Ухвала суду № 53015181, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/2880/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року

у справі № 2а-7574/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» (далі - ТОВ «Альянс Холдинг»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС; відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21 серпня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення судів мотивовано ненаданням товариством доказів на підтвердження постійного перебування його працівників-іноземців на території України протягом дії трудових договорів.

27 травня 2011 року ТОВ «Альянс Холдинг» звернулось до суду із заявою про перегляд постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року за нововиявленими обставинами на підтвердження, яких подану інформацію про кількість разів та час, коли саме перетинали державний кордон України деякі працівники компанії, надану Державною прикордонною службою України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року та прийнято нову - про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21серпня 2009 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Альянс Холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 червня 2006 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 07 червня 2006 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 9577/23-02-34430873 від 10 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 452 510,01 грн. (150 836,67 грн. - основний платіж, 301 673,34 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.3 статті 7, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-IV) з огляду на неправомірне утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб із сум, виплачених нерезидентам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, із застосуванням ставки 15 відсотків, замість 30 відсотків.

Скасовуючи оспорюваний акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що місцем постійного проживання названих іноземних громадян, які працювали у ТОВ «Альянс Холдинг» в охоплений перевіркою період, була територія України, що підтверджується інформацією Державної прикордонної служби України.

Проте, судами не враховано, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

За змістом підпункту 9.11.1 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону.

Пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV передбачено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів-фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 Закону № 889-IV якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом-фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону № 889-IV визначено, що податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати свій резидентський статус. Вони можуть самостійно визначити статус податкового резидента України шляхом звернення до податкового органу за місцем реєстрації в органах внутрішніх справ із відповідною заявою фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу, форма якої встановлена наказом Державної податкової адміністрації України від 05 жовтня 2004 року № 581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою-іноземцем резидентського статусу» (далі - Наказ № 581).

Статус податкового резидента України таких іноземців чи осіб без громадянства підтверджується довідкою податкового органу, виданою відповідно до Наказу № 581.

При отриманні фізичною особою резидентського статусу шляхом звернення до податкового органу та отримання від нього відповідної довідки (повідомлення), резидентський статус визначається на звітний податковий період (рік), а отже підтвердження свого резидентського статусу має здійснюватись такими особами щорічно, з податкового періоду, в якому іноземець отримав довідку.

Одним із критеріїв визначення резидентського статусу відповідно до пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV є перебування іноземного громадянина на території України не менше 183 днів протягом періоду або періодів податкового року.

Перебування в Україні протягом 183 днів дає іноземцю право на звернення до податкового органу із заявою щодо видачі ним довідки-повідомлення, передбаченої Наказом № 581.

У разі набуття іноземцем статусу податкового резидента України іноземний дохід, отриманий такою особою з джерел за межами України, є об'єктом оподаткування і сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку-отримувача.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що у разі набуття нерезидентом статусу податкового резидента України (отримання відповідної довідки (повідомлення)) доходи, одержані ним від працедавця за виконання трудової функції, оподатковуються у загальному порядку, встановленому Законом № 889-IV, тобто за ставкою, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889-IV (15 відсотків). В свою чергу, якщо іноземець не виявив бажання підтвердити свій резидентський статус та не отримав довідки, яка є обов'язковою для підтвердження такого статусу, цей дохід оподатковується за ставкою, вдвічі більшою за основну (30 відсотків).

А відтак, для правильного вирішення спору суду необхідно з'ясувати, чи отримувались у розглядуваному випадку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5Г, ОСОБА_6, ОСОБА_7 А, ОСОБА_8 відповідні довідки (повідомлення) про підтвердження статусу податкових резидентів України, передбачені Наказом № 581.

Враховуючи те, що встановлені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.