Ухвала суду № 53004885, 29.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2356/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Гнідіній М.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Кравчук В.І.,

від відповідача Поліщук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року у справі за поданням Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в порядку ст. 183-3 КАС України звернувся до суду з поданням про стягнення заборгованості перед бюджетом з розрахункових рахунків ТОВ «Профтранссервіс» (код - 35465163) (далі по тексту - відповідач) у розмірі 1411198,00 грн. на р/р 34129999700008 одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 37975298), банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку 820019 з рахунків відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково встановив обставини справи та застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2015 року було зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення заяви з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» про застосування податкового компромісу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 було поновлено провадження у справі та за клопотанням позивача зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/9192/14.

12 жовтня 2015 року відповідачем було подано клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/9192/14.

Згідно з ухвалою суду від 29 жовтня 2015 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, провадження у справі поновлено.

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Профтранссервіс» зареєстроване в Подільській районній в м. Києві державній адміністрації 26.12.2007 за № 10711020000023998 та взято на податковий облік до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві 27.12.2007.

На момент звернення позивача до суду за відповідачем обліковувався податковий борг у розмірі 1 411 198,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань згідно:

- податкової декларації №9048152583 від 19.08.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 8096,51 грн.;

- уточнюючого розрахунку до декларації по ПДВ №9054429097 за 01.07.2014 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 61667,00 грн.;

- податкової декларації №9053391759 від 17.09.2014 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 6532,00 грн.;

- податкової декларації №9060058455 від 17.10.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 36443,00 грн.

- податкового повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Профтранссервіс» за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1290835,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2014 на адресу відповідача контролюючим органом було направлено податкову вимогу № 7098-25 від 11.12.2014 року, яка була отримана уповноваженим представником відповідача 13.01.2015 (а.с. 63).

Посилаючись на ту обставину, що узгоджена сума податкового боргу не була погашена платником податків у встановлений податковим законодавством строк, позивач звернувся до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом.

Приймаючи рішення про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що несплачена сума податкового боргу відповідача є узгодженою та підлягає стягненню в судовому порядку.

Перевіряючи наведений висновок суду, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95- 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 названого Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

В силу вимог підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 цього ж Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

З розрахунку податкового боргу, наданого позивачем, вбачається що податковий борг відповідача виник у зв'язку з неповною сплатою самостійно визначених податкових зобов'язань у податковій податкової декларації №9048152583 від 19.08.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 8096,51 грн.; уточнюючого розрахунку до декларації по ПДВ №9054429097 за 01.07.2014 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 61667,00 грн.; податкової декларації №9053391759 від 17.09.2014 р., якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 6532,00 грн.; податкової декларації №9060058455 від 17.10.2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 36443,00 грн.

Крім того, з облікової картки платника податків судом встановлено, що податковий борг виник, в тому числі, і на підставі податкового повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Профтранссервіс» за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 1290835,00 грн.

Податкові зобов'язання ТОВ «Профтранссервіс» по вказаному податковому повідомленню-рішенню №0001982250 від 07.06.2012 року відображено в обліковій картці відповідача та враховано при визначенні податкового боргу.

Колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення -рішення №0001982250 від 07.06.2012 року було оскаржене ТОВ «Профтранссервіс» до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2014 по справі № 826/9192/14, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 по справі № 826/9192/14 було частково задоволено касаційну скаргу ТОВ «Профтранссервіс»: скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 по справі № 826/9192/14, якими відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 року, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У зв'язку з цим ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року було зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/9192/14.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року по справі № 826/9192/14, що була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення № 0001982250 від 07.06.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, станом на час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції податкове зобов'язання, визначене відповідачу податковим повідомленням-рішенням № податкового повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 року, не є узгодженим та не підлягає сплаті.

Податкові зобов'язання по вказаному податковому повідомленню-рішенню №0001982250 від 07.06.2012 року в розмірі 1290835,00 грн. відображено у розрахунку сум податкового боргу платника податків ТОВ «Профтранссервіс» станом на 14.02.2015, поданому до суду разом з поданням.

За змістом частини першої статті 183-3 КАС стягнення коштів за податковим боргом здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої цієї ж статті Кодексу суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 названого Кодексу.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

При цьому КАС не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право. А тому у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

З матеріалів справи судом встановлено, що платник податків оскаржував в судовому порядку податкове повідомлення-рішення №0001982250 від 07.06.2012 року, сума податкового зобов'язання за яким була складовою податкового боргу, який в порядку ст. 183-3 просив стягнути позивач.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції сума податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0001982250 від 07.06.2012 року була предметом судового спору та не є узгодженою.

Зазначене підтверджує існування спору про право у даних правовідносинах з огляду на заперечення платником податків розміру податкового боргу, стягненням якого і зумовлено звернення ДПІ до суду з розглядуваним поданням.

А відтак наявні підстави для відмови у прийнятті подання податкового органу на підставі п. 2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профтранссервіс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2015 року скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 30.10.2015 року

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Грибан І.О.