Постанова № 53004206, 29.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 жовтня 2015 року № 826/15488/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва

до

третя особа

відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві

казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал»

про

скасування постанов від 10.10.2013 №37742030 та зобов’язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», в якому просить:

- скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2013 виконавче провадження №37742030;

- скасувати постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.10.2013 виконавче провадження №37742030;

- зобов’язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві повернути казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал» суму виконавчого збору у розмірі 2 865,29 грн.;

- зобов’язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві повернути казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал» суму витрат виконавчого провадження у розмірі 70,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами судового оскарження рішення управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва, на примусове виконання якого відкрито виконавче провадження №37742030, останнє було скасовано, у зв’язку з чим казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» звернулося до суду за стягненням з управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва грошових коштів, розмір яких складається з фінансових санкцій, накладених на третю особу у відповідності до рішення управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва, яке скасовано у судовому порядку, а також сплачених казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» розміру виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №37742030. Водночас, позивачем наголошено, що управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва не має можливості повністю виконати рішення суду, що набрало законної сили, у зв’язку з цільовим використанням коштів. При цьому, за твердженням останнього, чинним законодавством України не передбачено правового механізму повернення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження у разі скасування судом рішення чи вимоги органів Пенсійного фонду України.

Третя особа позов підтримала та просила суд задовольнити позовні вимоги управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва.

Відповідач у судове засідання не з’явився, явку свого представника не забезпечив, а також не надав суду копій матеріалів виконавчого провадження (та не зазначив причин неможливості їхнього надання), у межах якого винесено оскаржувані постанови, з огляду на що розгляд справи здійснено в письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані особами, які з’явилися у судове засідання, документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяви про примусове виконання рішення управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва, виданого 25.12.2012 про стягнення з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» на користь управління Пенсійного фонду України у печерському районі міста Києва суми у розмірі 28 652,92 грн., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.04.2013 (ВП №37742030).

У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10.10.2013, якою з боржника – казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» – постановлено стягнути витрати на проведення виконавчих дій у сумі 70,00 грн., а також постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2013, якою постановлено стягнути з боржника – казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» – виконавчий збір у розмірі 2 865,29 грн.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №826/8906/13-а за позовом казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про скасування рішення від 25.12.2012 №1517, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2014, скасовано рішення управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва від 25.12.2012 №1517.

В свою чергу, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №826/2026/14 за позовом казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про стягнення грошових коштів у сумі 31 588,21 грн., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва на користь казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» грошові кошти у розмірі 31 588,21 грн.

Як вбачається зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №826/2026/14, судом встановлено, що казенним підприємством спеціального приладобудування «Арсенал» на користь відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві сплачено грошові кошти у розмірі 31 588,21 грн. на підставі рішення від 25.12.2012 №1517 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (скасованого у судовому порядку), що підтверджується платіжною вимогою №1190/3-1 від 16.09.2013 на суму 31 588,21 грн.

На підставі викладеного, позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві з листом від 12.12.2014 №19945/07, в якому зазначено, що сума у розмірі 28 652,92 грн., згідно рішення від 25.12.2012 №1517 станом на 12.12.2014 на рахунки управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва не надходила.

У відповідь на вказаний лист відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у листі від 10.03.2015 зазначено, що державним виконавцем підготовлено розпорядження спеціалісту сектору депозитних сум для перерахування стягнутих з боржника грошових коштів. На адресу управління Державної казначейської служби України у Печерському районі міста Києва направлено платіжне доручення про перерахування стягнутих з боржника грошових коштів, проте, у зв’язку з тим, що у зазначеному платіжному дорученні допущено арифметичну помилку кошти у розмірі 28 652,92 грн. зараховані на користь держави, виконавчий збір у розмірі 2 865,29 грн. та витрати виконавчого провадження у розмірі 70,00 грн. перераховано на відповідні рахунки.

Позивачем під час судового розгляду справи наголошено, що, згідно платіжного доручення від 07.05.2015 №440, відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві перераховано грошові кошти, стягнуті з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» за рішенням від 25.12.2012 №1517 лише 07.05.2015, із зазначенням того, що вказані кошти на виконання рішення суду управлінням Пенсійного фонду України Печерського району міста Києва повернуто казенному підприємству спеціального приладобудування «Арсенал», що не заперечувалося третьою особою під час судового розгляду справи.

Проте, вважаючи неможливим виконання рішення суду у справі №826/2026/14, яке набрало законної сили, у зв’язку з тим, що кошти у розмірі 2 865,29 грн. та 70,00 грн., стягнуті відповідачем з казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» в якості виконавчого збору та витрат на проведення виконавчий дій, не перебувають у розпорядженні управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва, позивач звернувся з позовом до суду.

Водночас, позивачем наголошено, що оскаржувані постанови останнім отримано нарочно 23.07.2015, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не заперечувалося та не спростовано належними та допустимими доказами, з огляду на що суд дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

Приписами частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

При цьому, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, згідно з частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника – у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

У силу частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк (частина 8 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

У відповідності до частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності їх примусового стягнення згідно з вимогами цього Закону. Зазначена постанова надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ним у порядку, встановленому цим Законом (частина 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

З аналізу наведених положень вбачається, що постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій надсилаються у межах відповідного виконавчого провадження виключно боржнику, оскільки останні стосуються прав та охоронюваних інтересів саме боржників, які і можуть оскаржити такі постанови у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №37742030, в межах якого винесено оскаржувані постанови, в якості боржника виступає казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал», тобто саме права та охоронювані законом інтереси останнього можуть бути порушеними постановами про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2013, які є предметом розгляду у даній адміністративній справі.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3, виконавчий збір – це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Крім того, приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаних правових норм вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії суб’єкта владних повноважень, які на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.06.2010 №781/11/13-10 зазначає, що звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки права, свободи чи інтереси цієї особи у сфері публічно-правових відносин не порушено.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатися до суду із вимогою щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити в інтересах позивача певні дії, спрямовані на захист прав, порушення яких на момент постановлення судового рішення не відбулося.

Таким чином, суд, враховуючи заявлені предмет та підстави позову, дійшов висновку, що оскаржуваними постановами прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як стягувача у даному виконавчому провадженні, не порушено.

Водночас, виходячи зі змісту позовної заяви вбачається, що фактично позивач, оскаржуючи постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору від 10.10.2013, висловлює незгоду з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 у справі №826/2026/14 за позовом казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва про стягнення грошових коштів у сумі 31 588,21 грн., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015, якою постановлено стягнути з управління Пенсійного фонду України у Печерському районі міста Києва на користь казенного підприємства спеціального приладобудування «Арсенал» грошові кошти у розмірі 31 588,21 грн., що за своїм змістом відповідає апеляційній чи касаційній скарзі на вказане судове рішення. При цьому, інших підстав для скасування даних постанов позивачем не наведено, а з матеріалів справи не вбачається.

Такими чином, беручи до уваги заявлений предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.