Постанова № 53002154, 10.06.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1146/13-a

"10" червня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Данилевич Н.А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду в Кременецькому районі Тернопільської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску, суд -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» не проводив сплати єдиного внеску до Пенсійного фонду України, в наслідок чого виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску за період січень - вересень 2012 року в сумі 3403,02 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

В позовній заяві позивач просить розглядати дану справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не зявився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки за місцем проживання.

Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає, що наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.7 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі Закон №2464) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообовязкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно з абз.2 п.1., п.3., п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 1, ч.2 ст. 6 Закону №2464 платника єдиного внеску зобовязано своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Частиною 11 ст.8 Закону України №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» №4282-VІ від 22.12.2011 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Тобто платник єдиного внеску, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати визначеної ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік», повинен сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України, нарахований за відповідний базовий звітний період з кожного місяця не менше ніж : з 1 січня по 31 березня 2012 року в сумі 372,33 грн., (1073 грн. х 34,7%), з 1 квітня 2012 по 30 червня 2012 року в сумі 379,62 грн., (1094 грн. х 34,7%), з 1 липня по 30 вересня 2012 року в сумі 382,39 грн., (1102 грн. х 34,7%), з 1 жовтня по 30 листопада 2012 року в сумі 387,95 грн., (1118 грн. х 34,7%) та з 1 грудня 2012 у сумі 393,50 грн. (1134 грн. х 34,7%).

Відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області, як платник єдиного внеску.

Як вбачається з повідомлення розрахунку (а.с.4), субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 за період січень вересень 2012 року не проводила сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Відтак, загальна сума заборгованості заявлена до стягнення в даному позові складає 3403,02 грн..

Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом України.

Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати по справі згідно ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 35,70,71,79,86,128,153,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вул. Вишнівецька, 5, м. Кременець, Тернопільська область) заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 3403,02 грн. (три тисячі чотириста три гривні 02 копійки) за період січень-вересень включно 2012 року на користь управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області на рахунок 37198104001909 в УДК, МФО 838012, код 21156309.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи..

Головуючий суддяДанилевич Н.А.

копія вірна

СуддяДанилевич Н.А.