Ухвала суду № 53015252, 12.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2516/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року

у справі № 816/5704/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу, повідомлення, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, повідомлення, визнання протиправними дій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з посиланням на пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України начальником Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийнято наказ від 18.09.2013 року № 658 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання правомірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-грудень 2010 року, за лютий, квітень, травень, липень-грудень 2011 року, за січень, березень, травень, листопад 2012 року, за січень-березень 2013 року».

На виконання зазначеного наказу податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за вересень-грудень 2010 року, лютий, квітень, травень, липень-грудень 2011 року, січень, березень, травень, листопад 2012 року, січень-березень 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.09.2013 року № 1053/16-01-15-01/31354329.

Не погоджуючись із даним наказом, повідомленням про проведення перевірки від 19.09.2013року №244 та вважаючи неправомірною перевірку, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірності наказу, повідомлення та дій податкового органу з приводу організації та проведення відповідної перевірки.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, частково погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Згідно із пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Отже, підставою для проведення перевірки у відповідності до пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України є подання платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, або зазначення у ній від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно із п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для проведення спірної перевірки стало подання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість, з урахуванням уточнюючи розрахунків, відповідно до яких задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) в розмірі більше 100 тис. грн., а саме за вересень 2010 року в розмірі 539 330, 00 грн., за жовтень 2010 року в розмірі 2 719 820, 00 грн., за листопад 2010 року в розмірі 3 378 717, 00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 3 523 255, 00 грн., за лютий 2011 року в розмірі 230 806, 00 грн., за квітень 2011 року в розмірі 235 549, 00 грн., за травень 2011 року в розмірі 457 695, 00 грн., за липень 2011 року в розмірі 7 626 893, 00 грн., за серпень 2011 року в розмірі 6 227 521, 00 грн., за вересень 2011 року в розмірі 4 555 438, 00 грн., за жовтень 2011 року в розмірі 4 772 324, 00 грн., за листопад 2011 року в розмірі 5 132 357 грн., за грудень 2011 року в розмірі 5 870 889 грн., за січень 2012 року в розмірі 3 054 917, 00 грн., березень 2012 року в розмірі 145 107, 00 грн., за травень 2012 року в розмірі 301 276, 00 грн., за листопад 2012 року в розмірі 190 752, 00 грн., за січень 2013 року в розмірі 985 547, 00 грн., за лютий 2013 року в розмірі 422 099, 00 грн., за березень 2013 року в розмірі 106 231, 00 грн.

Отже, доводи позивача щодо повторюваності спірної перевірки, оскільки відповідні звітні періоди вже були перевірені податковим органом раніше, відхилені судами попередніх інстанцій правомірно у зв'язку із тим, що попередні перевірки були здійснювалися з підстав декларування суми бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ, а в даному випадку має місце проведення перевірки щодо правомірності декларування від'ємного значення ПДВ.

При цьому судами вірно зазначено, що за умови наявності підстав для проведення перевірки, допущені контролюючим органом процедурні порушення при складанні повідомлення про проведення перевірки, не є виключною підставою для визнання його протиправним.

Таким чином, підстави для визнання протиправними та скасування наказу і повідомлення про проведення перевірки відсутні.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо належного повідомлення платника податків про проведення даної перевірки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до початку проведення перевірки копія спірного наказу та повідомлення про її початок з 19.09.2013 року були направлені на адресу позивача та отримані ним 19.09.2013 року, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27.01.2015 року у справі 21-425а14, колегія суддів зазначає, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, невиконання вимог п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Окрім того, незважаючи на проголошену пп. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України.

При цьому факт направлення податковим органом наказу та повідомлення до початку перевірки не свідчить про отримання позивачем відповідних відомостей платником податків до початку її проведення.

У даному випадку, враховуючи те, що спірна перевірка була розпочата з 19.09.2013 року, а наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить поштовий штемпель про його повернення від 20.09.2013 року, судами попередніх інстанцій не встановлено факту наявності інформації у податкового органу про належне повідомлення позивача з відомостями про дату та місце проведення перевірки саме до її початку, оскільки лише за таких обставин контролюючий орган має право розпочати перевірку.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій вищеназвані обставини враховано не було, і це призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо організації та проведення спірної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід урахувати, що згідно з частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення.

В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 816/5704/13-а в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним дій Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області щодо організації та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування», проведеної на підставі наказу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.09.2013 року №658 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПК «Газвидобування» скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 816/5704/13-а залишити без змін.

В частині направлення справи на новий розгляд ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук