Ухвала суду № 53014757, 11.06.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"11" червня 2012 р. Справа № 0670/9821/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

при секретарі Волянська О.В. ,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "25" січня 2011 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкового повідомлення - рішення №0001722301 від 20.05.2011р ,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Енергопостачальна Компанія "Житомиробленерго" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001722301 від 20.05.2011 року.

З висновками акту перевірку позивач не погоджувався, оскільки вважав безпідставним твердження про те, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" неправомірно до складу податкового кредиту лютого 2011 року за результатами операцій по придбанню пального було включено ПДВ у сумі 119486,00грн. з огляду на те, що угода по придбанню пального була укладена з ПП "Укрпалетсистем" без наміру створення реальних наслідків договору купівлі-продажу, реальність виконання цієї угоди не підтверджена товарно-транспортними накладними, для перевірки не надано журнали реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів у місяцях їх зберігання.

В обґрунтування позову зазначав, що до складу податкового кредиту лютого 2011 року було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 119486,00грн. на підставі податкових накладних отриманих від ПП "Укрпалетсистем"" у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, необхідних для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності підприємства та у відповідності до норм чинного законодавства.

Вказував на те, що підприємством в повній мірі та належним чином оформленими первинними документами підтверджено факт здійснення операцій з придбання нафтопродуктів у ПП "Укрпалетсистем" та формування податкового кредиту у лютому 2011 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № НОМЕР_1 від 20.05.2011 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Житомирі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вказав, що в ході проведеної перевірки ПАТ "ЕК"Житомироблаенерго" не встановлено факт передачі ТМЦ від продавця до покупця, в зв"язку з відсутністю (не наданням для перевірки) документів, що засвідчують їх транспортування. Крім того, у видаткових накладних від постачальника ПП "Укрпалетсистем" не зазначені сертифікати відповідності на нафтопродукти та свідоцтва про визнання відповідності, які також для перевірки не надавалися. Зазначив, що підприємством не доведено факт транспортування, отримання та зберігання паливно-мастильних матеріалів від ПП "Укрпалетсистем" у лютому 2011 року всього на суму 716914,00грн., в т.ч. ПДВ в сумі 119486,00грн. за лютий 2011 року.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.04.2011 року по 29.04.2011 року посадовими особами ДПІ у м.Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "ЕК "Житомироблаенерго" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Укпалетсистем" за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, про що складено акт №2052/23-1/22048622/0100 від 04.05.2011 року.

Перевіркою позивача встановлено порушення ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" при придбанні товарів (послуг) від постачальника 119486,00грн. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність об"єктів оподаткування при придбанні товарів (послуг) у період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

Порушення п.п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 119486,00грн. за лютий 2011 року".

На підставі проведеної перевірки ДПІ у м.Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення №0001722301 від 20.05.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 119487,00грн., з яких 119486,00грн. за основним платежем та 1,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов наступного висновку.

Підприємством у лютому 2011 року до складу податкового кредиту було віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 119486,00грн. (податкова декларація з ПДВ за лютий 2011 року вх.9001557683 від 21.03.2011 року та додаток №5 до декларації за лютий 2011 року вх. №9001559246 від 21.03.2011 року) на підставі податкових накладних отриманих від ПП "Укрпалетсистем".

Як встановлено судом 31.01.2011 року між позивачем та ПП "Укрпалетсистем" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №39, який виконано в повному обсязі, що підтверджується податковими та видатковими накладними, накладними на придбання товарно-матеріальних цінностей, які надавалися під час перевірки, що не заперечується відповідачем.

З висновків акту перевірки вбачається, що отримувачем пального від постачальника ПП "Укрпалетсистем" пункт навантаження нафтобаза м.Коростень, були всі структурні підрозділи, перелік яких наведено в п.2.4, які згідно отриманих для перевірки документів отримували пальне за адресою: м.Житомир, вул.Жуйка, 12, але характеристику місць зберігання щодо об"ємів, кількості цистерн не надавалося. Згідно наданих позивачем документів паливно-мастильні матеріали від постачальника транспортувалися власними транспортними засобами. Списання пального проводилося на підставі заправочних листків на видачу ПММ, згідно яких формувалися акти списання пального окремо по кожному випадку. Розрахунки з постачальником ПП "Укрпалетсистем" проводилися шляхом перерахування коштів з розрахункових рахунків підприємства ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" на розрахунковий рахунок постачальника в лютому 2011 року в сумі 716914,00грн., в т.ч. ПДВ в сумі 119486,00грн., заборгованість перед постачальником у позивача відсутня. Факт повної сплати за отриманий товар не заперечується представниками відповідача.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту слугувало не підтвердження позивачем наявності поставок товарів (послуг) від ПП "Укрпалетсистем", що свідчить, на думку податкового органу, про те, що правочин укладений між ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ПП "Укрпалетсистем" здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, зазначені правочини відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,3,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю.

Суд першої інстанції правильно вважав таке твердження відповідача безпідставним з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, які свідчать про дійсність правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину. В даному випадку учасниками оспорюваних правочинів є юридичні особи - суб'єкти господарювання, які діють через свої органи управління, визначені установчими документами.

Правочини, укладені між позивачем та ПП "Укрпалетсистем" спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Реальне настання правових наслідків за визначеними ДПІ у м.Житомирі нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ПП "Укрпалетсистем" виконав повністю взяті на себе зобовязання по продажу матеріальних цінностей, а позивач в свою чергу провів повний розрахунок за товар, про що свідчать платіжні доручення та податкові накладні.

На час вчинення договору купівлі-продажу ПП "Укрпалетсистем" був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" та ПП "Укпалетсистем" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, даний контрагент віднесений до Реєстру великих платників податків на 2012 рік.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

З аналізу норм Податкового кодексу України видно лише один випадок не включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної, згідно з абзацом 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений кодекс не передбачає.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" виконало всі вимоги ст. 198 ПК України щодо формування податкового кредиту, а саме податковий кредит сформований внаслідок здійснення операцій, які використані в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства, здійснення операції мало реальний характер та підтверджується належним чином складеними первинними документами, операція з купівлі-продажу повністю виконання сторонами, що призвело до настання реальних правових наслідків, право на нарахування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які відповідно до ст.201 ПК України є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Первинні документи, надані позивачем на підтвердження обставин справи, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

При цьому суд першої інстанції правильно врахував, що в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначений в акті договір між позивачем та ПП "Укрпалетсистем" недійсними в установленому законом порядку не визнаний.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між позивачем та ПП "Укрпалетсистем" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи ДПІ в м. Житомирі не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з ПП "Укпалетсистем" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а купівля нафтопродуктів пов`язана з господарською діяльністю позивача.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Щодо не надання під час перевірки товаро-транспортних накладних, то їх наявність чи відсутність є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не повязані з дотриманням вимог податкового законодавства. Крім того, відповідно до умов договору, поставка товару здійснювалась шляхом самовивозу, на підтвердження чого позивач надавав під час перевірки відповідачу подорожні листи.

Аналізуючи всі досліджені в судовому засіданні надані сторонами докази суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач як суб"єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В апеляційній скарзі представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження викладених в акті перевірки порушень ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" вимог податкового законодавства та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення.

Отже, суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195,196, 200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: ОСОБА_3 ОСОБА_2

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" вул.Пушкінська,32/8,м.Житомир,10014

3- відповідачу ОСОБА_5 податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014