Ухвала суду № 53015209, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50005/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного підприємства «Віталія-Плюс»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 року

у справі № 820/10430/14

за позовом Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

до Приватного підприємства «Віталія-Плюс»

про надання дозволу на погашення податкового боргу,

встановив:

Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Віталія-Плюс» про надання дозволу на погашення податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року у справі № 820/10430/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 року, позов задоволено. Надано дозвіл Основ'янській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на погашення податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 67 226, 04 грн. за рахунок майна Приватного підприємства «Віталія-Плюс», яке перебуває у податковій заставі.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова станом на 07.07.2014 року Приватне підприємство «Віталія-Плюс» має податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 174 290, 89 грн., з яких борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 67 226, 04 грн. згідно розшифровки сум заборгованості виник за період з квітня по грудень 2011 року згідно податкової декларації від 28.01.2011 року на підставі самостійно нарахованих платником податкових зобов'язань.

Наявність заборгованості також підтверджується копією облікової картки Приватного підприємства «Віталія-Плюс».

У зв'язку із несплатою відповідачем податкових зобов'язань податковим органом було винесено першу податкову вимогу № 1/985 від 02.11.2009 року та другу податкову вимогу № 2/30 від 11.01.2010 року, які були направлені на адресу відповідача, однак повернулись за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно із п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно (абзац другий п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (абзац третій п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею (абзац четвертий п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій (абзац п'ятий п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац шостий п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України).

Пункт 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України передбачає, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10.07.2009 року начальником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято рішенням № 48 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Наказом № 760 від 22.05.2014 року призначено податкового керуючого, яким 23.06.2010 року складено акт опису активів, самостійно виділених платником податків для продажу на загальну суму 114 000, 00 грн.

З копії вказаного акту вбачається, що під час складання акту була присутня уповноважена особа відповідача, про що свідчить підпис посадової особи Приватного підприємства «Віталія-Плюс» завірений печаткою відповідача.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Із змісту наведеної законодавчої норми випливає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків у рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22.

Вказаний механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.

Судами встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2011 року у справі № 2а-7713/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року, позов Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова до Приватного підприємства «Віталія - Плюс» про стягнення заборгованості задоволено.

На виконання рішень судів у справі № 2а-7713/10/2070 та відповідно до абзацу 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України податковим органом виставлено інкасове доручення (розпорядження), яке повернулось без виконання через відсутність коштів на рахунку згідно п. 12.8 Інструкції про безготівкові розрахунків в Україні в національній валюті.

У разі якщо кошти для погашення податкового боргу відсутні, контролюючий орган відповідно до абзацу 2 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному пунктами 95.7 - 95.21 статті 95 Податкового кодексу України.

Оскільки судами встановлено, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми не надано, борг з орендної плати з юридичних осіб Приватного підприємства «Віталія - Плюс» складає 67 226,04 грн. за період з квітня по грудень 2011 року, що підтверджується обліковою карткою платника, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Віталія-Плюс» відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 року у справі № 820/10430/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук