Ухвала суду № 53009223, 03.06.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 р. Справа № 2036/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Ліщинського А.М.

Суддів Носа С.П. , Шавеля Р.М. Шавеля Р.М,

при секретарі судового засідання Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року у справі за позовом комунального підприємства «Дрогобичводоканал»Дрогобицької міської ради (далі- КП «Дрогобичводоканал») до Державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ в м. Дрогобицькому районі) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.09.2008 р. КП «Дрогобичводоканал»звернувся до суду з позовом до ДПІ в Дрогобицькому районі про визнання недійсними податкові повідомлення - рішення від 13.02.2007 р. №0000391502/0, від 13.02.2007 р. №0000401502/0 та від 13.02.2007 р. №0000411502, а також визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 15.11.2006 р. №0002141502/0.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 13.02.2007 р. ДПІ в Дрогобицькому районі проведено перевірку КП «Дрогобичводоканал»щодо дотримання вимог п.п. 5.3.1 та 5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 01.03.2006 р. по 30.12 2006 р. на предмет своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №54/15-6 від 07.02.2007 р. В ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податку на додану вартість по договору розстрочення від 30.06.2005 р. в сумі -5000,00 грн., договору розстрочення від 30.01.2006 р. в сумі 40292,85 грн., 95889,00 грн., та 95889,00 грн. та по деклараціях №19343 від 20.06.2006 р. в сумі 43328,58 грн. та №45269 від 20.11.2006 р. в сумі 57573,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000391502/0 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку на 29 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 57573,00 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 10% в сумі 5757,30 грн.;

№0000401502/0 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку від 59 до 87 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 91899,30 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 20% в сумі 18379,86 грн.;

№0000411502 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку понад 90 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88500,18 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 94250,09 грн.;

№0002141502/0 від 15.11.2006 р., яким позивачу за затримку на 153 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 244982,00 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 50% в сумі 122491,02 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 07.02.2007 р., відповідач самостійно змінив призначення платежу та період, за який КП «Дрогобичводоканал»сплачував податкове зобов'язання за липень-жовтень 2006 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі №0002141502/0 від 15.11.2006 р., №0000391502/0 від 13.02.2007 р. та №0000401502/0 від 13.02.2007 р., №0000411502/0 від 13.02.2007 р.

Відповідач ДПІ в м. Дрогобицькому районі постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом невірно застосовано п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами у рівних пропорціях. Податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податку. Суд не врахував при цьому положення абзацу 2 п.п. 16.3.3 згідно якого, якщо платник податків не сплачує пеню зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини). Як вбачається з даних облікової картки сплачені позивачем суми податкових зобов'язань, в тому числі йшли на погашення пені.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_1 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_2 у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що право визначення призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі-Закон № 2181) , який є спеціальним з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Самостійне застосування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником коштів до бюджету, є неправомірним, тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст.16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначеного платником податку.

Відповідач в порушення п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 самостійно, без узгодження з позивачем, змінив призначення платежу та погасив існуючу недоїмку в податку на додану вартість і як наслідок протиправно застосував до позивача штрафні санкції передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що позивач згідно Свідоцтва про державну реєстрацію А01 № 468121, виписки ЄДРПОУ №279302 від 16.01.2008 року КП «Дрогобичводоканал»внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та присвоєно ідентифікаційний номер 03348910.

ДПІ в Дрогобицькому районі проведено перевірку КП «Дрогобичводоканал»щодо дотримання вимог п.п. 5.3.1 та 5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за період з 01.03.2006 р. по 30.12 2006 р. на предмет своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки №54/15-6 від 07.02.2007 р.

В ході перевірки встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податку на додану вартість по договору розстрочення від 30.06.2005 р. в сумі -5000,00 грн., договору розстрочення від 30.01.2006 р. в сумі 40292,85 грн., 95889,00 грн., та 95889,00 грн. та по деклараціях №19343 від 20.06.2006 р. в сумі 43328,58 грн. та №45269 від 20.11.2006 р. в сумі 57573,00 грн. Як вбачається з акту перевірки від 07.02.2007 р., відповідач самостійно змінив призначення платежу та період, за який КП «Дрогобичводоканал»сплачував податкове зобов'язання за липень-жовтень 2006 року.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000391502/0 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку на 29 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 57573,00 грн. нарахована штрафна санкція у розмірі 10% в сумі 5757,30 грн.; №0000401502/0 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку від 59 до 87 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 91899,30 грн. нарахована штрафна санкція у розмірі 20% в сумі 18379,86 грн.; №0000411502 від 13.02.2007 р., яким позивачу за затримку понад 90 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 88500,18 грн. нарахована штрафна санкція у розмірі 50% в сумі 94250,09 грн.; №0002141502/0 від 15.11.2006 р., яким позивачу за затримку на 153 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 244982,00 грн. нарахована штрафна санкція у розмірі 50% в сумі 122491,02 грн.

Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених Законом №2181, йому загрожує прогресуючий штраф за пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Цей штраф застосовується залежно від строку погашення прострочених податкових зобовязань за однією із ставок визначених пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 та за наявності таких необхідних умов, як податкове зобовязання має бути узгодженим та мають бути порушені граничні строки сплати податкового зобовязання, установлені саме Законом №2181, зокрема пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону.

Згідно п.3 ч.1, ч.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобовязання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що виключає застосування до нього штрафних санкцій на підставі пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки податковий орган не має право самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема, з метою погашення податкового боргу змінювати період, за яким сплачується податкове зобовязання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Дрогобицькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2009 року у справі № 2а-2741/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 08.06.2010 року.

Головуючий суддя Ліщинський А.М.

Судді Нос С.П. , Шавель Р.М. Шавель Р.М.

< Текст >