Постанова № 53001730, 05.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2015Справа № 814/2640/15

м. Миколаїв

12:10

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54015 до відповідачаДержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 провизнання протиправними дій відповідача; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015 № 644-17, в с т а н о в и в:

Позивач звернувся із цим позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (надалі контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним дії посадових осіб ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, повязаних із визначенням суми податкового зобовязання за період 2015 року за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб»; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №644-17 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області про визначення суми податкового зобовязання позивача за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25000,00 гривень. Свій позов мотивував тим, що відповідно до п.4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України встановлено принцип, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. ОСОБА_2 України, яким запроваджено транспортний податок у чинній редакції прийнятий та опублікований у грудні 2014 року, він не може розповсюджуватися на запровадження у 2015 році транспортного податку. Тому вважав дії посадових осіб контролюючого органу протиправними, а прийняте внаслідок цих дій податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Додатково пояснив, що вказані зміни до податкового законодавства є несправедливими, та відповідний проект нормативного акту не отримав схвального висновку Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. Зазначав, що правило про те, як і коли вносити зміни до податкового законодавства, стосується Верховної Ради України, яка могла керуватися ним при прийнятті відповідного закону, але на даний час вказана норма Податкового кодексу є чинною та підстав її не виконувати немає.

В подальшому за клопотанням сторін справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, суд приходить до висновку про необхідність у задоволенні позову відмовити, виходячи з такого.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», внесено зміни до статті 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок».

Обєктом оподаткування за транспортним податком визначені легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування.

Як встановлено судом, зазначений закон було опубліковано у спеціальному випуску газети «Голос України» №254 від 31.12.2014 року.

Відповідно до п.267.6.2 статті 267 Податкового кодексу України Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації обєктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №САО 778573, позивачка є власником автомобіля «Toyota Highlander», 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, обєм двигуна 3456 куб.см.

Отже, такий автомобіль є обєктом оподаткування відповідно до зазначених вище положень закону.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 09.06.2015р. №644-17, яке було прийняте контролюючим органом, позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 гривень.

Доводи позивача про те, що відповідно до п.4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України встановлено принцип, відповідно до якого, зміни до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, суд відхиляє, оскільки, як вбачається із формулювання зазначеної норми, цей принцип законодавцем встановлено для дотримання його при наступній нормотворчості, та він не має відношення до правозастосування.

Також суд не бере до уваги доводи позивача про те, що проект зазначеного вище закону про внесення змін до Податкового кодексу України не отримав схвального висновку Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України, оскільки такі висновки носять рекомендаційний характер, і законодавець самостійно вирішує враховувати їх чи ні при ухваленні відповідного законодавства. В даному випадку закон набрав чинності та такі висновки наразі не мають правового значення.

Щодо доводів позивача про несправедливість вказаного закону, суд відзначає таке. Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципами адміністративного судочинства є верховенство право та законність. Принцип справедливості не визначено законодавцем серед принципів, які застосовуються при розгляді адміністративних справ. Принципи верховенства права і законності зокрема означають, що суд застосовує відповідний закон, який регулює певні правовідносини, в тому числі з урахуванням принципу «dura lex, sed lex», оскільки поняття про справедливість і доцільність певних законів є завжди субєктивними.

Зазначене є підставою для відмови у позові.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54015 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь держави (отримувач коштів УДКСУ у м. Миколаєві (місто 22030001), код отримувача 37992781, банк отримувача ГУДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача 31217206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 1644,30 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. С. Князєв