Ухвала суду № 52996775, 28.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

28 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Музичко С.Г., Саліхова В.В.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна, про визнання договорів позики та іпотеки недійсними, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не повертає їй надані у борг гроші відповідно до укладеного договору позики, просила стягнути з неї з урахуванням уточнених позовних вимог 634 500, 00 грн. основного боргу та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 105 083, 63 грн.

Відповідачка у квітні 2015 року подала зустрічний позов про визнання договору позики та договору іпотеки, укладеними сторонами - недійсними. Зазначала, що вказані договори не відповідали її волевиявленню, були підписані нею на прохання ОСОБА_3, який й одержав грошові кошти у борг та запевнив її, що для неї це не матиме ніяких наслідків. Позивачку вона бачила лише один раз в житті під час підписання договорів і більше ніколи з нею не зустрічалася та не розмовляла. При вирішенні первісного позову просила застосувати позовну давність.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року у задоволенні обох позовів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, ОСОБА_1 направила до суду апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість висновків суду, неправильну оцінку поданим доказам. Вважає, що суд безпідставно застосував позовну давність та неправильно обрахував трирічний строк, оскільки між позивачем та відповідачем за первісним позовом існувала усна домовленість щодо повернення боргу до грудня 2013 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, вважав апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову законним та обґрунтованим.

Треті особи ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна в судове засідання не з'явилися. Зважаючи на положення ч. 5 ст. 74, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення осіб, що не з'явилися належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущений трирічний строк позовної давності встановлений законом для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду і вважає його правильним він належним чином мотивований на підставі матеріалів справи та поданих доказів, аналіз яких наведено в рішенні.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 04 червня 2009 року між ОСОБА_1, яка 04.09.2010 змінила прізвище на ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, який посвідчено нотаріусом Сень-Силкою І.В., про що зроблено запис в реєстрі № 1857 (а.с. 6 ).

Відповідно до п. 1 Договору позики від 04 червня 2009 року позикодавець передала у власність Позичальникові, а Позичальник отримала від Позикодавця гроші в сумі 231 000 (двісті тридцять одна тисяча) грн. 00 коп. (еквівалент 30 000,00 (тридцять тисяч) доларів США 00 центів за комерційним курсом за домовленістю сторін, за яким 100,00 доларів США дорівнює 770,00 грн.).

Згідно з п. 2 Договору позики від 04 червня 2009 року договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 04 грудня 2010 року, виконання зобов'язання за договором має бути здійснено готівкою за місцем проживання Позикодавця або за іншою адресою, вказаною Позикодавцем.

Пунктом сьомим Договору позики від 04 червня 2009 року визначено, що на підтвердження повернення коштів Позикодавець видає Позичальнику розписку.

Відповідно до п. 8 Договору позики від 04 червня 2009 року зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін шляхом укладання договору внесення змін та доповнень, який має бути нотаріально посвідчений.

В цей же день 04 червня 2009 року, між позивачем та відповідачем за первісним позовом було укладено Іпотечний договір, який посвідчено нотаріусом Сень-Силкою І.В. й зроблено запис в реєстрі № 1858 (а.с. 7-8).

Згідно п. 1.1. Іпотечного договору від 04 червня 2009 року ОСОБА_2 передала в іпотеку ОСОБА_1, яка 04.09.2010 змінила прізвище на ОСОБА_1 у якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Договором позики, посвідченим Сень-Силкою І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 04 червня 2009 року за реєстровим № 1857 укладеним між позивачем та відповідачем за первісним позовом наступне нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання згідно умов договору позики настав 04 грудня 2010 року.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Позовні вимоги пред'явлені до ОСОБА_2 в червні 2014 року.

Відповідач за первісним позовом заявив про застосування позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі сплином строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Оскільки умовами договору укладеного сторонами передбачено, що дата остаточного повернення позики 04 грудня 2010 року, тому строк позовної давності сплинув 05 грудня 2013 року.

Твердження ОСОБА_1 про те, що між нею та відповідачем за первісним позовом щодо існування усної домовленості про продовження строку виконання зобов'язання нічим не підтвердженні. Не визнано це також і відповідачем за первісним позовом. Тому колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги в цій частині.

За викладених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду щодо пропуску позивачем позовної давності та відмови у задоволенні первісного позову з цих підстав.

В інший частині рішення суду не оскаржується й відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України не перевірялося.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційні скарги не містять.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/12078/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/9767/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.