Ухвала суду № 53004666, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2015 р. справа 804/19723/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Суховаров А.В. (доповідач)

судді Головко О.В. Ясенова Т.І.

при секретарі Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень; треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Буд»; Приватне підприємство «Компанія будівництво «Нове століття»

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську, в якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №00004802 від 20.11.2014 про податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 544239гр41коп та №00004802 від 20.11.2014 про податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 469489гр50коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 позов задоволений.

В апеляційній скарзі податкова інспекція просить постанову суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаються на недоказаність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Майстер Буд» та ПП «КБ Нове Століття».

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно акту №598/28-01-48-03-010738282 від 03.11.2014 документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Придніпровська залізниця», проведеної Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську, не підтверджено реальність господарських операцій позивача у взаємовідносинах з ТОВ «Майстер Буд» та ПП «КБ Нове Століття».

На підставі акта перевірки винесені податкове повідомлення-рішення №00004802 від 20.11.2014, яким збільшений податок на прибуток основний платіж 362826гр27коп, штрафні санкції 181413гр14коп, в всього 544239гр41коп; податкове повідомлення-рішення №00004802 від 20.11.2014, яким збільшений податок на додану вартість основний платіж 312993гр, штрафні санкції 156496гр50коп, а всього 469489гр50коп.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до статті 134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до пункту 138.1.1 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 139.1.9 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення витрат в зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу витрат операційної діяльності та сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, в зв'язку з господарською діяльністю платника, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на обставини, які викладені в актах перевірок контрагентів позивача.

Однак при визначені факту здійснення господарської діяльності повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції.

Між ДП «Придніпровська залізниця» та ТОВ «Майстер Буд» укладено договір ПР/П-12311/НЮ від 19.06.2014 на виконання робіт з розширення металевих мостів. Укладанню договору передували тендерні процедури. Згідно актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, підсумкових відомостей ресурсів, рахунків, податкових накладних,- виконані роботи на суму 1972314гр12коп. За виконані роботи позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

ТОВ «Майстер-Буд» має ліцензію Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 28.04.2011 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури. Відповідно до пункту 4 Ліцензійних умов, позивач має право здійснювати вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж. ТОВ «Майстер-Буд» надало довідку №1/904 від 09.04.2012 про досвід виконання аналогічних договорів; довідку №2/0904 від 09.04.2012 про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідний досвід та знання; довідку №3/0904 від 09.04.2012 про наявність обладнання та матеріально-технічної бази для виконання будівельно-монтажних робіт.

Під час проведення перевірки ДП «Придніпровська залізниця» направлено запит на адресу Сімферопольська дистанція колії про надання всіх первинних фінансово-господарських документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Майстер Буд». Однак, отримала копії документів на підтвердження реальності виконання договірних відносин з ТОВ «Майстер-Буд» лише 28.11.2014 року. Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Крим отримав статус тимчасово окупованої території. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП «Придніпровська залізниця» не мала можливості під час проведення перевірки надати документальне підтвердження фінансово-господарських операцій між відокремленими структурними підрозділами залізниці, які розташовані на території АР Криму, та контрагентами з якими вони працювали.

Між ДП «Придніпровська залізниця» та ПП «КБ «Нове століття» укладений договір ПР/Е-131753 від 24.12.2013 на виконання робіт з ремонту покрівлі адміністративної будівлі в м.Запоріжжя, вул.Аволіані, 4-а. Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт, рахунку, податкової накладної, - виконані роботи на суму 319220гр22коп. За виконані роботи позивач повністю розрахувався, в тому числі сплатив податок на додану вартість.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл виконання будівельних та ремонтних робіт, у повному обсязі підтверджені належним чином оформленими бухгалтерськими документами, використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

На виконання укладених договорів були виконані роботи, на підтвердження яких складено всі необхідні первинні документи.

Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Слід також зазначити, що в акті перевірки відсутні будь-які посилання на те, що відповідні суми податку на додану вартість, які були включені позивачем до складу податкового кредиту, не були включені ТОВ «Майстер Буд» та ПП «КБ Нове Століття» як виконавцями в цих же розмірах до складу своїх податкових зобов'язань та не сплачені до державного бюджету.

Актом перевірки не спростовується той факт, що ТОВ «Майстер Буд» та ПП «КБ Нове Століття» на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем були зареєстровані у встановленому порядку як платники податку, які мають право виписувати та надавати податкові накладні.

Крім того, на день розгляду справи не існує судових рішень, вироків суду, які б були підтвердженням фіктивної діяльності ТОВ «Майстер Буд» та ПП «КБ Нове Століття», визнання недійсним їх установчих документів, та злочинної діяльності посадових осіб даних товариств.

В апеляційній скарзі податкова інспекція посилається на висновки, які наведено в актах перевірок контрагентів, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників в м.Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова