Постанова № 53001739, 22.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/680/15

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сєвєродонецьку справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Екоенергія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 125422,13 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Позивач) до приватного акціонерного товариства «Екоенергія» (далі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 125422,13 грн.

В обґрунтування зазначено - Відповідач у 2013 році на підставі положень Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та згідно з показниками звіту 10-ПІ від 24.02.2015 про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2013 рік, мав працевлаштувати 8 інвалідів, з них працювало 7. Оскільки, Відповідачем не було створено 1 робочих місця для інвалідів, яких відповідно не працевлаштовано, то утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 86142,29 грн. На момент подання позову адміністративно-господарські санкції не сплачені, тому Позивачем нараховано пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 125422,13 грн. Просив стягнути з Відповідача адміністративно-господарську санкцію у сумі 86142,29 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 39279,84 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.19).

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 30-32), в яких зазначив про здійснення усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме: в 2013 році Відповідач звітував по формі 3-ПН щодо наявності вільних робочих місць, фактично працевлаштував в 2013 році 8 інвалідів, тобто здійснив всі необхідні заходи по працевлаштуванню інвалідів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні доводи, викладені в запереченнях, підтримали, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.04.2011 за № 528/19266, є бюджетною установою, діяльність якого спрямовується, координується та контролюється Міністерством соціальної політики України.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний номер 13396264) зареєстроване юридичною особою 24.12.1991, є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (а.с. 21-27).

Згідно з підпунктом 1 пункту 5 Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів відділення Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійсню є збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 № 875-12 XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон № 875-XII).

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приватне акціонерне товариство «Екоенергія» (ідентифікаційний код 34621464, місцезнаходження: 94202, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Вокзальна, буд. 30) є юридичною особою (а.с. 80-81).

Таким чином, Відповідач є роботодавцем та відповідно до статті 18 Закону № 875-XII зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

На виконання пункту 2 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів 12.05.2011 (а.с. 8).

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частиною 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

25.02.2014 Відповідачем подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, з даних середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2013 році становила 201 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 7 особи, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України № 875-XII 8 осіб (а.с. 112).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ Позивачем зроблено висновок про незабезпечення Відповідачем працевлаштування 1 інваліда у 2013 році, оскільки на його підприємстві повинно бути створено 8 робочих місця, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працювало лише 7 осіб.

Відтак, Позивач вважає, що Відповідач повинен був самостійно обрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 86142,29 грн., виходячи з розміру середньої річної заробітної плати штатного працівника на підприємстві у 2013 році та 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інваліда і не зайнятого ними.

У зв'язку з порушенням Відповідачем терміну сплати вказаних адміністративно-господарських санкцій, Позивачем на підставі приписів частини 2 статті 20 Закону № 875-XII нараховано пеню у загальному розмірі 39279,84 грн.

Як зазначає Відповідач, станом на 31.12.2013 на підприємстві працювало 8 осіб, яким встановлено інвалідність: ОСОБА_4, працевлаштована з 21.04.2008, ОСОБА_5 з 09.07.2012, ОСОБА_6 10.11.2011, ОСОБА_7 - з 21.08.2012, ОСОБА_8 з 07.08.2012, ОСОБА_9 з 24.05.2013, ОСОБА_10 з 27.05.2013, ОСОБА_11 з 19.08.2015 (а.с. 130-132).

На підтвердження наведених вище обставин Відповідачем надано суду належним чином засвідчені копії наказів про прийняття на роботу, довідок МСЕК (а.с. 119-121, 134-145).

На виконання вимог пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, Відповідач протягом 2013 року у відповідності до вимог Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520 та у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814 (яка була чинна до 30.05.2013), подавав до Алчевського міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначали про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с. 103-111).

Листом від 10.08.2015 № 30/12-1962 Луганський обласний центр зайнятості повідомив про надання Відповідачем звітів за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», подання 4 вакансій, підприємством відмовлено у працевлаштуванні 10 особам, з обмеженими фізичними можливостями (а.с. 30-31).

Відповідачем в судовому засіданні визнано факти відмови в працевлаштуванні інвалідів в 2013 році з підстав претендентів вимогам за станом здоровя та підготовки. Зазначені невідповідності встановлювались в ході співбесіди. При цьому на зазначені робочі місця після відмов працівникам які не відповідали вимогам були прийняті інші працівники. Зокрема наказом від 19.08.2013 № 420-к на посаду механік гаражу прийнято ОСОБА_11; наказом від 27.05.2013 № 228-к на посаду діловода прийнято ОСОБА_9; наказом від 27.05.2013 № 229-к на посаду діловода прийнято ОСОБА_10 (а.с. 119-121). Прийняття зазначених осіб на посади свідчить про фактичне створення Відповідачем робочих місць та прийняття заходів щодо працевлаштування інвалідів.

На виконання вимог статті 71 КАС України Позивачем не спростовані зазначені доводи Відповідача.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частино 3 статті 5 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Таким чином, позиція Відповідача в даному випадку ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до наказів про прийняття на посаду у 2013 році на підприємстві Відповідача працевлаштовано 3 особи, яким згідно із інформацією, зазначеною у довідках МСЕК, встановлена інвалідність (а.с. 134, 135, 144-145).

Таким чином, Відповідачем приймалися заходи з працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини 2, частини 3 статті 18-1 Закону № 875-XII рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

За змістом статті 18-1 Закону України № 875-ХІІ вбачається, що пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідач, шляхом надання звітів про наявність робочих місць та потребу у працівниках (форма № 3-ПН), інформував центр зайнятості про створені робочі місця та вакансії для працевлаштування інвалідів.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

У звязку з тим, Відповідач вжив передбачених законодавством заходів зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та подав відповідні звіти, а також фактично працевлаштував 8 інвалідів чим виконав норматив по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для притягнений Відповідача до відповідальності.

Отже, з урахуванням вимог статей 69-72 КАС України, Позивачем не доведено правомірність застосованих штрафних санкцій та, відповідно, правомірність нарахування пені, оскільки не доведено наявність об'єкту для її обчислення, що свідчить про передчасність та безпідставність зявлення пені до стягнення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, зважаючи на те, що доводи Позивача стосовно наявності у Відповідача обов'язку сплачувати адміністративно - господарські санкції та пеню у визначеному Позивачем розмірі не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється, оскільки Позивач у відповідності до статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (в редакції чинній на дату подання адміністративного позову) звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 жовтня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 17, 69, 70, 71, 87, 94, 98, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Екоенергія» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році у розмірі 125422,13грн. відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 27 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_12