Постанова № 53001539, 28.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2015 року Справа № 810/3165/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, а саме:

від 06.02.2015 №0000542205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на 1983761,00 грн., з яких: 1587009,00 грн. - за основним платежем; 396752,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.02.2015 №0000552205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 1854590,00 грн., з яких: 1236339,00 грн. - за основним платежем; 618170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.01.2015 №0000532203, згідно з яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на 6937,75 грн., з яких: 5550,20 грн. - за основним платежем; 1387,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобовязань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за придбаний товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цим контрагентам у складі ціни придбаного товару. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. За твердженням податкового органу, це призвело до заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

У зв'язку з визначенням грошового зобов'язання з податку на прибуток податковий орган також стверджував, що позивач завищив витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, адже витрати, за рахунок яких має формуватися собівартість продукції, позивач врахував у складі витрат на збут. Крім того, на думку податкового органу, позивач при виплаті доходу нерезидентам джерелом походження з України неправомірно не утримав податок на прибуток нерезидентів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобовязання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер - товар контрагентами поставлено в повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" є юридичною особою, що зареєстрована 24.11.2005 Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області (номер запису в ЄДР 1356105003000344). Як платник податків позивач перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області, зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво неметалевих мінеральних виробів; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля тощо.

У січні 2015 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 (акт перевірки від 16.01.2015 № /10-07-22-05-12/33909284).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема:

пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1538266,00 грн., у тому числі по періодам: за липень 2011 року на суму 45217,00 грн.; за серпень 2011 року на суму 25809,00 грн.; за вересень 2011 року на суму 24655,00 грн.; за жовтень 2011 року на суму 91983,00 грн.; за листопад 2011 року на суму 61188,00 грн.; за грудень 2011 року на суму 51075,00 грн.; за січень 2012 року на суму 12935,00 грн.; за лютий 2012 року на суму 34148,00 грн.; за березень 2012 року на суму 61664,00 грн.; за квітень 2012 року на суму 50775,00 грн.; за травень 2012 року на суму 43696,00 грн.; за червень 2012 року на суму 46960,00 грн.; за липень 2012 року на суму 41250,00 грн.; за серпень 2012 року на суму 28970,00 грн.; за вересень 2012 року на суму 59906,00 грн.; за жовтень 2012 року на суму 25350,00 грн.; за грудень 2012 року на суму 56079,00 грн.; за лютий 2013 року на суму 58069,00 грн.; за березень 2013 року на суму 74484,00 грн.; за квітень 2013 року на суму 164262,00 грн.; за травень 2013 року на суму 137169,00 грн.; за червень 2013 року на суму 154454,00 грн.; за липень 2013 року на суму 24920,00 грн.; за серпень 2013 року на суму 22038,00 грн.; за вересень 2013 року на суму 32890,00 грн.; за жовтень 2013 року на суму 47950,00 грн.; за листопад 2013 року на суму 10250,00 грн.; за грудень 2013 року на суму 47120,00 грн.;

пунктів 138.2, 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10, пункту 138.11 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 39.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1587009,00 грн. у тому числі по періодам: за 2-й квартал 2011 року на суму 1882,00 грн.; за 2-3 квартали 2011 року на суму 1147895,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року на суму 357431,00 грн.; за 1 квартал 2012року на суму 118116,00 грн.; за півріччя 2012 року на суму 268655,00 грн.; за 9 місяців 2012 року на суму 406317,00 грн.; за 2012 рік на суму 476550,00 грн.; за 2013 рік на суму 753028,00 грн.;

пункту 160.4 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту на загальну суму 5550,20 грн., у тому числі по періодам: за 2012 рік на суму 2009,12 грн.; за 2013 рік на суму 3541,08 грн.

Висновки посадових осіб відповідача повязуються з оцінкою господарських операцій з придбання (поставки) товарів, які здійснювались між позивачем та низкою контрагентів. На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності товар позивачу не поставлявся, господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договори та інші фінансово-господарські документи учасники цих господарських операцій склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди та ухилення від сплати податків.

Такі висновки зроблено на підставі виявлених під час перевірки недоліків в оформленні транспортних накладних на перевезення товару, відсутності у позивача паспортів якості, висновків санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікатів відповідності на придбаний у контрагентів товар, а також анулювання свідоцтв про реєстрації контрагентів платниками ПДВ через певний строк після здійснення господарських операцій.

У зв'язку з визначенням грошового зобов'язання з податку на прибуток податковий орган також стверджував, що позивач завищив витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, адже витрати, за рахунок яких має формуватися собівартість продукції, позивач врахував у складі витрат на збут. Крім того, на думку податкового органу, позивач при виплаті доходу нерезидентам джерелом походження з України неправомірно не утримав податок на прибуток нерезидентів.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 06.02.2015 №0000542205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на 1983761,00 грн., з яких: 1587009,00 грн. - за основним платежем; 396752,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.02.2015 №0000552205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 1854590,00 грн., з яких: 1236339,00 грн. - за основним платежем; 618170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.01.2015 №0000532203, згідно з яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на 6937,75 грн., з яких: 5550,20 грн. - за основним платежем; 1387,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку, однак за результатом розгляду скарг податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

У подальшому позивач звернувся до суду з даним позовом.

З метою перевірки тверджень податкового органу щодо фіктивності господарських операцій суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товару та оплати його вартості, у тому числі сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару. Крім того, суд зобовязав позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що містять дані про його контрагентів.

Суд, на підставі зібраних доказів, встановив наступне.

1. У квітні 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Білецьких" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 05.04.2013 № 03-13, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 05.04.2013 по 22.09.2013 постачальник здійснив поставку 35 партій товару (етил силікат-40, натрій кремнефтористий, калій йодноватокислий "Мета", вермікуліт спучений тощо) на загальну суму 3214396,17 грн., у тому числі ПДВ 535732,70 грн.

Умовами договору передбачено, що товар приймається на складі продавця, таким чином, транспортування здійснювалось за рахунок позивача. У зв'язку з цим позивач (замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Білецьких" (перевізник) договір від 03.06.2012 № 05-13 про надання послуг з перевезення вантажу.

На підтвердження факту поставки товару на суму 3214396,17 грн., у тому числі ПДВ 535732,70 грн., позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2013 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2013 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

На підтвердження факту перевезення товару позивач представив суду копії договору про надання послуг з перевезення вантажу, товарно-транспортних накладних та актів прийому передачі наданих транспортних послуг.

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "ТД "Білецьких", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2013 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2013 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "ТД "Білецьких" кошти в загальній сумі 3214396,17 грн., у тому числі ПДВ 535732,70 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 05.04.2013 по 22.09.2013 позивач отримав від ТОВ "ТД "Білецьких" 35 податкових накладних на загальну суму 3214396,17 грн., у тому числі ПДВ 535732,70 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2013 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Білецьких" є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.2013 (запис про державну реєстрацію в ЄДР 12241020000056656); видами діяльності за КВЕД є, зокрема: неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 у справі № 904/8843/14 ТОВ "Торгівельний дім Білецьких" визнано банкрутом, а згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 суд затвердив ліквідаційний баланс та ліквідував це товариство, запис про припинення ТОВ "Торгівельний дім Білецьких" внесено до ЄДР 20.02.2015 за № 12241170010056656.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Торгівельний дім Білецьких" платником податку на додану вартість анульоване 25.07.2014, тобто, більше ніж через 1 рік після здійснення господарських операцій.

2. У січні 2011 та січні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (постачальник) укладено два однотипних договори купівлі-продажу від 12.01.2011 № 01-11 та від 12.01.2012 № 02-12, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаних договорів у період з 05.07.2011 по 17.12.2012 постачальник здійснив поставку 62 партій товару (етил силікат-40, натрій кремнефтористий, бетонітовий порошок П1Т1КА, вермікулітовий концентрат тощо) на загальну суму 2564920,82 грн., у тому числі ПДВ - 427486,80 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2011 та 2012 роки, в яких зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2011 та 2012 роки, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

На підтвердження факту перевезення товару позивач представив суду копії товарно-транспортних накладних та актів прийому передачі наданих транспортних послуг.

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Дніпрожилбуд", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2011 та 2012 роки (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2011 та 2012 роки (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2011 та 2012 роки (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Дніпрожилбуд" кошти в загальній сумі 2564920,82 грн., у тому числі ПДВ - 427486,80 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 05.07.2011 по 17.12.2012 позивач отримав від ТОВ "Дніпрожилбуд" 62 податкових накладних на загальну суму 2564920,82 грн., у тому числі ПДВ - 427486,80 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2011 та 2012 роках, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" є юридичною особою, що зареєстрована 18.11.2006 (запис про державну реєстрацію в ЄДР 12241020000031625); видами діяльності за КВЕД є, зокрема: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами, та санітарно-технічним обладнанням; вантажний автомобільний транспорт; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 у справі № 904/3454/13 ТОВ "Дніпрожилбуд" визнано банкрутом, а згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2015 суд затвердив ліквідаційний баланс та ліквідував це товариство, запис про припинення ТОВ "Дніпрожилбуд" внесено до ЄДР 17.04.2014 за 12241170021031625.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Дніпрожилбуд" платником податку на додану вартість анульоване 25.07.2013, тобто, більше ніж через 1 рік після здійснення господарських операцій.

3. У лютому 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вотобуд" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 01.02.2013 № 01-13, згідно з яким постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 08.02.2013 по 16.05.2013 постачальник здійснив поставку 9 партій товару (натрій кремнефтористий, калій йодноватокислий "Мета", етил силікат-40, бетонітовий порошок П1Т1КА тощо) на загальну суму 795318,00 грн., у тому числі ПДВ 132553,00 грн.

Умовами договору передбачено, що товар приймається на складі продавця, таким чином, транспортування здійснювалось за рахунок позивача. У зв'язку з цим позивач (замовник) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вотобуд" (перевізник) договір від 01.02.2013 № 02-13 про надання послуг з перевезення вантажу.

На підтвердження факту поставки товару на суму 795318,00 грн., у тому числі ПДВ 132553,00 грн., позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2013 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2013 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

На підтвердження факту перевезення товару позивач представив суду копії договору про надання послуг з перевезення вантажу, товарно-транспортних накладних та актів прийому передачі наданих транспортних послуг.

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2013 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2013 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд" кошти в загальній сумі 795318,00 грн., у тому числі ПДВ 132553,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 08.02.2013 по 16.05.2013 позивач отримав від ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд" 9 податкових накладних на загальну суму 795318,00 грн., у тому числі ПДВ 132553,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2013 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Вотобуд" є юридичною особою, що зареєстрована 19.02.2008 (запис про державну реєстрацію в ЄДР 1224107002041491); основним видом діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2013 у справі № 904/8355/13 ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд" визнано банкрутом, а згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 суд затвердив ліквідаційний баланс та ліквідував це товариство, запис про припинення ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд" внесено до ЄДР 04.03.2014 за № 12241170014041491.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Будівельна компанія "Вотобуд" платником податку на додану вартість анульоване 18.02.2014, тобто, через 1 рік після здійснення господарських операцій.

4. У грудні 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Алюр-Лтд" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 10.12.2013 № 08-13, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 13.12.2013 по 24.12.2013 постачальник здійснив поставку 5 партій товару (бетонітовий порошок П1Т1КА, етилсилікат-40, рідке скло, калій йодноватокислий "Мета", натрій кремнефтористий тощо) на загальну суму 282720,00 грн., у тому числі ПДВ - 47120,00 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2013 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2013 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

На підтвердження факту перевезення товару позивач представив суду копії товарно-транспортних накладних.

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Алюр-Лтд", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2013 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2013 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Алюр-Лтд" кошти в загальній сумі 282720,00 грн., у тому числі ПДВ - 47120,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 13.12.2013 по 24.12.2013 позивач отримав від ТОВ "Алюр-Лтд" 5 податкових накладних на загальну суму 282720,00 грн., у тому числі ПДВ - 47120,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2013 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюр-Лтд" є юридичною особою, що зареєстрована 09.02.2006 (запис про державну реєстрацію в ЄДР 16321020000003725); видами діяльності за КВЕД є, зокрема: неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Алюр-Лтд" платником податку на додану вартість анульоване 05.09.2014, тобто, через 9 місяців після здійснення господарських операцій.

5. У жовтні 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юмас" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2013 № 06-13, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 11.10.2013 по 04.11.2013 постачальник здійснив поставку 4 партій товару (етилсилікат-40, натрій кремнефтористий, калій йодноватокислий "Мета" тощо) на загальну суму 287700,00 грн., у тому числі ПДВ - 47950,00 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2013 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2013 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

На підтвердження факту перевезення товару позивач представив суду копії товарно-транспортних накладних.

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Юмас", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2013 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2013 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Юмас" кошти в загальній сумі 282720,00 грн., у тому числі ПДВ - 47120,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 11.10.2013 по 04.11.2013 позивач отримав від ТОВ "Юмас" 4 податкових накладних на загальну суму 287700,00 грн., у тому числі ПДВ - 47950,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2013 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юмас" є юридичною особою, що зареєстрована 03.11.2003 (запис про державну реєстрацію в ЄДР 14801200000020414); основний вид діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Юмас" платником податку на додану вартість анульоване 22.12.2014, тобто, через 11 місяців після здійснення господарських операцій.

6. У листопаді 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрга Груп" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 26.11.2012 № 05-12, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 05.12.2012 по 26.12.2012 постачальник здійснив поставку 4 партій товару (вермікуліт сполучений, калій йодноватокислий "Мета", натрій кремнефтористий, рідке скло тощо) на загальну суму 241595,04 грн., у тому числі ПДВ - 40265,84 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2012 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2012 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Юрга Груп", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2012 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2012 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2012 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Юрга Груп" кошти в загальній сумі 241595,04 грн., у тому числі ПДВ - 40265,84 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 05.12.2012 по 26.12.2012 позивач отримав від ТОВ "Юрга Груп" 4 податкових накладних на загальну суму 241595,04 грн., у тому числі ПДВ - 40265,84 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2012 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрга Груп" є юридичною особою, що зареєстрована 26.09.2012; основний вид діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 у справі № 904/7671/13 ТОВ "Юрга Груп" визнано банкрутом, а згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013 суд затвердив ліквідаційний баланс та ліквідував це товариство, запис про припинення ТОВ " Юрга Груп" внесено до ЄДР 15.01.2014 за № 122411700106055484.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Юрга Груп" платником податку на додану вартість анульоване 22.12.2013, тобто, через 1 рік після здійснення господарських операцій.

7. У березні 2012 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром-Снаб" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 29.03.2012 № 04-12, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору у період з 02.04.2012 по 06.11.2012 постачальник здійснив поставку 35 партій товару (етилсилікат-40, натрій кремнефтористий, калій йодноватокислий "Мета", бетонітовий порошок П1Т1КА, клей натріт авто CR 2402К тощо) на загальну суму 1781441,64 грн., у тому числі ПДВ - 296906,94 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копії рахунків-фактур, видаткових накладних, реєстру документів за 2012 рік, в якому зареєстровано видачу довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей, журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2012 рік, прибуткових накладних (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

З приводу належного оприбуткування товарів, одержаних від ТОВ "Пром-Снаб", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2012 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2012 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2012 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Пром-Снаб" кошти в загальній сумі 1781441,64 грн., у тому числі ПДВ - 296906,94 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями у період з 02.04.2012 по 06.11.2012 позивач отримав від ТОВ "Пром-Снаб" 35 податкових накладних на загальну суму 1781441,64 грн., у тому числі ПДВ - 296906,94 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні звітні (податкові) періоди у 2012 році, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром-Снаб" є юридичною особою, що зареєстрована 28.10.2009; основний вид діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля; постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2013 у справі № 904/2189/13 ТОВ "Пром-Снаб" визнано банкрутом, а згідно з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 суд затвердив ліквідаційний баланс та ліквідував це товариство, запис про припинення ТОВ "Пром-Снаб" внесено до ЄДР 23.07.2013, за № 12241170014047846.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Пром-Снаб" платником податку на додану вартість анульоване 16.03.2013, тобто, через 4 місяці після здійснення господарських операцій.

8. У жовтні 2013 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Клінкор" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу від 01.10.2013 № 06-16, згідно з якими постачальник зобов'язувався передати, а позивач прийняти і оплатити товар, асортимент якого, кількість і вартість визначались у рахунках фактурах або специфікаціях та видаткових накладних.

На виконання вказаного договору 04.11.2013 постачальник здійснив поставку партії товару (калій йодноватокислий "Мета") на суму 61500,00 грн., у тому числі ПДВ 10250,00 грн.

На підтвердження факту поставки товару на вказану суму позивач представив суду копію рахунку-фактури від 04.11.2013 № 312, видаткової накладної від 04.11.2013, реєстру документів за 2013 рік, в якому 04.11.2013 зареєстровано факт видачі довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Клінкор", журналу вхідного контролю якості отриманих матеріалів та сировини за 2013 рік, прибуткової накладної від 04.11.2013 № ПН-0000430 (щодо оприбуткування товару на склад позивача).

З приводу належного оприбуткування товару, одержаного від ТОВ "Клінкор", у бухгалтерському обліку позивач представив суду: картки по субрахунку 201 "Сировина й матеріали" за 2013 рік (на вказаному субрахунку відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 801 "Витрати сировини й матеріалів" за 2013 рік (на вказаному субрахунку узагальнюється інформація про витрати сировини й матеріалів, які використані як основні й допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства); оборотно-сальдові відомості по субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за 2013 рік (на вказаному субрахунку ведеться облік розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги з вітчизняними постачальниками та підрядниками).

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Клінкор" кошти в загальній сумі 61500,00 грн., у тому числі ПДВ 10250,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "Розрахунки з контрагентами".

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаною господарською операцією позивач отримав від ТОВ "Клінкор" податкову накладну від 04.11.2013 № 11 на суму 61500,00 грн., у тому числі ПДВ 10250,00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за листопад 2013 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний звітний (податковий) період, а витрати на оплату придбаного товару (за виключенням сум податку на додану вартість) - врахував при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток.

З приводу юридичної особи контрагента позивача суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клінкор" є юридичною особою, що зареєстрована 26.06.2013; основний вид діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля.

Згідно з даними АС "Податковий блок" свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Клінкор" платником податку на додану вартість анульоване 21.11.2014, тобто, через 1 рік після здійснення господарської операції.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобовязань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених контрагентам у складі ціни за придбаний товар, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених контрагенту за товар за господарськими операціями, які не мали реального характеру (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності або спростування тверджень податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій, за результатами оцінки яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд під час судового розгляду встановив, що факти поставки товарів на користь позивача та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати повязуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Суд зазначає, що недоліки в оформленні товарино-транспортних документів, а також наявність певної інформації в інформаційних системах державної податкової служби утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що товари не отримувались платником податків від його контрагента.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобовязання платників податків, мають прийматися податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи субєктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акта виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товару, облік придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей на складі, подальше використання у виробництві належним чином не перевіряли, а побудували свої твердження про фіктивність господарських операцій лише на підставі виявлених недоліків в оформленні товарно-транспортних документів.

Дані твердження посадових осіб податкового органу спростовуються іншими доказами у справі, тому до уваги судом не приймаються.

Щодо тверджень податкового органу про завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, суд зазначає наступне.

Як убачається з акта перевірки від 16.01.2015 № /10-07-22-05-12/33909284 (т.1, а.с 32-34), посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач у період з 01.04.2011 по 31.12.2013 завищив показник рядків 06.2 "Витрати на збут" у Деклараціях з податку на прибуток на загальну суму 95308,00 грн., чим порушив вимоги пункту 138.4, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій).

За твердженнями податкового органу, у періоді, що перевірявся позивач включив до складу показника "Витрати на збут" витрати на придбання одноразової тари (мішки, скотч, стрічка) на загальну суму 95308,00 грн. Оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, виготовлена позивачем продукція, з урахуванням її технічних характеристик і особливостей умов поставки, не може бути реалізована без додаткових витрат (на упаковку), що необхідні для доведення готової продукції до придатного до продажу вигляду, такі витрати повинні відноситись на собівартість продукції і не повинні впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток доти, доки продукція перебуває на складі платника податків і рахується на балансі.

Відповідач ці твердження податкового органу заперечував і стверджував, що податковий орган невірно визначив витрати на придбання одноразової тари (мішків, скотчу, стрічки) у сумі 95308,00 грн. як витрати, які формують собівартість реалізованих товарів.

Позивач пояснив, що з технологічної точки зору готовою продукцією його підприємства для продажу кінцевим споживачам є вермікуліт спучений (матеріал, що за зовнішнім виглядом нагадує пресовану тирсу або металеву стружку різних за розміром фракцій), Верміізол™ - вермікулітну шпаклівку та вермікулітні плити (виглядають, як плити з ДСП чи ДВП). Зважаючи на особливості технологічного процесу, у мішках можлива реалізація лише такої продукції як вермікуліт спучений та Верміізол™.

Але частина тари і пакувальних матеріалів на суму 95308,00 грн. використовувались ним під час технологічного циклу вироблення продукції (гаряча сипуча продукція, коли виходить з конвеєра та спеціальної промислової печі, розсипається по мішкам, обмотується плівкою для подальшого осолонення та переміщення по території виробничого цеху (складу)). Оскільки виробничими регламентами передбачено неодноразове використання такої тари, вона швидко псується (мішки протираються, рвуться, пропалюються гарячим вмістом, рветься плівка і стрічка, якою це обмотується), після чого ці матеріали підлягають списанню за актами, копії яких представлено суду (т.8, а.с. 187-197).

Крім того, як пояснив позивач, у деяких випадках продажу готової продукції (плит вермікулітових) вони обгортаються плівкою, стрічкою, гофрокартоном та скетчем перед навантаженням на транспортний засіб, який має здійснювати транспортування такої продукції до кінцевого споживача. За технологічним регламентом така продукція може постачатися і без застосування такої тари і упаковки, але з метою збереження продукції при транспортуванні під час поганих кліматичних умов (дощ, сніг тощо) позивач додатково використовує пакувальні матеріали.

Таким чином, вартість такої тари позивач відносить не на собівартість продукції, а обліковує у складі витрати на збут, що передбачено затвердженою в установленому порядку обліковою політикою на підприємстві позивача.

Так, пунктом 2.38 Облікової політики, затвердженої наказом директора ТОВ "Українська ОСОБА_1" від 03.01.2008 № 1, визначено перелік статей, за якими здійснюється облік витрат на збут, зокрема, витрати тари та пакувальних матеріалів, окрім тари та пакувальних матеріалів, які можуть бути враховані у складі витрат на виробництво продукції (у складі виробничої собівартості), так як за технологічними умовами пакування готової продукції (вермікуліт спучений, суміш будівельна) здійснюється разом з її виготовленням на одній із кінцевих виробничих операцій; інші витрати, повязані зі збутом; ремонт тари.

Відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку в Україні (далі ПСБО) рахунок 93 «Витрати на збут» обліковує витрати, повязані із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг. Витрати на збут відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» є витратами звітного періоду і розподілу між реалізованою і нереалізованою частиною готової продукції (товарів) не підлягають; вся сума витрат на збут із рахунку 93 включається до фінансових результатів (рахунок 79). Деякі витрати на збут (у частині прямих витрат) можуть бути враховані у складі витрат на виробництво продукції (у складі виробничої собівартості) тільки якщо за технологічними умовами пакування готової продукції здійснюється разом з її виготовленням на одній з кінцевих виробничих операцій з відображенням таких витрат за дебетом рахунку 23 «Виробництво» у кореспонденції з рахунками обліку виробничих запасів, розрахунків тощо. Незалежно від форми відшкодування підприємству витрат на збут (безпосередньо в ціні продажу готової продукції або понад (окремо) ціну продажу готової продукції) транспортні витрати та витрати на тару включаються до витрат на збут (рахунок 93), а не відображаються як реалізація послуг і матеріальних цінностей. Витрати, які неможливо прямо повязати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Зокрема, до таких витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут».

Надаючи оцінку даним твердженням податкового органу та позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4), та інших витрат, які включають витрати на збут (пункт 138.10.3 пункту 138.10).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг визначається на підставі положень пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України і складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

До складу інших витрат, згідно з підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пункт 138.5 ПК України).

Із змісту наведених норм вбачається, що як витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, так і витрати на збут відносяться до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, з тією лише різницею, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, а витрати на збут визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

В силу частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.

Підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Тобто, контролюючий орган зобов'язаний визначити суму грошових зобов'язань як у бік збільшення, так і у бік його зменшення, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що витрати у сумі 95308,00 грн., які позивач обліковував як "Витрати на збут", а податковий орган вважає витратами, які мають формувати собівартість реалізованих товарів, в будь-якому випадку вважаються витратами, на суму яких зменшується податкове зобов'язання з податку на прибуток. Відмінність полягає лише у визначенні звітного періоду, в якому такі витрати мають враховуватися.

Податковий орган, дійшовши висновку про те, що витрати позивача у сумі 95308,00 грн. мають враховуватися при формуванні собівартості реалізованих товарів, не перевірив і не визначив звітний період, в якому ці витрати мають бути враховані, таким чином не виконав вимог підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і прийняв необґрунтоване і неправомірне рішення.

Водночас, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо правомірності визнання витрат на збут у сумі 95308,00 грн. у складі операційних витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені (у період з 01.04.2011 по 31.12.2013).

Щодо твердження податкового органу про заниження грошових зобов'язань з податку на прибуток при виплаті доходів на користь нерезидентів суд встановив наступне.

Як убачається з акта перевірки від 16.01.2015 № /10-07-22-05-12/33909284 (т.1, а.с 54-55), посадові особи податкового органу дійшли висновку, що позивач у період з 01.04.2011 по 31.12.2013 здійснював виплату доходу нерезидентам (Компанія "Трансхім" ООД (Болгарія), Компанія "Баланс Анна" (Польща), компанія "Транс" (Польща) джерелом походження з України за послуги із здійснення або організації перевезень на загальну суму 9090,00 євро (92503,29 грн.), у тому числі: у 2012 році на суму 3450,00 євро (33485,29 грн.); у 2013 році на суму 5640,00євро (59018,00 грн.)

Суд під час судового розгляду встановив, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, згідно з яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на 6937,75 грн., з яких: 5550,20 грн. - за основним платежем; 1387,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), прийняте податковим органом 6 січня 2015 року, у той час як акт перевірки складено посадовими особами податкового органу 16 січня 2015 року.

Таким чином, оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем раніше, ніж було складено акт перевірки, в якому встановлено порушення податкового законодавства.

Під час судового розгляду представники податкового органу не змогли пояснити суду причини такої розбіжності між датами податкового повідомлення-рішення та акта перевірки, а можливість припущення описки відповідачем суду не доведено, що також заперечувалось позивачем.

В силу частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.

Згідно з пунктом підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України право визначати платникам податків суми податкових та грошових зобов'язань контролюючі органи мають лише у порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.2 пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Із змісту положень підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган має право і зобов'язаний визначати платнику податків суми податкових та грошових зобов'язань лише за результатами перевірок, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, а також в інших випадках, перелічених у пункті пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

До проведення перевірки та оформлення її результатів податковий орган не має права визначати платнику податків суми податкових та грошових зобов'язань, адже у такому випадку порушується визначений Податковим кодексом України порядок визначення і узгодження грошових зобов'язань.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015 №0000532203 прийнято податковим органом раніше, ніж складено акт перевірки від 16.01.2015 № /10-07-22-05-12/33909284, таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як протиправне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, а саме:

від 06.02.2015 №0000542205, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" на 1983761,00 грн., з яких: 1587009,00 грн. - за основним платежем; 396752,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.02.2015 №0000552205, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 1854590,00 грн., з яких: 1236339,00 грн. - за основним платежем; 618170,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 06.01.2015 №0000532203, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" зменшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток іноземних юридичних осіб" на 6937,75 грн., з яких: 5550,20 грн. - за основним платежем; 1387,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ОСОБА_1" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "02" жовтня 2015 р.