Постанова № 53001376, 24.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року о/об 12 год. 19 хв.Справа № 808/2002/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.,

за участю представників:

від позивача: - ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпостачання»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпостачання» (далі позивач або ТОВ «Агропромпостачання») до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач або ДПІ в Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 28.02.2014 №0000632211 на суму 6312,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що твердження відповідача щодо нікчемності договору надання послуг, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростиль ЛТД», ґрунтуються лише на припущеннях, а тому висновки щодо порушення позивачем п.198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України. Всі господарські операції за договором оформлено належним чином відповідними первинними документами та відображено у бухгалтерській та податковій звітності.

Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що у ТОВ «Євростиль ЛТД» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак договори поставки (послуги), укладені між ТОВ «Агропромпостачання» з ТОВ «Євростиль ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 24 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромпостачання» зареєстровано як юридичну особу за адресою: 69096, АДРЕСА_1.

На підставі направлення від 31.01.2014 №109 виданого ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, головним державним ревізором-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту згідно із пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 31.01.2014 №122, проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпостачання» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ СПТ «Аянта 2011» за період з 01.12.2010 по 30.11.2013.

За результатами перевірки складено ОСОБА_3 №91/22-11/37056829 від 12.02.2014 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000632211 від 28.02.2014.

Згідно висновків, перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 5050грн., в т.ч. по періодам: за червень 2012 року на суму 1683грн., за липень 2012 року на суму 3367грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Агропромпостачання» та ТОВ «Євростиль ЛТД» здійснювали взаємовідносини згідно рахунку-фактури.

ТОВ «Євростиль ЛТД» виписало позивачу податкові накладні № 69 від 18.06.2012, №5 від 02.07.2012, №69 від 16.07.2012. Сторони підписали ОСОБА_3 надання послуг №1806 від 18.06.2012, №0207 від 02.07.2012, №1607 від 16.07.2012. Розрахунки між сторонами за надані послуги здійснювалися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №170 від 18.06.2012, №181 від 02.07.2012 та №198 від 16.07.2012, а також банківською випискою (а.с.168-170).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податковій накладній недоліків, що свідчить про її неналежність як первинного документу, або порушення порядку її видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за послуги контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договору.

Суд звертає увагу, що доводи контролюючого органу щодо відсутності обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів базуються лише на інформації ОСОБА_3 ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 18.07.2013 №255/22-4/3509572 про неможливість проведення зустрічної звірки субєкта господарювання ТОВ «Євростиль ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2012 по 31.05.2013, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Стосовно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, якою постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростиль ЛТД» до ОСОБА_3 обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії, остання прийнята у звязку з тим, що «…оскільки, акт позапланової виїзної перевірки від 18.07.2013 року №255/22-4/35095726 станом на 18.07.2013 року був відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства доказом у кримінальній справі і підлягав оцінці в рамках порушеної кримінальної справи, то колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про протиправність висновків, викладених у вищезазначеному акті перевірки. Колегія суддів звертає також увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази коригування або внесення до електронної бази даних Автоматизована система співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України Податковий блок результатів зустрічної звірки, які були викладені в акті від 18.07.2013 року №255/22-4/35095726…».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стосовно вироку Шевченківського районного суду м.Запоріжжя у справі №336-856-14к пр. 1кп-336-79-2015 від 19.02.2015 по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає, що в силу ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дії чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, обставини щодо чого у вказаному вироку відсутні.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості отриманих послуг з метою здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргопромпостачання» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000632211 від 28.02.2014 Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромпостачання» 73,08грн. (сімдесят три гривни 08 копійок ) судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова