32160550 порушення Дочірнім підприємством з 100 % іноземною інвестицією «АЛЬТ-ІНВЕСТ» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп.153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України щодо заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 2 202 174, 00 грн., а саме за ІV кв. 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 506 500, 00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 24.04.2013 року №0005492209.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/7834/13-а окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року змінено, виключивши з мотивувальної частини окремої ухвали «суд вважає за доцільним звернути увагу правоохоронних органів на дії посадових осіб Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Альт-Інвест» в частині умисного ухилення від сплати податків до бюджету». В іншій частині окрему ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення цим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також скасувати окремі ухвали судів у даній справі.

У судовому засіданні представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт від 01.04.2013 року № 284/22.9/32160550, яким встановлено порушення: - п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік в сумі 9 985 486, 00грн., заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 131 442 642, 00грн., що призвело до заниження позивачем податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 27 955 604, 00 грн. за звітні податкові періоди 2010-2012 років.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки відповідачем надано лист від 19.04.2013 року № 17913/10/22.9-10, в якому зазначено, що з урахуванням додатково наданих ДП з 100% II «Альт-Інвест» документів, висновки, викладені в акті планової виїзної перевірки від 01.04.2013 року №284/22.9/32160550 щодо порушення позивачем вказаних норм закону частково скасовано, а саме в частині пункту 3.1.1 плану перевірки, в частині пунктів 3.1.2., 3.1.4 плану перевірки частково залишено без змін.

На підставі акта перевірки з урахуванням заперечень до нього відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 000549220, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 506 500, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до витрат суми від'ємного значення курсових різниць в розмірі 2 202 174, 00 грн. у IV кв. 2011 року, що була відображена у I кв. 2011 року у рядку 5.2 Декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 506 500, 00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції визнав безпідставними позовні вимоги щодо формування податковим органом у акті перевірки висновків про встановлені під час перевірки порушення та прийшов до висновку щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, виходячи із відсутності порушень платником податків у періоді, що перевірявся, і як, наслідок, протиправному зазначенні відповідачем у акті про них у акті перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, частково погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

В силу пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 1 Податкового кодексу України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат. (п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України)

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Таким чином, наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно пп. 153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року № 193-П(С)БО21, курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.02.2004 року ДП з 100% II «Альт-Інвест» укладено із нерезидентом Сонеро Трейдінг Ко. Лтд. (Кіпр) кредитний договір №1 про надання позивачу у тимчасове поворотне користування грошових коштів в сумі 20 млн. доларів США з терміном повернення до 25.02.2014 року.

Згідно додаткової угоди №3 від 04.09.2007 року до кредитного договору №1 від 25.02.2004 року сторони домовились провести заміну кредитора (нерезидента) з Сонеро Трейдінг Ко. Лтд. (Кіпр) на Петрокемікал Холдинг ГмбХ. Згідно додаткової угоди №4 від 27.07.2011 року до кредитного договору №1 від 25.02.2004 року сторони домовились провести заміну кредитора (нерезидента) з Петрокемікал Холдинг ГмбХ на Vendemir Trading Ltd, а також про зниження процентної ставки та продовження строку користування кредитом до 20.02.2020 року.

Також 20.02.2007 року ДП з 100% II «Альт-Інвест» було укладено із нерезидентом Петрокемікал Холдинг ГмбХ кредитний договір №22 про надання позивачу у тимчасове поворотне користування грошових коштів в сумі 30 млн. доларів США з терміном повернення до 20.02.2012 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 15.03.2010 року до кредитного договору №22 від 20.02.2007 року сторони домовились провести заміну кредитора (нерезидента) з Петрокемікал Холдинг ГмбХ на Vendemir Trading Ltd, а також домовились знизити процентну ставку. Згідно додаткової угоди №2 від 15.12.2011 року до кредитного договору №22 від 20.02.2007 року сторони домовились про продовження строку користування кредитом до 20.02.2020 року.

Відповідно до вказаних договорів кредити позивачу були надані у доларах США. Факт отримання позивачем коштів за кредитними договорами підтверджується копіями виписок з банківських рахунків.

Встановлено, що відповідні договори та зміни до них зареєстровано Головним управлінням по м. Києву і Київській області Національного банку України, в свідоцтвах яких зазначено мету використання коштів: придбання корпоративних прав, основних фондів, інвестування в капітальне будівництво, напрямок на приріст матеріально-виробничих запасів, розвиток інфраструктури виробництва, у тому числі купівля товарно-матеріальних цінностей та поповнення обігових коштів.

Отримані кошти від нерезидентів позивачем було спрямовано на купівлю корпоративних прав TOB «Конча Заспа» та TOB «Чотири сезони», а також позивач надавав поворотну фінансову допомогу TOB «Чотири сезони», TOB «ДАНА», Хотел Менеджмент Груп ЛЛС, TOB «Девіжн Констракшн», TOB «Конча-Заспа», TOB «Етрекс», «Союз Контракт Інвестмент», TOB «Інтертехніка», TOB «Будінвестгруп».

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано доводи податкового органу щодо відсутності доходу від отриманих грошових коштів, а також виходив із того, що позивачем допущено задвоєння в результаті переоцінки валюти як основної суми заборгованості по кредиту, так і переоцінки валюти нарахованих відсотків на основну суми заборгованості з віднесенням курсової різниці на валові витрати позивача.

З даного приводу судом апеляційної інстанції встановлено, що основна заборгованість по кредиту (отримана сума кредиту) відображається в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 506 (довгострокові позики в іноземній валюті за планом рахунків бухгалтерського обліку), а нараховані відсотки за користування кредитом відображається в оборотно-сальдовій відомості по рахунку: 6844 (довгострокові розрахунки за нарахованими відсотками в іноземній валюті за планом рахунків бухгалтерського обліку).

В деклараціях з податку на прибуток за І, ІІ-ІV квартали 2011 року (з яких відповідач встановив задвоєння суми від'ємного значення курсових різниць в розмірі 2 202 174, 00 грн.) вбачається, що позивачем у 2011 році віднесено на валові витрати підприємства курсову різницю тільки від переоцінки у 2008 році валюти суми основної заборгованості по кредиту, що була відображена у відомості по рахунку: 506 в сумі 50 666 842, 50 грн.

Курсова різниця від переоцінки валюти нарахованих відсотків на основну суму заборгованості, що обліковується на рахунку 6844, позивачем у спірний період не відображалась, що виключає факт задвоєння.

Крім того, виключає факт задвоєння і те, що в 2008 році курсова різниця від переоцінки валюти суми кредиту відбулась на загальну суму 50 666 842, 50 грн. (від'ємне значення в сторону збільшення), що видно із картки рахунку позивача: Валові доходи/витрати: Інші доходи та витрати за 2008 року, і яка відображена частинами у валових витратах підприємства у деклараціях з податку на прибуток за 2011 рік.

Однак відповідач з цієї загальної суми не визнав лише 2 202 174, 00 грн., помилково вважаючи цю суму курсовою різницею від переоцінки валюти по нарахованих відсотках.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував первинні бухгалтерські документи обліку позивача та його розрахунки по спірній сумі, зазначивши в оскаржуваній постанові про непідтвердження позивачем спірної суми первинними документами.

В свою чергу, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що одержання прибутку - це не обов'язок чи дії, а власне мета підприємницької діяльності. Відсутність прибутку у підприємства за певний звітний період є лише недосягненням ним за цей період мети діяльності - одержання прибутку і не може бути доказом провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.

Верховний Суд України у постанові від 28.02.2011 року №21-13а11 погодився із позицією про те, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування спірного податкового повідомленні-рішення є вірним.

Разом з тим, задоволення позову в іншій частині позовних вимог є безпідставним, оскільки акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України і є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки. Даний акт не несе для позивача жодних юридичних наслідків, що також судом апеляційної інстанції не враховано.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність дій податкового органу щодо формування в акті перевірки висновків щодо недотримання податкової дисципліни позивачем та неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про задоволення позову підлягає скасуванню частково, а постанова суду першої інстанції у відповідній частині - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З приводу окремої ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року колегія суддів суду касаційної інстанції вважає її цілком обґрунтованою з підстав порушення законодавства, а саме ненадання інформації на вимогу суду та не виконання ухвали суду, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, документи, на підставі яких було здійснено зменшення податкових зобов'язань відповідно до листа від 19.04.2013 року № 17913/10/22.9-10 про надання відповіді на заперечення до акту перевірки за підписом заступника начальника ДПІ у Печерському районі міста Києва представником позивача до суду не надані. Заступник начальника ДПІ у Печерському районі міста Києва Демченко Л.Д., яка викликалася судом в якості свідка, в судове засідання не з'явилася без поважних на то причин.

Суд апеляційної інстанції фактично із вказаною окремою ухвалою погодився, але слушно зазначає про те, що відповідна ухвала постановляється лише відносно суб'єкта владних повноважень, а тому суд першої інстанції неправомірно в оскаржуваній окремій ухвалі звертає увагу правоохоронних органів на дії посадових осіб Дочірнього підприємства з 100% іноземною інвестицією «Альт-Інвест» в частині умисного ухилення від сплати податків до бюджету.

Таким чином, відповідне рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/7834/13-а скасувати в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо встановлення у акті перевірки від 01.04.2013 року №284/22.9/32160550 порушення Дочірнім підприємством з 100 % іноземною інвестицією «АЛЬТ-ІНВЕСТ» пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп.153.1.2 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України щодо заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток в сумі 2 202 174, 00 грн., а саме за ІV кв. 2011 року, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 506 500, 00 грн.

В цій частині залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2013 року у справі № 826/7834/13-а.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/7834/13-а залишити без змін.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 826/7834/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук