Постанова № 53001272, 29.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2015 р. Справа № 805/2760/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015року за №0000122202/15743, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» звернувся з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015року за №0000122202/15743.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання послуг у ТОВ «Фабенс» на суму ПДВ 163 736,00грн. Зазначив, що реальність зазначеної господарської операції по виконанню договору про надання послуг від 15.09.2014р. №15092014/292 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.09.2014року) підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, рахунками на оплату, дефектною відомістю до договору, заказ-нарядом на ремонт, заявки про намір виконати сервісне обслуговування обладнання, платіжними дорученнями про сплату за виконані послуги.

Представник позивача на позовних вимогах наполягав на підставі доводів, що викладені в позовній заяві, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено, порушення приписів п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014року на суму 163 736,00грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2014року у сумі 163 736,00грн. Зазначив про невідповідність номенклатури придбаних у ТОВ «Фабенс» товарів та послуг по податковій накладній №7 від 07.10.2014року, відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з ТОВ «Фабенс» у листопаді 2014року.

В позовних вимогах просив відмовити, надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

ТОВ «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» зареєстровано в якості юридичної особи 26.04.2011року, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» (ЄДРПОУ - 37683680) з питань дотримання вимог податкового законодавства по господарських відносинах з платником податків ТОВ «Фабенс» за жовтень листопад 2014року.

За результатами перевірки податковим органом було складено ОСОБА_1 документальної перевірки від 19.06.2015 року за №334/05-15-22-02-37683680.

За висновками акта перевірки встановлені порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014року на суму 163 736,00грн., що призвело до завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2014року у сумі 163 736,00грн.

Згідно результатів проведення перевірки податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з податків з придбання послуг у ТОВ «Фабенс» на суму ПДВ 163 736,00грн на підставі договору про надання послуг від 15.09.2014р. №15092014/292 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.09.2014року).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення від 03.07.2015року за №0000122202/15743, яким позивачу було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 163 736,00грн. за листопад 2014р.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Фабенс» було укладено договір про надання послуг від 15.09.2014р. №15092014/292, за умовами якого замовник (позивач) замовляє та оплачує, а виконавець бере на себе послуги з технічного обслуговування та ремонту обладнання замовника Lieebherr LR Модель 1350, серійний номер 074105 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 18.09.2014року).

Реальність зазначеної господарської операції по виконанню договору про надання послуг від 15.09.2014р. №15092014/292 підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт №№ОУ-000071025, ОУ-000071025, рахунком на оплату постачальника №1018 від 18.09.2014року, дефектною відомістю до договору від 18.09.2014р., якою встановлено необхідність виконання робіт та заміни деталей, заказ-нарядом на ремонт від 18.09.2014року, заявки про намір виконати сервісне обслуговування обладнання від 15.09.2014року та від 18.09.2014року.

Постачальником послуг були виписані позивачу податкові накладні від 07.10.2014року за №6, від 07.10.2014року за №7.

Судом встановлено, що розрахунки між сторонами за зазначеним договором проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями від 29.01.2015року за №719, від 25.12.2014року за №672, від 04.12.2014року за №626, від 10.10.2014року за №555, від 10.10.2014року за №554, від 05.11.2014року за №741, від 05.11.2014року за №742.

З пояснень представника позивача вбачається, що роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання кран Lieebherr LR Модель 1350, серійний номер 074105 проводились на території Приватного акціонерного товариства «Екоенергія», оскільки кран Lieebherr LR Модель 1350, серійний номер 074105 на період з 16.09.2014року по 07.10.2014року знаходився саме на території Приватного акціонерного товариства «Екоенергія».

Листом від 27.07.2015року за №01-16/740 Приватне акціонерне товариство «Екоенергія» зазначає, що на адресу підприємства надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» за №242 від 15.09.2014року з проханням дозволити прохід на територію підприємства робітників ТОВ «Фабенс» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для проведення сервісу крану Lieebherr LR Модель 1350, серійний номер 074105. Згідно даних пропускного пункту ПАТ «Екоенергія» вищезазначені робітникі в період з 16.09.2014року по 07.10.2014року знаходились на території ПАТ «Екоенергія». Також, підприємство повідомило про внесення 23.09.2014року на територію ПАТ «Екоенергія» запасних частин, а саме: форсуку двигуна крана 6 шт., підшипників 4шт., плунжерної пари 1 комплект.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобовязань, перераховує суми податку до бюджету (п.200.2 ст.200).

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковим органом в акті перевірки було зазначено про відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по господарським операціям платника податків з ТОВ «Фабенс» в листопаді 2014року.

Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.

Оскільки, на підтвердження виконання вищезазначених договорів позивачем суду надані первинні бухгалтерські документи, які свідчать про фактичне здійснення даних господарських операцій, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо завищення позивачем розміру відємного значення суми податку на додану вартість на 163736грн. за період листопад 2014року по взаємовідносинам з ТОВ «Фабенс».

Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії, Булвес АД проти Болгарії, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у звязку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».

Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом постачальником ТОВ «Фабенс» спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «Фабенс» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за листопад 2014року у сумі 163 736,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Фабенс», у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владених повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.07.2015року за №0000122202/15743 задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 03.07.2015року за №0000122202/15743, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014року на загальну суму 163 736,00грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області (84300, Донецька область, м. Краматорськ, бульвар. Машинобудівників, буд.22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фурлендер-Фельбермаер вінд Логістік» (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, буд.1 «а», код ЄДРПОУ 37683680) судовий збір в сумі 327 (триста двадцять сім) грн.50коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Галатіна О.О.