Ухвала суду № 53004523, 20.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2015 року

справа № 804/2255/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс Лтд" про накладення арешту на кошти, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс Лтд" про накладення арешту на кошти- відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, Верхньодніпровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Представником апелянта надано клопотання про процесуальне правонаступництво, згідно ст. 55 КАС України, суд приходить висновку задовольнити дане клопотання та допустити заміну сторони – Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області його правонаступником Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Верхньодніпровською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс Лтд" письмовий запит від 06.01.2015 року № 29/10/04-16-15-01, в якому зазначено про необхідність надання належним чином завірених копій первинних документів, що підтверджують сформований податковий кредит у жовтні 2014 року по взаємодії із ТОВ “Гордон-Сервіс”, а саме: копії отриманих податкових накладних; господарські договори на придбання товарів, послуг; сертифікати якості на придбаний товар; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату та отримання грошових коштів за вчиненими правочинами, - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та виибуткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують придбання та передачу товарів, виконання робіт (надання посслуг) за вчиненими правочинами, товарно-трансортні накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

А Також про надання копій первинних документів, що підтверджують подальшу реалізацію товарів/послуг, придбаних у ТОВ “Гордон-Сервіс”, що зумовлено встановленням ризику в частині формування податкового кредиту ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Електронтехсервіс Лтд” у жовтні 2014 року по взаємовідносинам із ТОВ “Гордон-Сервіс”.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс Лтд" 23.01.2015 року було надано відповідь № 05/01-06, у якій, зокрема, по суті порушених у запитах питань зазначено, що у зв'язку із тим, що відповідач не має законних підстав для задоволення запиту (у запиті не вказано жодної із підстав, визначених у п.73.3 Податкового кодексу України), товариство залишило даний запит без задоволення.

Судом встановлено, що запитом Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.01.2015 року № 29/10/04-16-15-01, зазначено підставу для надіслання запиту: встановлення ризику в частині формування податкового кредиту ТОВ “Виробничо-комерційна фірма “Електронтехсервіс Лтд” у жовтні 2014 року по взаємовідносинам із ТОВ “Гордон-Сервіс”. Однак, встановлення податковим органом ризику в частині формування податкового кредиту не є підставою в розумінні п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України. Крім того, у запиті не було чітко зазначено опису інформації, що запитується, переліку документів, що її підтверджують, натомість запит містить лише загальний перелік документів, котрі необхідно надати.

У зв'язку із тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс Лтд” не були надані документ на обов'язковий письмовий запит податкового органу, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, нальником Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 31.01.2015 року прийнято наказ № 88 “Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” (код ЄДРПОУ 39378923)”.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, посилався на те, що відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно із п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Проаналізувавши дані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що дійсно факт відмови відповідача від допуску до проведення перевірки зафіксовано належним чином та шляхом і способом, передбаченим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на вказані обставини, відмову у допуску до проведення перевірки, просив накласти адміністративний арешт на кошти, які знаходяться на рахунках у банках платника.

Варто зазначити, що загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту майна органами державної податкової служби визначені ст.94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту майна, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Отже, норми ст.94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від предмета такого арешту.

Разом з тим, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Так, згідно із п.94.2 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п.94.10 ст.94 ПК України може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість, застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп.94.6.2 п.94.6. ст.94 ПК України).

Адміністративний арешт майна платника податків припиняється, зокрема, у зв'язку з відсутністю протягом 96 годин рішення суду про підтвердження обґрунтованості такого арешту (пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при призначенні позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” (код ЄДРПОУ 39378923) по взаємовідносинам з ТОВ “Гордон-Сервіс” (код ЄДРПОУ 39378923) за жовтень 2014 року на підставі наказу від 31.01.2015 року № 88 Верхньодніпровська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не визначила обсяг доходів Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” за 2014 рік, який не перевищує 20 мільйонів гривень за вказаний період, що підтверджується фінансовим звітом суб'єкта малого підприємства ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” станом на 31 грудня 2014 року, податковою декларацією з податку на прибуток за 2014 рік, що призвело до порушення наведених вище норм законодавства.

Таким чином, обґрунтованість адміністративного арешту майна ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” не була підтверджена судом, в зв'язку чим він вважається необґрунтованим.

Разом з тим, податковим органом не доведено інших правових підстав, які визначені пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для застосування арешту коштів на рахунках ТОВ “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд”.

Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства в частині застосування арешту коштів на рахунках платника податків та дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податковим органом не доведено жодної правової підстави, передбаченої пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України для накладення арешту на кошти платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю “ВКФ “Електронтехсервіс Лтд”.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю " ВКФ “Електронтехсервіс Лтд” про застосування арешту коштів платника податків є цілком необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.198, ст.200, ст. 205, ст.206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко