Постанова № 53001219, 07.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р. Справа № 804/8930/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача від відповідачаОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2015р. Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5" звернулося з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за серпень 2014 року;

- визнати рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року протиправним;

- скасувати рішення відповідача про застосування щтрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за оспорюваним рішенням відповідачем до позивача були застосовані штрафні санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а саме: штраф у розмірі 842278,22грн., пеня у розмірі 1157585,50грн. за період з 23.09.2014р. по 06.03.2015р. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його протиправним та неправомірним, таким, що суперечить вимогам ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 та розділу 7 Інструкції №455 від 09.09.2013р., оскільки згідно вказаних норм єдиний внесок перераховується одночасно з отриманням коштів на оплату праці та враховуючи, що у підприємства існувала заборгованість по виплаті заробітної плати, то вважає, що у позивача не виникло обовязку сплати єдиного внеску за серпень 2014р. до 22.09.2014р., натомість, проведення розрахунків по заробітній платі за серпень 2014р. здійснювалося у період з 20.12.2014р. по 06.03.2015р., що свідчить про сумлінне виконання обовязку позивача зі сплати єдиного внеску . Позивачем також оспорюються і дії з проведення перевірки з підстав того, що відповідачем здійснено перевірку без направлення позивачеві наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки, а отже, позивач був позбавлений можливості скористатися передбаченими Законом правами, зазначені обставини не давали права розпочати таку перевірку з урахуванням вимог ч.2 п.77.4 ст.77, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України. Також, позивач зазначив, що контролюючим органом було неправомірно застосовано п.2 ч.11 ст.25 Закону України №2464, що призвело до прийняття оспорюваного рішення №0000234001 за формою, наведеною в Додатку №9 до Інструкції № 455, в той час, як могло б бути винесене в разі встановлення фактів порушення вимог податкового законодавства за формою, наведеною в Додатку 12 до Інструкції №455, що додаткового свідчить про незаконність оспорюваного рішення. Окрім того, представник позивача посилається і на правову позицію Вищого адміністративного Суду України, викладену в ухвалі від 02.06.2011р. у справі №К-29302/09.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем на підставі наказу №140 від 17.03.2015р. була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за серпень 2014р. по терміну нарахування і сплати 22.09.2014р., за результатами якої складено акт №143/28-01-40-01-14308368 від 20.03.2015р. 07.04.2015р. податковою інспекцією було винесено рішення №0000234001 на загальну суму 1999863,72грн. Відповідач зазначив, що жодна стаття Закону України №2464 не містить заборони платнику сплачувати єдиний внесок або звільнення від виконання обовязку зі сплати єдиного внеску у разі наявності заборгованості із заробітної плати, крім того, п.12 ст.9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану підприємства. Щодо права на проведення перевірки представник відповідача зазначив, що перевірка позивача була проведена відповідно до наказу СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ №140 від 17.03.2015р. на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, при цьому, повідомлення про початок перевірки та наказ №140 було надіслано позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення 17.03.2015р. (квитанція про направлення від 17.03.2015р. №4910104481397), що відповідає вимогам чинного законодавства та сканкопії направлені підприємству на електронну пошту. Крім того, у письмових поясненнях від 07.10.2015р. відповідач зазначив, що відповідно до поштового повідомлення наказ про проведення перевірки позивачем було отримано 20.03.2015р. та Податковим кодексом України не передбачено обовязку податкової інспекції дочекатись повідомлення про вручення. Щодо форми прийнятого рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2015р. представник відповідача зазначив, що оспорюване рішення приймалося відповідно до Додатку №9 до Інструкції №445, яка діяла до 29.05.2015р., тоді як згідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449, яка почала діяти з 29.05.2015р. передбачено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені складається за формою згідно Додатку 12 до цієї Інструкції, таким чином, форма рішення, яка застосована податковим органом згідно до Інструкції №445 - Додаток 9 в Інструкції №449 став Додатком 12.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.10.2015р.

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини справі.

Державне підприємство «Виробниче обєднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5» 24.11.2000р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 49008, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вулиця Криворізька, будинок 1, перебуває на обліку як платник податків у СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ, що підтверджується даними, наведеними в акті перевірки від 20.03.2015р. №143/28-01-40-01-14308368 (а.с. 15-25).

У період з 17.03.2015р. по 19.03.2015р. податковою інспекцією на підставі наказу №140 від 17.03.2015р., згідно із п.п.20.1.1. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за серпень 2014р. за результатами якої було складено акт від 20.03.2015р. №143/28-01-40-01-14308368 за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.8, п.12 ст.9 Закону №2464 та абз.6 п.4.3 розд.4 Інструкції №455 в результаті чого своєчасно не сплачено у встановлені терміни єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування за серпень 2014р. у сумі 8422782,14грн. (а.с.15-25).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 07.04.2015р. було прийнято рішення №00002340001 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно якого позивачеві нараховано штраф у розмірі 842278,22грн. та пеня у розмірі 1157585,5грн. за період з 23.09.2014р. по 06.03.2015р. на підставі ч.10 п.2 ст.25 Закону №2464 (а.с.13).

У порядку адміністративного оскарження позивачем були подані заперечення на акт перевірки, а також скаргу на дії контролюючого органу щодо прийняття оспорюваного рішення та за результатами їх розгляду рішення №0000234001 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 07.04.2015р. було залишено без змін, а заперечення та скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 26-47).

Позивач оспорює дії відповідача з проведення перевірки та вищевказане рішення відповідача від 07.04.2015р., просить визнати дії відповідача щодо проведення перевірки неправомірними, а також визнати протиправним та скасувати оспорюване рішення посилаючись на несвоєчасне вручення позивачеві наказу на перевірку, чим було порушено порядок проведення перевірки, встановлений п.77, 79 Податкового кодексу України та на те, що єдині внески сплачувались позивачем вчасно, а саме: одночасно із виплатою заробітної плати, а у звязку з наявністю на підприємстві заборгованості по виплаті заробітної платні за серпень 2014р., єдині внески були сплачені у період з 30.12.2014р. по 06.03.2015р. При цьому, позивач послався і на те, що контролюючим органом неправомірно застосовано п.2 ч.11 ст.25 Закону України №2464 за формою наведеною у Додатку №9 до Інструкції, тоді як підлягала застосуванню в разі встановлення фактів порушення вимог податкового законодавства за формою, наведеною у Додатку №12 до Інструкції, що також, на думку позивача, свідчить про незаконність застосування штрафних санкцій за оспорюваним рішенням.

Заслухавши представників позивача, відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність правових та обґрунтованих підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача №0000234001 від 07.04.2015р., виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Закону №2464 передбачено, що органи доходів і зборів мають право проводити перевірки на підприємствах щодо обчислення та сплати єдиного внеску. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

У відповідності до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті Податкового кодексу України надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що посадовим особам контролюючого органу надано право та повноваження на проведення перевірки за умови направлення або вручення платнику податків наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, вказані норми свідчать про те, що платник податку до початку проведення перевірки повинен бути обізнаний про дату початку та місце проведення позапланової виїзної перевірки.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, підтверджено як матеріалами справи, так і представником відповідача в судовому засіданні, позапланову виїзну перевірку позивача відповідачем розпочато та проведено з 17.03.2015р. до 19.03.2015р.,тоді як наказ на проведення перевірки №140 від 17.03.2015р. та повідомлення на перевірку були вручені лише 20.03.2015р., що підтверджується копією наявного в матеріалах справи поштового повідомлення про вручення наказу, тобто наказ було вручено після закінчення перевірки (а.с. 69).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки перевірка позивача була проведена відповідачем у період з 17.03.2015р. по 19.03.2015р. без дотримання порядку вручення платнику податків наказу на перевірку та повідомлення до початку проведення перевірки, встановленого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а тому прийняття оспорюваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій за наслідками такої перевірки є протиправним.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи не зміг надати жодних доказів та не навів жодних підстав, які б свідчили про дотримання контролюючим органом порядку проведення перевірки, встановленого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України з урахуванням встановлених судом обставин з приводу вручення позивачеві наказу після закінчення проведення такої перевірки.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення доводи представника відповідача про те, що позивача було повідомлено про проведення перевірки шляхом надіслання повідомлення на електронну адресу позивача та шляхом надіслання наказу на проведення перевірки засобами поштового звязку 17.03.2015р. з огляду на те, що доказів надіслання повідомлення позивача на електронну адресу суду не надано про що свідчить копія службової записки посадової особи відповідача (а.с. 94).

А посилання представника відповідача на направлення наказу засобами поштового звязку 17.03.2015р., не спростовують недотримання відповідачем порядку вручення/направлення наказу платнику податку про час і місце початку проведення перевірки, встановленого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України до початку проведення перевірки.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2 наведеного вище Кодексу, перевіривши дії відповідача щодо правомірності проведення перевірки, а також і прийняття оспорюваного рішення суд приходить до висновку що дії відповідача щодо проведення перевірки та прийняте оспорюване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій прийняті відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без врахування права позивача на участь у процесі проведення перевірки та прийняття рішення, а тому слід визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року про застосування до позивача штрафних санкцій.

В той же час, враховуючи, що у межах розгляду позовних вимог позивача щодо правомірності прийняття відповідачем оспорюваного рішення з урахуванням вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та, з урахуванням того, що судом перевіряються і дії відповідача щодо правомірності проведення перевірки, а тому, суд приходить до висновку, що достатнім і належним захистом права позивача є саме визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення та не потребує додатково ще і визнання дій відповідача протиправними щодо проведення перевірки.

З огляду на викладене, та, з урахуванням ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, а в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки слід відмовити з урахуванням того, що перевірка уже проведена, строк проведення перевірки вже вичерпано та за результатами такої перевірки уже складений акт від 20.03.2015р. і прийняте оспорюване рішення, яке і підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства та саме його оскарження є ефективним захистом порушеного права у відповідності до вимог ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України та ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97р. № 475/97-ВР.

Між тим, судом не приймаються до уваги доводи представника позивача про те, що згідно абз.2 п.8 ст.9 Закону України №2464 та Інструкції №455 у позивача відсутній обовязок по сплаті єдиного внеску за серпень 2014р. у строк до 22.09.2014р. у звязку з існуванням заборгованості по виплаті заробітної плати та позивач сплатив єдиний внесок за серпень 2014р. у період з 30.12.2014р. по 06.03.2015р. одночасно з виплатою заробітної плати, з огляду на те, що Законом України №2464 встановлені відповідні строки сплати єдиного внеску підприємствами та за приписами п.12 ст.9 Закону України №2464 єдиний внесок сплачується платниками у строки встановлені вказаним законом незалежно від фінансового стану платника.

Отже, наявність у позивача заборгованості по заробітній платі не звільняє позивача від обовязку сплати єдиних внесків за серпень 2014р. у встановлений строк до 22.09.2014р.

Є неспроможними доводи представника позивача і на безпідставне застосування відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення Додатку 9 до Інструкції №455 та необхідність застосування Додатку №12 до Інструкції №449, оскільки станом на дату прийняття оспорюваного рішення від 07.04.2015р. діяла саме Інструкція №455 (Додаток 9), яка втратила чинність лише 29.05.2015р.

Також є безпідставними і посилання представника позивача на порушення відповідачем п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, оскільки вказана норма стосується порядку проведення планової виїзної перевірки, тоді як предметом даного спору є позапланова невиїзна перевірка, порядок проведення якої встановлений саме ст.79 Податкового кодексу України.

Також судом критично оцінюються посилання представника позивача на позицію Вищого адміністративного Суду України, викладену в ухвалі від 02.06.2011р. по справі №К-29302/09 у звязку з тим, що як встановлено в судовому засіданні вказана ухвала не стосується прав і обовязків позивача, а тому не може мати преюдиційне значення при вирішенні даного спору у розумінні ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення про застосування до позивача штрафних санкцій лише з підстав порушення дотримання відповідачем порядку початку проведення позапланової невиїзної перевірки ,встановленого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи наведене, часткове задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення №0000234001 від 07.04.2015 року (майнові вимоги) підлягають відшкодуванню позивачеві судові витрати по сплаті судового збору понесені позивачем за квитанцією №3009 від 09.07.2015р. лише у сумі 487 грн. 20 коп.(а.с.3) відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів № НОМЕР_1 від 07.04.2015 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені ОСОБА_5" (49008, м.Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1, р/р 26001132026114 ПАТ КБ «Приватбанк» м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14308368)- судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 12.10.2015р.

Суддя ОСОБА_1