Ухвала суду № 53015245, 12.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/9773/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., при секретарі судового засідання Міщенко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року

у справі № 802/4168/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика»

до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції (Ладижинське відділення) Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» звернулось до суду з адміністративним позовом до Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції (Ладижинське відділення) Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача вимоги касаційної скарги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача до суду не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Вінницька птахофабрика» вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ФГ «Злагода Агро-1» за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року відповідачем складено акт від 19.09.2013 року №71/22-35878908, яким встановлено порушення пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 169 323, 00 грн., в тому числі за листопад 2012 року на 132 272, 00 грн., за грудень 2012 року на 37 051, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 02.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002182200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 169 323, 00 грн. за основним платежем та 42 331, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з приводу придбання насіння соняшника у контрагента ФГ «Злагода Агро-1».

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №802/1376/13-а позовом Фермерського господарства «Злагода-Агро-1» до Гайсинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, встановлено факт непідтвердження реалізації соняшника фермерським господарством «Злагода Агро-1» Товариству з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» на суму 1 015 940, 28 грн, в. т.ч. ПДВ 169 323, 37 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони ухвалені не на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

При вирішенні питання щодо преюдиції встановлених судовим рішенням у справі №802/1376/13-а обставин, судам попередніх інстанцій не враховано, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на положення зазначеної вище норми для особи, яка не брала участі у попередній судовій справі, встановлені обставини не мають і не можуть мати обов'язкового характеру. Відповідні факти для даної особи не можуть бути преюдиційними, оскільки вони не були встановлені щодо неї. Така особа не може бути позбавлена можливості надавати суду свої докази, доводити суду свої вимоги та спростовувати доводи інших осіб, які беруть участь у справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вимоги частини першої статті 72 КАС України на відміну від вимог частини четвертої вказаної статті не є для суду імперативними.

Частина перша статті 11 КАС України встановлює, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На цій підставі суд повинен надати особі, яка не брала участь в розгляді попередньої справи, можливість подати докази та підтвердити або спростувати відповідні обставини.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Всупереч зазначеним вище нормам КАС України, судами попередніх інстанцій здійснено посилання на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 року у справі №802/1376/13-а, якою у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області №0000042200 від 27.02.2013 року, прийнятого відносно ФГ «Злагода-Агро-1», відмовлено. При цьому господарські операції із позивачем за період листопад-грудень 2012 року у даній справі не були предметом дослідження.

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.03.2014 року у справі №802/1376/13-а рішення суду апеляційної інстанції скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Отже, судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку із чим справа відповідно до ст. 227 КАС України підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 802/4168/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук