Ухвала суду № 53004907, 27.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8754/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві - Терещука Олександра Дмитровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Терещука Олександра Дмитровича (далі - відповідач, ГУ МВС України в м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 та ненадання письмової відповіді у встановлений законом термін; зобов'язання вчинити певні дії, а саме розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.04.2015 р. на ім'я начальника ГУ МВС України в м. Києві та надати письмову відповідь в письмовій формі з посиланням на Закон.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.09.2015 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 02.04.15 р. з порушенням строку, передбаченого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її в частині задоволення позовних вимог частково та постановити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ МВС України в м. Києві прийнято накази від 06.10.2011 р. № 309 та від 17.10.2011 р. № 627 о/с, якими притягнуто ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та звільнено з посади начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Святошинського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

Вказані рішення відповідача були оскаржені позивачем до суду.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.15 р. визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві від 06.10.11 р. № 309 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, визнано протиправним і скасовано наказ ГУ МВС України в м. Києві від 17.10.11 р. № 627 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України, зобов'язано ГУ МВС України в м. Києві поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді - начальника відділу БНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 18.10.11 р., допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі на займаній посаді - начальника відділу БНОН Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві з 18.10.11 р.

02.04.15 р. ОСОБА_2 звернувся до начальника ГУ МВС України в м. Києві Терещука О.Д. з заявою про допущення до негайного виконання вказаного судового рішення та вимогою про, надання переліку осіб, які були причетні до формування, складання, прийняття та виконання незаконних наказів ГУ МВС України.

Не отримавши відповіді на вказану заяву у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з боку відповідача мало місце порушення ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» щодо строків розгляду звернення позивача, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності відповідача в цій частині. При цьому, відповідь по суті звернення була надана позивачу, у зв'язку з чим в цій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 40 Конституції України передбачає, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Порядок та строки розгляду звернень громадян визначені Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР).

Так, відповідно до ст. 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону № 393/96-ВР передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Органи державної влади, їх керівники, відповідно до вимог ст.19 Закону № 393/96-ВР зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, письмово повідомляти громадян про результати перевірки та суть прийнятого рішення, у разі визнання заяви необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого рішення.

Статтею 20 цього Закону передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання не можливо, керівник відповідного органу підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідь ГУ МВС України в м. Києві від 04.05.15 р. за №14/Д-37-ОП на звернення ОСОБА_2 зареєстрована в журналі обліку відправки листів простою поштою 20.05.15 р., фактично скерована позивачу 21.05.15 р. та отримана позивачем 22.05.15 р.

Вказане свідчить про порушення відповідачем встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» строку розгляду звернення позивача.

При цьому, відповідачем не заперечується той факт, що відповідь на звернення позивача надана із пропуском строків встановлених ЗУ «Про звернення громадян», у зв'язку з відсутністю належного фінансування та відсутністю марок на відправку кореспонденції.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність ГУ МВС України в м. Києві щодо надання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 02.04.15 р. з порушенням строку, передбаченого ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

Разом з тим, оскільки відповідь по суті звернення позивачу була надана, рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог стосовно зобов'язання начальника ГУ МВС України в м. Києві розглянути заяву ОСОБА_2 від 02.04.2015 року та надати відповідь на неї є обґрунтованим та законним.

Та обставина, що відповідь надавалась не самим відповідачем, а заступником начальника управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в м. Києві, не є порушенням відповідачем вимог Закону України «Про звернення громадян".

Так, відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

Щодо вимог позивача про винесення окремої ухвали відносно начальника ГУ МВС України в м. Києві Терещука О.Д., колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 166 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Тобто, зазначена норма надає право суду зреагувати на встановленні судовим рішенням порушення законодавства відповідними суб'єктами владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та/або з метою притягнення до відповідальності осіб, в діях або бездіяльності яких убачається протиправність, постановити окрему хвалу. При цьому, зазначена норма не зобов'язує суд, а лише надає йому таке право.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для винесення окремої ухвали в даному випадку відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С