Рішення № 52997025, 28.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2015р. Справа№ 914/2856/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в ос. філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ», м. Львів

за участю третьої особи - Державна фінансова інспекція у Львівській області, м.Львів

про коригування вартості робіт та стягнення 20 848,80 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1.-представник

Від відповідача: ОСОБА_2-представник

3-я ос.: не зявився

Судом розяснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» в ос. філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ», м. Львів про коригування вартості робіт та стягнення 20 848,80 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2015 року порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 16.09.2015 року. Ухвалою суду від 16.09.15 р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Державну фінансову інспекцію у Львівській області, розгляд справи відкладено на 07.10.15 р. Ухвалою суду від 07.10.15 р. розгляд справи відкладено на 21.10.15 р. Ухвалою суду від 21.10.15 р. продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 28.10.15 р.

Представник позивача в судове засідання 26.08.15 р. зявився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд зобовязати ТзОВ ЛЕВ» провести коригування вартості робіт на суму 20 848,80 грн. в сторону її зменшення та стягнути з відповідача збитки у вказаному розмірі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.10.2013р. між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію №1310000377, відповідно до якого замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе виконання обовязків по наданню послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєктах позивача. В результаті проведення Державною фінансовою інспекцією у Львівській області державного фінансового аудиту окремих господарських операцій позивача було встановлено факти, що призвели до втрат фінансових результатів. Зокрема, виявлено, що вартість реагування становить 1,19 грн./год., вартість технічного обслуговування 200 грн. на місць. Натомість в розрахунку вартості послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію (додатку до договору), дана калькуляція не наведена, а вказана лише загальна сума по реагуванню: 1,8 грн./год. та вартість технічного обслуговування на місяць: 200грн. Також в ході перевірки встановлено, що по обєктах, вказаних у договорі за період, що підлягає звірці (грудень 2013р.-грудень 2014р.) виїзди наряду охорони на обєкти замовника, з метою реагування для зясування причини надходження з них сигналу тривоги, а при необхідності протидії злочинним посяганням, не здійснювалися по причині відсутності факту отримання сигналу тривоги на ПЦС виконавця та спрацювання тривожної сигналізації. Відтак, весь період, що підлягає звірці відповідач та залучені ним підрозділи здійснювали роботу на обєктах позивача в режимі «Спостереження». Відповідно до калькуляцій-розрахунку вартості послуг до договору, наданої відповідачем, питома вага вартості виїзду наряду охорони на обєкти позивача з метою реагування для зясування причини надходження з них сигналу тривоги, становить 1,19 грн. за год. Відтак, загальна вартість витрат виїзду наряду охорони на обєкти позивача включених відповідачем до активів прийому наданих послуг за договором та оплачених позивачем в період з листопада 2013р. по грудень 2014р. склала 20 848,80 грн. Вказане на думку представника, свідчить про те, що замовником сплачені кошти за послуги по реагуванню на тривожну сигналізацію, які фактично надані відповідачем не були. Оскільки вартість витрат виїзду наряду охорони на обєкти позивача, включених відповідачем до актів прийому наданих послуг за договором та оплачених УМГ Львівтрансгаз в період з листопада 2013р. по грудень 2014р. дорівнює 20 848,80 грн., позивач просить суд стягнути вказані кошти відповідача в якості збитків та зобовязати ТзОВ ЛЕВ провести коригування вартості робіт на суму 20 848,80 грн. в сторону її зменшення.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечуючи проти позову зазначає, що в розрахунку вартості не згадується про складові погодинної оплати (спостереження, реагування і обслуговування), фактичні витрати виконавця, а також про те, що розмір оплати якимось чином залежить від кількості виїздів чи інших методів або факторів роботи. Також додав, що аналіз вартості послуг за 1 год. технічної охорони 1 поста в розрізі елементів витрат та її складових, не може являтися належним доказом у справі, оскільки такий розроблявся головним державним аудитором і ним же підписаний, так як згідно статуту відповідача усі без винятку документи підписує директор товариства та скріплює їх печаткою. Довідка фінансової інспекції не породжує преюдиціальних фактів у даному випадку, а тому підстав для коригування вартості послуг немає. З приводу стягнення збитків вказав, що кошти сплачені за надання послуг є оплатою за послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєкті на підставі укладеного договору та не підпадають під визначення збитків, більше того, позивачем не доведено наявність всіх елементів цивільного правопорушення, які б створювали підстави для стягнення збитків.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведення державних закупівель (відкритих торгів) 25.10.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію №1310000391 (надалі договір).

За умовами п. 2.1. зазначеного договору замовник (позивач) доручив, а виконавець (відповідач) прийняв на себе виконання обовязків по наданню послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєктах УМГ Львівтрансгаз ПАТ Укртрансгаз: адмінбудинок, що знаходиться за адресою: вул.. Костромська, 25А, м. Рівне; Новоград-Волинська виробнича технічна служба, що знаходиться за адресою: вул. Коростинська, 1, м. Новоград-Волинський Житомирської області, а замовник зобовязався в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти та оплатити вищезазначені послуги.

Під послугами, які за цим договором виконавець зобовязується надати замовнику слід розуміти: обслуговування та реагування на спрацювання системи тривожної сигналізації на обєкті (п. 3.1).

Додатками до договору являється дислокація обєктів, розрахунок вартості послуг охорони та інструкція про порядок приймання (здавання) під спостереження на пульт централізованого спостереження тривожної сигналізації на обєкті та дії при безпосередній загрозі нападу.

На виконання умов договору відповідачем були надані, а позивачем прийняті послуги з обслуговування та реагування та тривожну сигналізацію на обєктах, визначених договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі наданих послуг за період з січня 2014р. по грудень 2014р. Зазначені акти підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками. Як вбачається зі змісту актів, претензій по якості та обєму наданих послуг замовник до виконавця немає.

Пунктом 4.2. договору визначено, що оплата послуги з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію на обєкті проводиться щомісячно згідно рахунку, протягом 180 календарних днів після підписання акту про надання послуг.

Як стверджують представники сторін, надані послуги за актами за період з січня 2014р. по грудень 2014р. були оплачені замовником в повному обсязі.

Судом встановлено, що головним державним аудитором відділу операційного аудиту здійснено моніторинг господарської операції щодо закупівлі послуг систем безпеки позивача, за результатами якого складено Довідку №7 від 18.02.2015р.

У довідці аудитором зазначено, що у вартість технічної охорони 1 поста (1,80 грн./год.) згідно наданих калькуляцій, включено витрати як по спостереженню (0,61 грн./год.), так і витрати по реагуванню (1,19 грн./год.). З 21 обєкту УМГ Львівтрансгаз, на яких згідно угод передбачено надання послуг з обслуговування та реагування на тривожну сигналізацію, ТзОВ ЛЕВ надавав такі послуги власними силами лише по 5 обєктах (КС Кам'янка-Бузька, КС Бібрка, КС Комарно, ГРС Холодновідка, автогараж). Згідно отриманої відповіді від ТзОВ ЛЕВ, фактів реагування ТзОВ ЛЕВ на тривожну сигналізацію по зазначених 5 обєктах УМГ Львівтрансгаз в період з грудня 2013р. по грудень 2014р. не було. Отже, виходячи з розміру витрат ТзОВ ЛЕВ по реагуванню, які становлять 1,19 грн. за 1 год., УМГ Львівтрансгаз сплачено коштів в сумі 52 тис. грн. за послуги, які фактично ТзОВ ЛЕВ не були надані. У довідці аудитором запропоновано позивачу, зокрема, звернутися до ТзОВ ЛЕВ щодо повернення коштів, як таких, що були перераховані за послуги, які фактично не були надані.

Згідно долученої до позовної заяви Довідки про наслідки зустрічної звірки проведеної ДФІ у Львівській області у ТзОВ ЛЕВ №16-35/1 від 21.01.2015р., за весь період, який підлягає звірці з грудня 2013р. по грудень 2014р. виконавці послуг (ТзОВ ЛЕВ та залучені підрозділи УДСО при ГУМВС України) здійснювали роботу на обєктах замовника (УМГ Львівтрансгаз) в режимі спостереження. В результаті проведення зустрічної звірки ДФІ у Львівській обл. встановлено, що вартість витрат виїзду наряду охорони на обєкти замовника включених ТзОВ ЛЕВ до актів прийому наданих послуг, зокрема, за договором №1310000377 склала 20 848,80 грн.

25.02.2015р. Держфінінспекція у Львівській області надіслала на адресу УМГ Львівтрансгаз лист №16-15/м/1162 про предявлення обовязкових до виконання вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства.

У звязку з наведеним, позивач звернувся до відповідача з листом №949/31-01 від 03.03.2015р., яким просив здійснити корегування вартості робіт з врахуванням висновків, викладених у довідках Державної фінансової інспекції.

Оскільки вказаний лист був залишений відповідачем без задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Стороні, якою було заявлено вимогу про стягнення збитків необхідно довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору відповідач надав позивачу обумовлені договором послуги, які без зауважень були прийняті останнім, що підтверджується відповідними актами прийому-здачі наданих послуг.

Вартість послуг була узгоджена сторонами, оскільки даний договір укладався в результаті проведення відкритих торгів, відповідно позивачем погоджувалася запропонована відповідачем цінова пропозиція послуг.

Як вбачається з умов укладеного договору в розрахунку вартості послуг не згадується про складові погодинної оплати (спостереження, реагування і обслуговування), фактичні витрати виконавця, а також про те, що розмір оплати якимось чином залежить від кількості виїздів чи інших методів або факторів роботи.

Суд відзначає, що в розумінні статей 33, 36 ГПК України позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Також судом встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків, отримані останнім від УМГ Львівтрансгаз як оплата наданих за договором послуг, а отже за наявності правової підстави, а тому такі кошти не можуть вважатися збитками. Аналогічної правової позиції дотримується ВГС України у постанові від 06.10.2015р. у справі №922/1471/15.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору, а відтак і наявності складу цивільного правопорушення, що унеможливлює стягнення з відповідача в якості збитків грошових коштів у розмірі 20 848,80 грн.

Доводи позивача про те, що підставою для стягнення збитків з відповідача є довідки та вимога про усунення порушень Державної фінансової інспекції у Львівській області є необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно приписів ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання позивача на висновки ДФІ у Львівській області, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними, оскільки виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати. Аналогічної правової позиціїї дотримується ВГС України в постанові від 18.08.2015р. у справі №908/360/15-г.

Так, згідно з пп. 4 п. 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України (затв. Указом Президента України від 23.04.2011р. №499/2011) врегульовано вжиття Держфінінспекцією України відповідно до покладених на неї завдань заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб. Такі заходи вживаються в установленому порядку Держфінінспекцією України як центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю. Акт перевірки вказаного контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов'язання в межах господарсько-договірних відносин.

З наведеного слідує, що акт перевірки контролюючого органу може бути підставою для вжиття ним в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб позивача у встановленому чинним законодавством порядку, проте за умови існування між сторонами договірних правовідносин не може бути підставою виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами Договору і не можуть їх змінювати, зокрема, як в даному випадку коригувати вартість послуг в сторону їх зменшення.

На думку господарського суду, обставини встановлені органами фінансового контролю щодо завищення вартості послуг не є преюдиціальними в розумінні ст. 35 ГПК України, а тому не є належними доказами у справі і не можуть братися судом до уваги. Аналогічні правові висновки викладені в постанові ВГС України від 02.10.2013р. у справі №922/1609/13.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином не обґрунтував свої позовні вимоги, відтак вони спростовуються матеріалами справи і є такими, що не підлягають до задоволення .

Судові витрати по справі слід залишити за позивачем у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 22,526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати по справі залишити за позивачем.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.10.2015 р.

Суддя Чорній Л.З.