Постанова № 53001714, 26.10.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/729/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.

при секретарі судового засідання: Кононовій О.О.,

за участю:

представника третьої особи: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 01.08.2007 він працював в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу та з 08.09.2010 - начальника юридичного відділу. Наказом №79-о від 21.10.2014 був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України.

При звільненні йому була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки. Відповідач не виплатив нараховану заробітну плату у розмірі 3860,06 грн.

На його звернення до посадових осіб відповідача, отримував лише обіцянки про погашення заборгованості по виплаті заробітної плати в найкоротші строки, але жодних кроків до розрахунку зроблено не було.

Оскільки відповідач не провів повний розрахунок при звільненні, позивач вважає, що має право на невиплачену суму заборгованості по заробітній платі при звільненні та на середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні згідно ст.ст.116, 117 КЗпП України.

Через невиплату заробітної плати діями відповідача, на думку позивача, йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 4000 грн. та обґрунтовує на підставі вимог ст.237-1 КЗпП України (а.с.2-5).

Під час розгляду справи по суті позивач змінив розмір позовних вимог і остаточно просив суд: визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати йому заборгованості по заробітній платі протиправною; стягнути на його користь з управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька: заборгованість по заробітній платі у розмірі 3860,06грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 30 040,24 грн. та моральну шкоду - 4000 грн.; постанову суду звернути до негайного виконання у межах стягнення за один місяць та зобовязати відповідача і третю особу надати суду звіт про виконання судового рішення (а.с.85-87).

В судове засідання позивач не прибув, повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив справу розглядати без його участі (а.с.5).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька своїх письмових заперечень суду не надав, у судове засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - в судове засідання прибула, позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, з цього приводу надала письмові заперечення та пояснення (а.с.37-41, 68, 104-105, 106-107, 118-119, 124-126, 127-128). При цьому зазначила, що роботодавцем позивача є управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, яке переміщено до м.Красноармійськ Донецької області. З головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області позивач в трудових відносинах не перебував і не перебуває. Посадові особи управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька були звільнені за власним бажанням згідно наказу Пенсійного фонду України №426 від 12.12.2014 та жодних документів, печаток, іншої документації на підконтрольну територію передано не було. На теперішній час головним управлінням здійснюються заходи щодо підбору кадрів з метою поновлення функціонування означеного територіального управління.

Також зазначила, що з метою запобігання загрози життю і здоровю працівників та клієнтів банків постановою правління Національного Банку України №466 від 06.08.2014 здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, було зупинено. У звязку з чим позивачу і не була виплачена заробітна плата при звільненні, а тому вини відповідача з цього приводу немає.

Окрім цього зазначила, що позивач не надав первинну документацію для відображення розрахунків із заробітної плати, як це передбачено п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 №22, а тому розрахунковий лист позивача за листопад 2014 не може бути врахований як доказ наявності заборгованості у територіального управління перед ОСОБА_2

Також пояснила, що оскільки позивач впродовж липня-жовтня 2014 року знаходився на лікарняному, то відповідно до постанови КМУ від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» та п.3 п.п.3.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5 виплати по лікарняних листах не входять до складу фонду оплати праці та сум, що використовуються для розрахунку компенсації. Таким чином, у позивача відсутні суми заборгованості із заробітної плати за означений у позовній заяві період та відсутні суми заробітної плати, які можуть бути використані для розрахунку компенсаційних виплат.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 4000 грн., то вважає, що позивач не надав суду доказів спричинення йому цієї шкоди.

На підставі викладеного, просила суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника тертьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 01.08.2007 працював в управлінні Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька на посаді головного спеціаліста юрисконсульта юридичного відділу та з 08.09.2010 - начальника юридичного відділу. Наказом №79-о від 21.10.2014 був звільнений за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача АХ №844141 (а.с.12-14). За записами трудової книжки ОСОБА_2 не працює.

При звільненні з позивачем не був проведений розрахунок. Сума заборгованості по заробітній платі становить 3860,06 грн., що підтверджується розрахунковим листом за листопад 2014 рік (а.с.15). Оригінал вказаного документу був оглянутий судом у судовому засіданні.

Позивач взятий на облік осіб, переміщених з районів проведення антитерористичної операції, 23.06.2015 (а.с.17).

Відповідач - управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька перереєстровано на підконтрольну Україні територію (а.с.32, 93-103).

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За приписами ст.HYPERLINK "http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_748/ed_2015_06_11/pravo1/KD0001.html?pravo=1"117 цього Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи той факт, що відповідачем не були виплачені належні позивачу суми в день звільнення, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2, а також про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення судового рішення. В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При цьому суд приймає до увагу той факт, що позивач з 31.07.2014 по 10.10.2014 перебував на листках непрацездатності, що підтверджується довідкою про середню заробітну плату від 27.10.2014 №11028/04, видану управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецьку, оригінал якої був оглянутий судом у судовому засіданні (а.с.16). А тому розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітна плата обчислюється, виходячи з абзацу 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до вказаної норми, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Позивач був звільнений у жовтні 2014 року, серпень і вересень 2014 року він перебував на лікарняному, а тому відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу ІІІ вказаного Порядку виплати у звязку з тимчасовою непрацездатністю при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються. В такому випадку при розрахунку беруться червень і липень 2014 року.

Згідно довідки про середню заробітну плату від 27.10.2014 №11028/04, видану управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецьку, заробітна плата позивача за червень 2014 складала 2891,50 грн., за липень 2014 6227,46 грн. (а.с.16). Враховуючи вказані суми, середньомісячна заробітна плата позивача становить 4 559,48 грн. ((6227,46 грн. + 2891,50 грн.) : 2 місяці = 4 559,48 грн.); середньоденна 217,11 грн.( (6227,46 грн. + 2891,50 грн.) : 42 робочі дні за ці два місяці = 217,11 грн.).

Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 року №9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» та від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» тривалість періоду затримки розрахунку по день постановлення судового рішення складає 254 робочих днів (з 21.10.2014 по 26.10.2015), відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 55 145,94 грн. (217,11 грн. * 254 робочі дня = 55 145,94 грн.) Вказану суму необхідно стягнути з управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька з урахуванням належних відрахувань.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби підлягають до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, постанова суду в частині виплати позивачу середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48 грн. з урахуванням належних відрахувань підлягають негайному виконанню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 4000 грн., суд приходить до висновку про те, що позивач не довів заподіяння йому моральних страждань, а тому у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Вимоги позивача щодо зобовязання відповідача та третю особу надати суду звіт про виконання судового рішення, суд вважає також безпідставними, оскільки процедура виконання рішення відбувається відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно до ст.267 КАС України зобовязання субєкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення це право суду, а не його обовязок.

Враховуючи викладене, суд вважає, що покладання такого обовязку на відповідача недоречне, а тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.

Доводи третьої особи про те, що вини відповідача з приводу невиплати заробітної плати позивачу при звільненні немає, оскільки на той час постановою правління Національного Банку України №466 від 06.08.2014 здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою, було зупинено, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Дійсно, постановою НБУ №466 від 06.08.2014 було зупинено здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою. В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №595 було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, який визначає процедуру фінансування бюджетних установ, надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям (далі - установи), здійснення соціальних виплат населенню Донецької та Луганської областей. Даним порядком визначено порядок виплати заробітної плати працівникам державних установ у повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи (п.3). Таким чином, відповідач після переміщення на контрольовану територію повинен був здійснити виплату непрофінансованої заробітної плати позивача за рахунок кошторису установи.

Посилання третьої особи на те, що розрахунковий лист позивача за листопад 2014 року не може бути врахований як доказ наявності заборгованості у територіального управління перед ОСОБА_2, оскільки не є первинним документом відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21.01.2004 №22, також не можуть бути прийняті до уваги. Безпосереднім роботодавцем позивача - управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька не надані розрахунки заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2, та не надано будь-яких інших доказів, які спростовують наявність суми заборгованості по заробітній платі, не зазначено та не надано доказів тому, що вказана довідка містить недостовірні відомості або підписано неуповноваженою особо, або містять недолікі щодо наявності обовязкових реквізитів, а тому суд приймає до уваги даний розрахунок як належний допустимий доказ.

Твердження третьої особи про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 є передчасними, оскільки вирішення питання щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати за приписами ст.1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 13.01.2013 №85-VІІІ повинно бути здійснено до 31.12.2015 року та не потребує прийняття відповідного судового рішення щодо стягнення заробітної плати, є безпідставні.

Отримання заробітної плати - це гарантоване Конституцією України право громадянина України і жоден нормативно-правовий акт не повинен звужувати передбачені Конституцією права.

Не дивлячись на те, що вказаний Закон не визнавався таким, що не відповідає Конституції України, суд в даному випадку застосовує принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави, та принцип законності, відповідно до якого суд вирішує справи згідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по даній справі, регулюються нормами Конституції України та КЗпП України, у які не вносились жодні зміни або особливості застосування під час проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а тому інші нормативно-правові акти застосуванню не підлягають.

З цих же підстав не можуть бути прийняті до уваги і посилання третьої особи на Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», від 07.11.2014 №595 «Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей»; Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706; Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження».

Інших правових доводів заперечення третьої особи не містять.

Оскільки під час судового засідання було встановлено та підтверджено належними доказами наявність заборгованості відповідача перед ОСОБА_2 по виплаті заробітної плати та з боку відповідача строків виплат, належних позивачу на день звільнення, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст.17, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м.Донецька, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, - про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька щодо невиплати заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2.

Стягнути з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька (код ЄДРПОУ 20377072, місцезнаходження: 85302, Донецька область, м.Красноармійськ, вул.Свердлова,154) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: 92200, смт.Білокуракине, Луганська область, вул.Кірова,17) заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 3860,06грн. (три тисячі вісімсот шістдесят гривень 06 коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 55 145,94грн. (пятдесят пять тисяч сто сорок пять гривень 94 коп.) з урахуванням належних відрахувань.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Постанова в частині стягнення на користь ОСОБА_2 з управління Пенсійного фонду у Ворошиловському районі м.Донецька середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 4559,48грн. (чотири тисячі пятсот пятдесят девять гривень 48коп. ) з урахуванням належних відрахувань допустити до негайного виконання.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 30 жовтня 2015 року.

Суддя ОСОБА_3