Ухвала суду № 53002597, 26.10.2015, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

Справа № 819/3144/15

26 жовтня 2015 року м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Шпіцері О.М.,

за участю представника відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області Брика В.Г.,

представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області Вуїв С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області про стягнення пені,

ВСТАНОВИВ:

07.09.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» (далі - ТОВ «Біоенергопродукт», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області (далі - ГУ ДКСУ у Тернопільській області, відповідач 2), у якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.10.2015 року (а. с. 72) просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню за затримку бюджетного відшкодування у розмірі 260 942,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.12.2014 року та 20.01.2015 року Тернопільською ОДПІ за результатами проведених перевірок підтверджено правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) за березень-червень та листопад 2014 року. З урахуванням проведених перевірок, кошти бюджетного відшкодування мали бути перераховані на рахунок у банку платника податку у строк до 30.12.2014 року та 03.02.2015 року відповідно. Проте фактично на рахунок позивача надійшли частина коштів у розмірі 52 602,00 грн. 30.01.2015 року (по уточненій податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року), решта - 30.07.2015 року, тобто несвоєчасно, з порушенням строків, визначених статтею 200 Податкового кодексу України (ПК України), що є підставою для нарахування та стягнення пені, яка складає 260 942,44 грн.

У судових засіданнях 16.10.2015 року, 23.10.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити. В судове засідання 26.10.2015 року представник позивача не прибув, проте подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та клопотання представника позивача, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача 1 позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченнях проти адміністративного позову, додаткових поясненнях (а. с. 32-33, 62-63) та зазначив, що Тернопільською ОДПІ для повернення бюджетного відшкодування проведено усі необхідні дії в повному обсязі та у встановлені терміни після надходження з центрального органу державної податкової служби відповідної узагальненої інформації щодо загальних обсягів відшкодування податку на додану вартість коштами по ТОВ «Біоенергопродукт» згідно з вимогами Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03.02.2011 року № 68/23. Зауважив, що податкові органи можуть подати висновок про суми відшкодування податку на додану вартість, які перевищують 100 000 грн. (як у спірному випадку), до органів казначейства лише після отримання відповідної узагальненої інформації від центрального органу державної податкової служби.

Також представник відповідача 1 під час судового розгляду справи заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. Таке клопотання обґрунтував тим, що бюджетне відшкодування у розмірі 52 602,00 грн. (заявлене до відшкодування в уточнюючій податковій декларації з ПДВ за червень 2014 року) перераховано на рахунок у банку платника податку 30.01.2015 року. За період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року ТОВ «Біоенергопродукт» нарахувало пеню за несвоєчасне здійснення бюджетного відшкодування у сумі 750,55 грн., проте з адміністративним позовом до суду про її стягнення звернулося лише у вересні 2015 року з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Вважає, що у спірному випадку строк звернення до суду про стягнення пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість обчислюється з моменту фактичного перерахування коштів на рахунок платника. Позивач строк звернення до суду пропустив, поважних причин пропуску строку звернення до суду не навів.

Представник Тернопільської ОДПІ просив у задоволенні позовних вимог відмовити, а в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. - залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила, що відповідні суми відшкодування ПДВ перераховані на рахунок у банку ТОВ «Біоенергопродукт» після надходження відповідних висновків на проведення відшкодування ПДВ від податкового органу. Представник ГУ ДКСУ у Тернопільській області просила в позові відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, в тому числі думку представника позивача з приводу наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши письмові докази, які є в матеріалах адміністративної справи, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Біоенергопродукт» з 05.04.2011 року зареєстроване як юридична особа (а. с. 40-42), взяте на облік платником податків у Тернопільській ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість.

21.11.2014 року ТОВ «Біоенергопродукт» подало до Тернопільської ОДПІ уточнюючі податкові декларації з ПДВ, зокрема, за червень 2014 року, в якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 52 602,00 грн., а також подало заяву про повернення бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з ПДВ) (а. с. 90-95).

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Біоенергопродукт» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень, квітень, травень, червень 2014 року. За наслідками проведеної перевірки Тернопільською ОДПІ складено довідку від 16.12.2014 року № 9683/15-01/36687375, якою контролюючий орган підтвердив правомірність визначення платником суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню, у тому числі за червень 2014 року (а. с. 6-9).

Фактично кошти бюджетного відшкодування за червень 2014 року на рахунок у банку позивача перераховані в сумі 52 602,00 грн. 30.01.2015 року (а. с. 15).

За період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року ТОВ «Біоенергопродукт» нарахувало пеню за 31 день прострочення у розмірі 750,55 грн., обрахованої з урахуванням того, що у період з 31.12.2014 року по 30.01.2015 року облікова ставка НБУ складала 14% (а. с.13, 64).

З позовною заявою з вимогою щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, позивач звернувся до адміністративного суду 07.09.2015 року.

Порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено статтею 200 ПК України.

У відповідності до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У пунктах 200.10, 200.11, 200.12 статті 200 ПК України встановлено, що протягом 30 календарних днів, які настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Судом встановлено, що з урахуванням граничного строку проведення перевірки уточнюючої податкової декларації ТОВ «Біоенергопродукт» за червень 2014 року, поданої 21.11.2014 року, п'яти днів на видачу висновку податковим органом та п'яти операційних днів для перерахування коштів органами казначейства, законодавчо встановлений строк відшкодування коштів з бюджету сплинув 30.12.2014 року. Такі обставини щодо строків бюджетного відшкодування представники відповідачів не заперечували.

Кошти бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків, у встановлені законодавством строки (наведені вище), не перераховані, а відшкодовані з порушенням таких строків у сумі 52 602,00 грн. (бюджетне відшкодування за червень 2014 року) - 30.01.2015 року (а. с. 15).

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У спірному випадку відповідачами відшкодовані суму ПДВ ТОВ «Біоенергопродукт», проте не у строки, встановлені пунктами 200.10-200.13 ПК України, відтак, позивач набув право на нарахування пені в порядку, визначеному пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Разом з тим, звернення до суду щодо стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, на думку суду, має здійснюватися з дотримання відповідних строків, встановлених законом.

Представник позивача вважає, що такий строк ним не пропущено, оскільки чинне законодавство не передбачає стягнення пені в іншому порядку, окрім судового, а тому платник податків самостійно нараховує пеню та приймає рішення про її стягнення у судовому порядку, що не обмежується будь-якими строками.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. та наявності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними судом враховано таке.

Строки звернення з адміністративним позовом до суду регламентовані статтею 99 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що право на нарахування пені у позивача виникло з 31.12.2014 року, що визнається сторонами.

Враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.06.2014 року у справі №21-131а14, неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та не погашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляють платника податку права пред'являти вимоги про стягнення пені. Тобто позивач має право пред'явити вимогу про стягнення пені у будь-який момент, не зважаючи на те, чи здійснено перерахування заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ платнику податків; щойно спливають всі строки, визначені статтею 200 ПК України, платник податків має право на стягнення пені.

У спірному випадку ТОВ «Біоенергопродукт» нарахувало пеню на суму заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2014 року після фактичного перерахування коштів з бюджету платнику податку.

Отже, з моменту зарахування заборгованості бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку платника податків (підтвердженого випискою з банку по рахунку товариства за 30.01.2015 року) позивач, який був обізнаних про порушення своїх прав вже з моменту несвоєчасного здійснення бюджетного відшкодування (після закінчення строків, встановлених пунктами 200.11-200.12 ПК України), мав можливість визначити строк протягом якого йому не відшкодована заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ і нарахувати пеню по день її погашення.

З огляду на наведене, у спірному випадку строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, слід обчислювати з наступного дня після її фактичного погашення, тобто з 31.01.2015 року, і строк звернення до суду становить шість місяців.

При цьому, суд до спірних правовідносин не може застосовувати строки давності, передбачені статтею 102 ПК України. Даною статтею встановлено строк давності для: визначення платникам податків грошових зобов'язань контролюючим органом; стягнення грошового зобов'язання контролюючим органом з платника податків; подання заяв про повернення або про відшкодування надміру сплачених платником податків грошових зобов'язань. З наведеного слідує, що положення статті 102 ПК України не регулюють строків давності для звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені, нарахованої з моменту виникнення заборгованості і по день її фактичного погашення, відповідно до пункту 200.23 статті 200 ПК України.

Правовий висновок щодо строків звернення до суду з позовними вимогами про стягнення бюджетної заборгованості зроблений Вищим адміністративним судом України у справі № 2а-0870/2034/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Адмін» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, за участю прокуратури Запорізької області про стягнення з державного бюджету заборгованості по податку на додану вартість. Так, в ухвалі від 19.08.2015 року К/800/66478/14 у даній справі Вищий адміністративний суд України зазначив, що заява платника податків про відшкодування податку на додану вартість подається саме у строк 1095 днів, проте, у зв'язку з тим, що як приписами статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлено строків давності для звернення до суду платників податків щодо стягнення сум бюджетного відшкодування, так і положеннями ПК України таких не визначено, необхідно застосовувати строк звернення до суду з такими позовними вимогами, визначений статтею 99 КАС України.

Аналогічно Податковим кодексом України не встановлено строків давності для звернення до суду платників податків щодо стягнення пені, нарахованої на суми бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, а тому суд застосовує строки звернення до суду з такими позовними вимогами, визначені статтею 99 КАС України, які становлять шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов про стягнення пені за затримку бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2014 року у розмірі 750,55 грн. подано ТОВ «Біоенергопродукт» з пропущенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк обчислюється з 31.01.2015 року та сплинув 31.07.2015 року, а даний позов подано до суду 07.09.2015 року.

Згідно з частиною першою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду (частина друга статті 100 КАС України).

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Представник позивача не надав та не навів обставин, які вказують на поважність причин пропуску звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки вважає, що адміністративний позов подано з дотримання строку звернення до суду.

Таким чином, позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин.

Пунктом 9 частини першої статті 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У даному випадку провадження у даній справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, при цьому, враховуючи неподання позивачем доказів поважності причин пропущення строку, суд не знаходить підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, відтак, позовну заяву в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. у порядку частини першої статті 100, пункту 9 частини першої статті 155 КАС України слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 99, 100, пунктом 9 частини першої статті 155, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області Брика В.Г. про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. задовольнити.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Біоенергопродукт» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області в частині стягнення пені на суму 750,55 грн. залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.