Ухвала суду № 53001223, 02.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 жовтня 2015 р. Справа № 804/14677/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2, Інк" про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло подання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України про стягнення коштів Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Інк" з рахунків у банках, обслуговуючих даного платника податків у розмірі податкового боргу в сумі 724582,55 грн.

В обґрунтування подання позивач зазначає, що обставиною, яка зумовила необхідність звернення з даним поданням до суду, є момент встановлення відсутності сплати задекларованого зобовязання з земельного податку 01 жовтня 2015 року.

Представник позивача заявив клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надавши заяву про відмову у прийнятті подання, у якій заперечував проти подання, вказуючи на існування спору про право, а саме відповідач не визнає факту існування податкового боргу з земельного податку, оскільки не являється платником даного податку. При цьому, зазначає, що у власності чи користуванні Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Інк" відсутні будь-які земельні ділянки. Відповідач також зазначає, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходяться адміністративні справ № 804/9561/15 та № 804/12780/15 щодо стягнення з ПрАТ "ОСОБА_2 Інк" земельного податку за 2015 рік. Крім того, відповідач вказує на відсутність обов'язку сплачувати земельний податок, посилаючись на уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік.

На підставі ч. 8 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив, здійснити розгляд справи без участі представника позивача та відповідача, оскільки неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши письмові докази у справі встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Інк" зареєстрована в якості юридичної особи та знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед бюджетом з земельного податку в розмірі 724582,55 грн., який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації № НОМЕР_1 з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік за серпень 2015 року. Позивачем на адресу відповідача направлялась податкова вимога форми "Ю" № 218-25 від 11.02.2015 року, яка була отримана 16.02.2015 року.

Крім того, з наданої відповідачем заяви про відмову у прийнятті подання та доданих до неї документів, судом також встановлено, що Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_2 Інк" було подано до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області уточнюючу податкову декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік. До зазначеної податкової декларації відповідачем додано Додаток 1 "Відомості про наявні земельні ділянки", відповідно до якого декларується відсутність земельних ділянок у ПрАТ "ОСОБА_2 Інк", за які повинен сплачуватися земельний податок. На підтвердження обставин щодо відсутності у відповідача вказаних земельних ділянок останнім також надається копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

Таким чином, відповідачем не визнається факт наявності податкового боргу з земельного податку за 2015 рік.

Згідно п.2 ч.5 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У п.5 листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 року № 571/11/13-11 "Щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби" наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право суд, згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому в ухвалі про закриття провадження у справі в розглядуваних випадках суд повинен роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Згідно п. 9 листа Вищого адміністративного суду України від 02.02.2011 року № 149/11/13-11 "Щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби" спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті - 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті - 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Оскільки відповідачем не визнається факт наявності податкового боргу з земельного податку за 2015 рік, то вбачається існування спору про право між сторонами.

Отже, судом встановлено, що предметом спору є правовідносини, існування яких не є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин, подання Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не може бути задоволено, враховуючи виявлення спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, а зазначене є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.07.2013 року по справі № К/800/29415/13.

Одночасно суд зазначає про те, що податковий орган не позбавлений можливості звернутися з позовом про стягнення податкового боргу до адміністративного суду у загальному порядку.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2015 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Зважаючи, що позивача не звільнено від сплати судового збору, суд прийшов до висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 10868,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 165,183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Провадження у адміністративній справі за поданням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_2, Інк" про стягнення коштів за податковим боргом - закрити.

Роз'яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України, повторне звернення з тим самим поданням не допускається.

Роз'яснити позивачу, що останній має можливість подати позовну заяву про стягнення податкового боргу до адміністративного суду у загальному порядку.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 10868,70 грн. на рахунок УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 37989253, рахунок: 31210206784008, банк; ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі складення ухвали у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та у строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1