Постанова № 53001229, 30.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 р. Справа № 804/11858/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представника позивача представника відповідачів представника третьої особи не з'явився не з'явився ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухомей майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державна реєстраційна служба України про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_5 Реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції щодо безпідставної формальної відмови позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень на гараж № 187 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16, рішенням за № 23653067 від 13.08.2015 року;

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23653067 від 13.08.2015 року;

зобовязати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно гараж № 187 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем надано державному реєстратору всі документи, які передбачені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 869, необхідні для здійснення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані обєкти нерухомого майна в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу. Відповідач без відповідних правових підстав відмовив у здійснення державної реєстрації права власності. Недоліки у оформленні декларації про готовність обєкта до експлуатації в частині невідповідності площ позивач не може усунути, оскільки не має повноважень на складання технічної документації.

Ухвалою суду від 14.09.2015 року відкрито провадження у справі.

Позивач та відповідачі у судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідачі через відділ діловодства суду подали письмові заперечення проти позову, оскільки вважають рішення про відмову у державній реєстрації права власності правомірним та таким, що прийнято державним реєстратором на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією та законами України. У п.12 декларації про готовність обєкта до експлуатації від 11.06.2015 року у розділі «загальна площа будівлі, кв.» зазначено 8219,5 кв.м., тоді як в описі обєкта вказано загальну площу тільки будівлі вартової літ. А-1, а стосовно усіх інших обєктів вказано площу основи (забудови). На момент введення обєкта в експлуатацію право на земельну ділянку, на якій знаходиться вказаних обєкт, відсутнє. Також статут кооперативу повинен містити умови і порядок вступу до кооперативу та виходи чи виключення з нього.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, просида суд вирішити справу у відповідності до вимог чинного законодавства та прийняти законне та обґрунтоване рішення .

Суд дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення третьої особи, встановив наступне.

24.07.2015 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для реєстрації права власності на гараж № 187, що розташований у ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16.

До заяви про державну реєстрацію права власності позивач додав наступні документи: технічний паспорт, розпорядження про присвоєння адреси, декларацію про готовність обєкта до експлуатації, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, статут , витяг з ЄДРПОУ, довідку з ЄДРПОУ, виписку з протоколу загальних зборів ГК «Орель», договір оренди земельної ділянки.

Згідно п.50 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 869 (далі Порядок) для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, заявник подає: довідку житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу про членство в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

У разі коли завершення будівництвом об'єкта містобудування та державна реєстрація прав на такий об'єкт, збудований у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, здійснюється після 1 січня 2013 р., відповідний кооператив після прийняття такого об'єкта в експлуатацію подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадку, коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна його адреса не змінилася); затверджений загальними зборами кооперативу список членів кооперативу.

Згідно п.50 Порядку у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, у результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу заінтересованою особою є інвестор (особа, що придбала майнові права), член відповідного кооперативу.

Отже, позивач подав до Реєстраційної служби весь перелік документів, який є необхідним для державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу.

13.08.2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області прийняв рішення № 23653067 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

В якості підстав для відмови зазначено те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, статтю 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон № 1952-ІV), пункти 20 та 28 Порядку.

Суд зазначає, що підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень встановленні у статті 24 Закону № 1952-ІV, до яких відносяться, зокрема, відноситься наступа: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що законодавець визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав. При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації.

Утім, слід мати на увазі, що така відмова має бути прийнята у відповідності до ч.3 ст. 2 КАС України яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому з посиланням на норми закону та ніяким чином не містити декларативних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації зазначено, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відмова державного реєстратора містить непереконливі висновки, оскільки містить посиланням на альтернативні підстави відмови - "… або …".

У огляді практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 18.09.2015 року № 20, вказано про те, що пункт 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV містить дві самостійні підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом № 1952-ІV та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а тому за наявності однієї з таких підстав державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі державний реєстратор) повинен чітко зазначати одну з них.

За вказаних обставин державний реєстратор під час прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень не навів чітку підставу згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV.

Отже, рішення державного реєстратора не відповідає вимогам п.1,3,5 ч.3 ст. 2 КАС України.

Судом встановлено із рішення державного реєстратора від 13.08.2015 року встановлено, що обставинами, які слугували підставою для відмови у державній реєстрації права власності на гараж, були: у п.12 декларації про готовність обєкта до експлуатації від 11.06.2015 року у розділі «загальна площа будівлі, кв.» зазначено 8219,5 кв.м., тоді як в описі обєкта вказано загальну площу тільки будівлі вартової літ. А-1, а стосовно усіх інших обєктів вказано площу основи (забудови). На момент введення обєкта в експлуатацію право на земельну ділянку, на якій знаходиться вказаних обєкт, відсутнє. Також статут кооперативу повинен містити умови і порядок вступу до кооперативу та виходи чи виключення з нього.

Суд зазначає про те, що державний реєстратор у відповідності до норм Закону № 1952-ІV не наділений повноваженими не визнавати та/або тлумачити (давати оцінку) декларації про готовність обєкта до експлуатації.

Судом встановлено, що подана позивачем декларації про готовність обєкта до експлуатації зареєстрована у встановленому порядку та містить всі необхідні реквізити.

Також у матеріалах справи міститься копія договору оренди землі від 28.04.2015 року, який укладено між Дніпропетровською міської радою та Гаражним кооперативом «Орель», у відповідності до умов якого гаражний кооператив орендував земельну ділянку строк на 1 рік по фактичному розміщенню самочинно збудованих гаражів, будівель та споруд, гаражного кооперативу за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16.

У вказаному договорі передбачено переважне право гаражного кооперативу на поновлення дії договору оренди на новий строк.

Згідно ч.6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

У п.2.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» наголошено на тому, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі" , судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, чинним законодавством України передбачена можливість автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін.

У матеріалах справи міститься копії рішення Дніпропетровської міської ради від 30.09.2015 року № 297/67, яким поновлено право користування гаражному кооперативу земельною ділянкою по фактичному розміщенню самочинно збудованих гаражів, будівель та споруд, гаражного кооперативу за адресою : м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16.

За вказаних обставин доводи державного реєстратора про закінчення строку дії договору оренди землі є необґрунтованими.

Також необґрунтованими є посилання державного реєстратора на те, що статут гаражного кооперативу «Орель» не відповідає вимог чинного законодавства України, оскільки статут зареєстровано у встановленому законодавством порядку; державний реєстратор прав власності на нерухоме майно не наділений повноваженими не визнавати та/або тлумачити (давати оцінку) статуту юридичної особи.

За вказаних обставин суд вважає рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23653067 від 13.08.2015 року, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги - зобовязати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно гараж № 187 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобовязання відповідача вчинити певні дії; 3) зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності обєднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) обєднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) субєкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Суд за адміністративним позовом субєкта владних повноважень може прийняти іншу постанову у випадках, встановлених законом.

У огляді практики розгляду справ, які виникають зі спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 18.09.2015 року № 20, вказано про те, що суд не може зобовязати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки завершені. У разі коли у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації права, задоволення адміністративного позову в частині зобовязання Державної реєстраційної служби України провести державну реєстрацію права відповідає вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що державному реєстратору позивачем було надано всі документи передбачені пунктом 50 Порядку для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, збудовані в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, враховуючи те, що у державного реєстратора не було передбачених статтею 24 Закону № 1952-IV підстав для відмови у державній реєстрації права, то суд вважає за необхідне задовольнити вказану вище позовну вимогу, оскільки остання відповідає приписам статті 162 КАС України.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправними дії державного реєстратора ОСОБА_5 Реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції щодо безпідставної формальної відмови позивачу у державній реєстрації прав та їх обтяжень на гараж № 187 в ГК «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16, рішенням за № 23653067 від 13.08.2015 року, то суд зазначає наступне.

Виключно результат реалізації повноваження державного реєстратора (а саме - рішення), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по винесенню рішення) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання державним реєстратором вимог актів законодавства щодо порядку прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого державним реєстратором.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні вказаної позовної вимоги позивача, оскільки оскаржувані дії державного реєстратора по винесенню рішення не є діями субєкта владних повноважень у розумінні п1.ч.2 ст. 17 КАС України

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 23653067 від 13.08.2015 року, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_5.

Зобовязати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - гараж № 187 в Гаражному кооперативі «Орель» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Донецьке шосе, 16.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути з Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 146,16 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 жовтня 2015 року

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 30.10.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_6