Рішення № 52996835, 20.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року

в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013р. ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Вимоги обґрунтовував тим, що між ним та відповідачем було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 а в м.Києві, відповідно до якого орендар повинен сплачувати кошти за оренду, однак відповідач взяті на себе зобов»язання не виконував, у зв»язку з чим утворилася заборгованість.

Окрім цього, в результаті недбалого поводження орендаря з сантехнікою в орендованому приміщенні, відбулося залиття водою першого та другого поверхів квартири, проте відповідач не в повному обсязі сплатив йому кошти в якості боргових зобов»язань по відшкодуванню шкоди внаслідок залиття квартири.

З урахуванням доповнень до позову, просив стягнути з відповідача на його користь 595 980грн. заборгованості з орендної плати, 146 202 грн. інфляційних, 76318грн.10коп. три відсотки річних, 350130 грн. 52 коп. компенсації майнової шкоди, моральну шкоду, в сумі 5000 грн., а також судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1 029 099 грн.02коп. та судові витрати. У задоволенні позову у іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на недоведеність, обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача, який просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_3 є власником АДРЕСА_2.

Встановлено, що 02 жовтня 2009р. між ОСОБА_3 від імені та в інтересах якого діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди №1, у відповідності до умов якого орендодавець зобов»язався передати, а орендар прийняти в оплатне користування АДРЕСА_3 зі строком дії на 1 рік та внесенням щомісячного платежу, в сумі 7700дол.США. за курсом ПАТ КБ «Приватбанк» до гривні на день платежу.

Матеріали справи свідчать, що на момент підписання договору, ОСОБА_2 внесено орендну плату по 14 квітня 2010р.

03 червня 2010р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було підписано акт врегулювання розбіжностей, за змістом якого відповідач визнав наявність заборгованості з орендної оплати, яка склала 15600дол.США та підтвердив свій обов»язок по сплаті на майбутнє 46800дол.США. /а.с.21-28/.

Разом з тим, ОСОБА_2 умови договору не виконав, у зв»язку з чим заборгованість по платежах склала 46200дол.США., що станом на 25 вересня 2014р. становить 595980 грн.

Окрім цього, матеріалами справи доведено, що у січні 2010р. з вини відповідача відбулося залиття орендованої квартири.

Відповідно до акту врегулювання розбіжностей, від 03 червня 2010р., ОСОБА_2 зобов»язався відшкодувати визначену сторонами шкоду, в сумі 28 733 дол.США у строк до 18 червня 2010р. /а.с29/.

Згідно додатку до акту, сторони збільшили розмір компенсації до 30000грн. та дійшли згоди, що після того, як буде встановлена кінцева вартість робіт та матеріалів, сума шкоди буде скоригована в межах 24 000 дол. США - 50 000 дол. США. /а.с.30/.

Відповідно до висновку про вартість майнового збитку, заподіяного залиттям АДРЕСА_2 складений суб»єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, станом на 15 червня 2010р., вартість ремонтно - відновлювальних робіт квартири становить 543987грн. /а.с.3-57/.

Районний суд обгрунтовано визнав вказаний висновок належним доказом по справі, остільки відповідачем підтверджено факт залиття орендованої квартири й наявність підстав до відшкодування у зв»язку з цим заподіяної шкоди.

Колегія суддів враховує і те, що відповідних доказів на спростування встановленої у висновку спеціаліста суми шкоди ОСОБА_2 не подав, а після залиття з його вини двох поверхів квартири позивача водою, питання належної фіксації службами, уповноваженими на вчинення таких дій, обсягу та розміру заподіяних збитків, не ініціював.

Судом апеляційної інстанції по справі призначалася будівельно-технічна експертиза, проте не була проведена з причин відсутності документів, складених у відповідності до діючих нормативно-правових актів /а.с.216/.

Встановлено, що з метою відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, ОСОБА_2 06 вересня 2010р. представнику позивача було сплачено 245 154 грн. /а.с.86/.

Районний суд, ухвалюючи рішення, обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав до стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

Разом з тим, з визначеними районним судом сумами грошових коштів погодитися неможливо.

Так, визнавши доведеним розмір шкоди, заподіяної внаслідок залиття, в сумі 350 130грн.52коп., суд в основу рішення поклав висновок про вартість майнового збитку, заподіяного залиттям, складений суб»єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, у відповідності до якого розмір такої шкоди спеціалістом вказано не лише в національній валюті - 543 987грн.60коп., а й вказано таку суму з застосуванням еквіваленту до іноземної валюти - 68 058 дол. США.

Окрім цього, в рахунок часткового повернення суми шкоди, районний суд врахував гарантійний платіж, передбачений п.4 акту згідно договору оренди, в сумі 10 000 дол. США, та застосував еквівалент до долара США щодо сплаченої боржником на користь представника позивача суми 245154грн. - 31 000дол. США.

Між тим, зі змісту акту врегулювання розбіжностей від 03 червня 2010р. не випливає, що гарантійний платіж, передбачений п. 5.8 договору оренди, підлягає до зарахування в якості компенсації шкоди, як визнав суд.

Відповідно до змісту акту, вказану суму грошових коштів ОСОБА_2 було внесено на виконання умов п. 5.8 договору оренди, у підтвердження продовження орендних відносин. /а.с.22,29/.

Відповідно до положень ст. 533 ЦК України, грошове зобов»язання повинно бути виконано у гривнях.

Національною валютою України є гривня.

Відповідно до висновку про вартість майнового збитку, заподіяного залиттям, складеного ОСОБА_5, вартість ремонтно-відновлювальних робіт у помешканні позивача встановлено в сумі 543 987грн.60коп. /а.с.34/, у зв»язку з чим колегія суддів вважає помилковими висновки районного суду про взяття ним за основу розміру заподіяної шкоди у еквіваленті до іноземної валюти - в сумі 68 058 дол.США.

Отже, розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу з вини ОСОБА_2 становить 298 833 грн. 60коп. / 543 987,60 /розмір шкоди згідно висновку/ - 245154 /раніше сплачена сума/ = 298 833,60/.

Районний суд обґрунтовано визнав доведеним, що заборгованість відповідача по орендних платежах становить 46200 дол. США., що за курсом ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 25 вересня 2014р. становить 595 980грн.

Проте у відсутність підстав суд не врахував внесений відповідачем гарантійний платіж, в сумі 10 000 дол.США, що по курсу ПАТ КБ «Приватбанк» становить 129000грн., передбачений п.5.8 договору оренди та відповідно до умов якого підлягає поверненню після припинення орендних відносин /п.8.7 договору/.

Враховуючи викладене, зі ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по орендній платі, в сумі 466980 грн. / 595980-129000=466980/.

З огляду на зменшення наявної у боржника заборгованості по орендній платі, підлягає зменшенню й передбачена положеннями ч.2 ст.625 ЦК України відповідальність за несвоєчасне повернення боргу у вигляді 3% річних з 76318грн.10коп. до 61569грн.69коп.

Визначена районним судом сума моральної шкоди - 3000 грн., заподіяної ОСОБА_2 позивачу внаслідок залиття водою помешкання, відповідає характеру та тривалості заподіяних позивачу моральних страждань.

Обгрунтовано суд стягнув на користь позивача понесені ним судові витрати, пов»язані з оплатою судового збору, в сумі 3670грн.40коп.

Посилання апеляційної скарги про дострокове припинення договору оренди у червні 2010р. матеріалами справи не підтверджені. Та обставина, що 20 квітня 2010р. позивач направив на адресу позивача листа про розірвання договору по справі значення не має, остільки в акті врегулювання суперечок від 03 червня 2010р. відповідач вказав про продовження дії договору та в підтвердження чого сплатив гарантійний платіж, передбачений п.5.8 договору та який підлягає поверненню після припинення дії договору /а.с.22,24,29/.

Отже, характер дій ОСОБА_2 свідчить про його особисту відмову від бажання розірвати договір.

При цьому, колегія суддів враховує й відсутність факту передачі відповідачем орендованого приміщення згідно умов договору - актом передачі.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що щомісячний орендний платіж становить суму, еквівалентну 7700 дол. США за курсом ПАТ КБ «Приватбанк» до української гривні на день платежу і є незмінним протягом строку дії даного договору /а.с. 22/.

За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими посилання апеляційної скарги про недоведеність підстав до нарахування орендної плати, обчисленої за курсом ПАТ КБ «Приватбанк».

Відносини, що склалися між сторонами, є договірними й у частині вимог про стягнення збитків, регулюються положеннями гл. 58 ЦК України, а не ст.1167 ЦК України, як неправильно визнав районний суд, тому висновки суду в частині застосування норм матеріального права також підлягають зміні.

Підстав застосування до вимог про відшкодування збитків строку позовної давності, як про це ставиться в апеляційній скарзі, не має, остільки положеннями ст. 786 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, в той час як докази повернення відповідачем орендованого майна у справі відсутні, а передбачений умовами договору оренди акт передачі не складено.

З позовними вимоги ОСОБА_3 звернувся у суд 03 квітня 2013р., що виключає наявність підстав до застосування строку позовної давності і в іншій частині вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність внесення у рішення суду першої інстанції зазначених вище змін й викладення резолютивної частини рішення у іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2014 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири, в сумі 298 833 грн. 60 коп., 466 980 грн. 00 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, 3% річних в сумі 61 569 грн. 69 коп., 3000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати по справі в сумі 3670 грн. 40 коп., а всього - 833 353 грн. 69 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 761/8929/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7542/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.