Постанова № 53002891, 26.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2015 р. № 820/5975/15

Харківський окружний адміністративний суд

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Івтушка С.В.

представника відповідача - Зінченка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000292200 від 16.04.2015 року щодо завищення ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" від'ємного значення ПДВ на загальну суму 171675,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не згоден з податковим повідомленням - рішенням № 0000292200 від 16.04.2015 року, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки висновки Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області викладені в Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000292200 від 16.04.2015 року винесене на законних підставах, а отже підстав для його скасування немає. Висновки про порушення ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановив, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що Вовчанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 32447115) з питань правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносин з ПП «ОРІМ» (код ЄДРПОУ 39355541) за жовтень - грудень 2014 року та по взаємовідносинам з ТОВ «Класік торг» за листопад 2014 року за результатами якої складено акт від 31.03.2015 року № 79/22-32447115 відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 198.1 п.198.3 п. 198.6 ст. 198 п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) підприємством неправомірно сформований податковий кредит всього на суму 171675 грн., в.т.ч. за листопад 2014 року в сумі 161568 грн., та за грудень 2014 року в сумі 10107 грн., в результаті чого підприємству зменшено залишок від'ємного значення ПДВ (рядок 24 декларації з ПДВ) всього в сумі 171675 грн., в т.ч. за листопад 2014 року на суму 161568 грн., за грудень 2014 року в сумі 10107 грн. (а.с.9-26).

На підставі висновків вищезазначеного акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000292200 від 16.04.2015 року на загальну суму 171675,00 грн. (а.с. 27).

Як вбачається з поданого в ході судового розгляду розрахунку щодо зменшення розміру від'ємного значення в розрізі контрагентів ТОВ «Вовчанський м'ясокомбінат», суми нараховані в податковому повідомленні - рішенні по ТОВ «Класік торг» (код ЄДРПОУ 39058498) складають 29275,57 грн., по ПП «ОРІМ» (код ЄДРПОУ 39355541) 142398,67 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Класік торг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (покупець) укладено договір поставки №112 від 16.09.2014 року відповідно до умов якого постачальник передає у власність а покупець приймає та оплачує товар на умовах визначених в даному договорі. Асортимент кількість та ціна товару що поставляється по даному договору визначається у накладних які оформлюються сторонами при прийомі - передачі кожної партії (а.с.107-108).

Як встановлено судом Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Класік торг» яловичину заморожену та напівфабрикати яловичини замороженої.

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товаро - матеріальних цінностей підтверджено наданими до суду видатковими накладними, які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с.109,111).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними Товариством з обмеженою відповідальністю «Класік торг» на адресу позивача(а.с.110-112).

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товаро-матеріальних цінностей у просторі надано товаро - транспортні накладні (а.с.113-114).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" має у власності не житлові будівлі, що підтверджується договорами купівлі - продажу (не житлових приміщень) та реєстраційним посвідченням.

Якість товарно - матеріальних цінностей підтверджено наданими до суду позивачем деклараціями (посвідченнями) про якість №14 від 03.11.2014 року та №483 від 18.11.2014 року а також експертним висновком.

Виписками з банку які містяться в матеріалах справи, підтверджується перерахування коштів за отримання товаро - матеріальних цінностей (а.с.179-189).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку .

Наявність первинних документів та відповідність їх вимогам чинного законодавства під час проведення перевірки та судового розгляду справи податковим органом не заперечувалась.

Угода, укладена між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Класік торг», є чинною та не визнаною в установленому порядку недійсною. Придбання позивачем товару безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємця, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу. Виконання угод підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками та іншими документами, які містяться в матеріалах справи.

Суд вважає, що позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права формування податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Класік торг».

Виходячи з вищенаведеного суд доходить висновку, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують реальність здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Класік торг» та правомірність формування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів складених під час здійснення таких господарських операцій, а тому податкове повідомлення - рішення № 0000292200 від 16.04.2015 року в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 29275,57 підлягає скасуванню.

Щодо нарахування суми в податковому повідомленні - рішенні по взаємовідносинам позивача з ПП «ОРІМ» (код ЄДРПОУ 39355541) яка складає 142398,67 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (замовник) та приватним підприємством «ОРІМ» (виконавець) укладено договір №24 про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти належно надані виконавцем послуги та оплатити їх на умовах та в порядку який вказаний в даному договорі. Перелік та види послуг які виконавець надає замовнику вказані у додатку №1 до даного договору яке є невід'ємною частиною.

Як вбачається з додатку №1 послугами про які домовились сторони є: визначення об'ємів продажу товарів в торгівельних точках у кількісному вигляді, які приймають участі у дослідження в звітний період; визначення об'ємів продажу товарів в торгівельних точках у грошовому вигляді, які приймають участі у дослідження в звітний період; визначення залишків продукції у магазинах які приймають участі у дослідженні; визначення відносної динаміки продажу продукції поставника у торгівельній мережі; визначення середньоденних продажів продукції постачальника через одну торгівельну точку; надання інформації по кожній окремій торгівельній точці код та найменування магазину, адреса розмір торгівельної площадки кількість кас, робочі дні та часи, дату відкриття, усі зміни які пов'язані з відкриття або закриттям магазинів, поведінка кількісного маркетингового досліджень у форматі полевого анкетування, (закриті питання); поведінка кількісного маркетингового дослідження у форматі полевого анкетування, (відкриті питання); проведення телефонного опитування респондентів; проведення моніторингів по визначенню кількості фейсів товарної позиції у розрізі торгівельних точок; обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; проведення фокус груп; надання інформації відносно роздрібних цін у різних торгівельних точках; дослідження відношення споживачів до видів реклами різноманітних товарів груп; дослідження факторів вибору торгівельної точки для закупівлі різноманітних торгівельних груп; дослідження відношення споживачів до найменування торгівельних марок; дослідження відношення споживачів до упаковки товару; он-лайн опитування споживачів на основі розробленої анкети з фіксованої кількістю питань; сарі - опитування з використанням анкети з фіксованою кількістю питань (а.с.41).

Приватним підприємством «ОРІМ» на адресу позивача виписано податкові накладні № 218 від 31.10.2014 року та№807 від 30.11.2014 року.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано до суду звіти про проведення фокус - групового дослідження, а також звіти про проведення маркетингового дослідження (48-84).

Дослідивши у судовому засіданні вищезазначені звіти суд зазначає, що вони не можуть бути враховані судом як належний та допустимий доказ здійснення господарської операції, оскільки вказані звіти розміщено в мережі Інтернет та є загальнодоступною інформацією для усіх користувачів та містять загальні фрази а також не містять інформації про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надано акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) укладені ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" (замовник) та ПП «ОРІМ» (виконавець) №002083 від 31.10.2014 року а також №005094 від 30.11.2014 (а.с.46).

Дослідивши акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) суд зазначає, що вони не висвітлюють питань які визначені у договорі оскільки в них вказана загальна назва послуги без калькуляції вартості та деталізації виконаних робіт.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, долучені до матеріалів справи акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", адже не містять детального опису (змісту) наданих Виконавцем послуг та їх вартості.

Окрім того, суд вважає за потрібне відмітити, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою подальшого їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на такому основному принципі, як превалювання сутності над формою, з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Окрім того суд зазначає, що по даним господарським відносинам позивачем не наведено економічно обґрунтованих причин, в зв'язку з якими виникла необхідність виконання вказаних робіт, а також не відображено який економічний ефект отримано від їх виконання, як вони вплинули на ефективність діяльності підприємства позивача.

При цьому суд зазначає, що саме на досягнення позитивного економічного ефекту та отримання прибутку спрямована діяльність суб'єктів господарювання. Отже, укладаючи господарські угоди, суб'єкт господарювання має слідувати меті досягнення позитивного економічного ефекту, чого в даній справі не встановлено.

Також слід відмітити, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути такі документи: наказ по підприємству, в якому потрібно обґрунтувати необхідність проведення таких маркетингових досліджень (наприклад, у зв'язку з виходом на ринок нового виду продукції), зазначивши період їх проведення, територію, назву виду продукції, категорію потенційних споживачів тощо. Водночас разом з наказом може бути розроблений план заходів з розповсюдження такого виду продукції, в якому передбачається укладення договору на проведення маркетингових досліджень; договір на проведення маркетингових досліджень, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. У розділі «Предмет договору» потрібно зазначити конкретний вид маркетингових досліджень, мету їх проведення, регіон тощо. При цьому в такому договорі потрібно зазначити напрями та об'єкти маркетингових досліджень, зокрема: дослідження попиту на дану продукцію і відомостей про можливих споживачів; вивчення потенційних можливостей здійснення операцій з купівлі-продажу об'єкта маркетингових досліджень на певній території, дослідження необхідного обсягу продажу і пошук покупців, вивчення потреб та ефективності проведення рекламної кампанії щодо даної продукції. Водночас у договорі передбачаються умови про те, що результат маркетингових досліджень оформляється актом приймання-передачі послуг та письмовим звітом.

Підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, в актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат. У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкових витрат та податкового кредиту по ПДВ.

Документи, надані позивачем на підтвердження виконання договору №24 про надання маркетингових послуг від 01.09.2014 року, лише формально мають ознаки первинних документів, та не визнаються судом належними і допустимими доказами у справі, а тому і податкове повідомлення - рішення в частині нарахування податкового зобов'язання у розмірі 142398,67 грн., скасуванню не підлягає.

Щодо посилань позивача на те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року по справі №820/3843/15 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування наказу та визнання дій неправомірними яке залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2015 року визнано протиправними дії Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" на підставі наказу Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківської області №115 від 19.03.2015р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" (код 32447115) суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного рішення, перевірка проведена з порушенням відповідного порядку, встановленого Податковим кодексом України, дії відповідача з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача визнано протиправними, тобто, було надано оцінку самій процедурі проведення контролюючим органом перевірки ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" проте, під час розгляду справи №820/3843/15 обставини щодо формування ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" податкового кредиту не досліджувалось судом, оскільки дане питання не було предметом спору а також і предметом дослідження у вищезазначеній справі.

У зв'язку з наведеним суд зазначає, що по справі № 820/5975/15 не можуть бути застосовані правила ст. 255 КАС України, оскільки рішення суду у справі №820/3843/15 не може бути визнано належним та допустимим доказом щодо підтвердження фактичного проведення господарських операцій між ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" з ТОВ "Класік торг" та ПП "ОРІМ".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладені обставини справи суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір".

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (в грошовому еквіваленті становить 1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (в грошовому еквіваленті становить 4872,00 грн.).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, враховуючи часткову сплату судового збору, а саме 345,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом платіжного доручення №11 від 19.05.2015 року, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" решту суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 2504,80 грн. на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000292200 від 16.04.2015 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29275,57 грн. (двадцять дев'ять тисіч двісті сімдесят п'ять гривень 57 копійок).

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (код ЄДРПОУ 32447115, адреса: вул. Новоселівка, 1, м. Вовчанськ, Харківська область, 62500) на користь Державного Бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 2504,80 грн. (дві тисячі п'ятсот чотири гривні 80 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлено 30.10.2015 року.