Ухвала суду № 52996657, 20.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі:Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року

в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7; треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про встановлення факту належності будинку спадкодавцю, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на частину будинку та спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за законом,

зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2; треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_6; треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ОСОБА_9, ОСОБА_10 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_7; треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про встановлення факту прийняття спадщини та визначення ідеальної частки

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за правом представлення.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 20 серпня 2012 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_11 в частині визнання за ними права власності на спадкове майно по 189/1600 будинку за кожною, задоволено позовні вимоги ОСОБА_7 та визнано за нею право власності на 189/800 будинку, задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 та визнано за нею право власності на 189/1600 будинку, а також задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 та визнано за нею право власності на 21/1600 будинку. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У жовтні 2013р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 звернулися у суд з заявою про перегляд рішення районного суду від 20 серпня 2012р. за нововиявленими обставинами. Зазначали, що після ухвалення рішення їм стало відомо про те, що має місце підробка рішення №120 від 28 лютого 1983р., виданого виконкомом Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва, а ця обставина ставить під сумніви викладені у рішенні висновки про наявність підстав до поділу між спадкоємцями ОСОБА_12 спадкового майна у вигляді 63/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 травня 2014 року, заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 задоволено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 року скасовано, а справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року, заяву ОСОБА_8 про залишення без розгляду основного позову в частині визнання за нею права власності на 8/100 частин будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, задоволено.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволено частково.

За ОСОБА_3 та ОСОБА_2, за кожною, визнано право власності на 189/1600 частини будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві.

Зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Визнано за ОСОБА_7 право власності на 189/800 частини будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, що в ідеальному виразі складає 31, 16 кв.м.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 189/1600 частини будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, що в ідеальному виразі складає 15, 58 кв.м.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 21/1600 частини будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві, що в ідеальному виразі складає 1, 73 кв.м.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши думку осіб, які з»явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом, ОСОБА_13, ОСОБА_14,ОСОБА_7 та ОСОБА_15 є дітьми ОСОБА_12 та ОСОБА_16 В 1969р. шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 було розірвано.

Відповідно до даних свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11 березня 1983р., виданого виконкомом Ленінградської районної ради народних депутатів м. Києва, ОСОБА_12 належало 63/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Києві /а.с.20 т.1/. Інша частина будинку -37/100 належала його сину - ОСОБА_13

Рішенням Ленінградського районного суду м. Києва від 18 грудня 1984р. в порядку поділу майна подружжя, за ОСОБА_17 та ОСОБА_10 визнано право власності на 37/200 частин домоволодіння /а.с.87-90 т.1/

Згідно положень ст.529 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти /у тому числі усиновлені/, дружина ібатьки /усиновителі/ померлого.

Онуки і правнуки спадкоємця є спадкоємцями за законом, якщо на час прийняття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Матеріали справи свідчать, що правовстановлюючі документи на будинок по АДРЕСА_1 в м. Києві видано на ім»я ОСОБА_12 / 63/100/, ОСОБА_10 / 37/200/ та ОСОБА_9 / 37/200/ /а.с.20,86-90,205,206 т.1/.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12, після смерті якого відкрилася спадщина на 63/100 частин будинку, що становить 83,1 кв.м. будинку.

Відповідно до матеріалів справи, частка ОСОБА_12 була успадкована у рівних частках його дітьми - ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_7, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном та кожен з них одержав по 21/100 /63/100 : 3 = 21/100/.

Інша донька - ОСОБА_6 спадщину не прийняла.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_13, після смерті якого відкрилася спадщина на 21/100 частину будинку, одержану ним у спадщину від батька - ОСОБА_12

Частка ОСОБА_13 була успадкована у рівних долях - по 21/200, його донькою -ОСОБА_4 та матір»ю- ОСОБА_16., які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном /а.с.27,88 т.1., 121-125 т.4/.

Інша донька - ОСОБА_5 на час смерті батька у спадковому майні не проживала, заяви про прийняття спадщини не подавала. Не набула прав на спадкування й колишня дружина ОСОБА_13 - ОСОБА_10 /а.с.86-90 т.1/.

Матеріалами справи, зокрема, показаннями допитаних судом свідків /а.с.121-125,226-229 т.4/, доведено, що ОСОБА_13, проживаючи на момент смерті у 63/100 частин будинку, належних батьку та займав кімнату,4-4,пл..8,6 кв.м., яка не входила до 37/100.

Відповідно до справи, станом на дату смерті ОСОБА_13, існував лише один правовстановлючий документ, яким визнано за ним право власності на 37/200 частин будинку - рішення Ленінградськоно районного суду м.Києва від 18 грудня 1984р., у зв»язку з цим донька ОСОБА_13 - ОСОБА_4, звернувшись до нотаріальної контори, отримала згадану частку майна у спадщину й згодом відчужила його ОСОБА_9 /а.с.146, 205, 206 т.1/.

На момент смерті ОСОБА_13, на 21/100 будинку, одержану ОСОБА_13 у спадщину від батька - ОСОБА_12, правовстановлюючого документу не існувало, а тому й не було включено до спадкової маси.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_16, після смерті якої відкрилася спадщина на 21/200 будинку, одержану нею раніше у спадщину від сина, ОСОБА_13, й належна їй частка була успадкована у рівних частках її дітьми: сином ОСОБА_14, донькою ОСОБА_7 донькою ОСОБА_6, а також онуками ОСОБА_4 та ОСОБА_19, які успадкували за правом представлення частку їх батька ОСОБА_13, яку у відповідності до ч.2 ст.529 ЦК України успадкував в би він за своєю матір»ю, якби був живий /а.с.14,25,27,29 т.1, а.с.16,33 т.2/.

Відповідно до справи, зазначені особи прийняли спадщину шляхом подання відповідних заяв до нотаріальної контори та одержали по 21/800 кожен, окрім ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які одержали по 21/1600.

29 квітня 2008р. помер ОСОБА_14, після смерті якого відкрилася спадщина на 189/800 будинку, яку склали 21/100, одержана ним рвніше у спадщину від батька, ОСОБА_12, та 21/800, одержану ним раніше у спадщину від матері- ОСОБА_16 /21/100 +21/800=189/800/.

Частка ОСОБА_14 була успадкована у рівних частках його дітьми - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які проживали разом з покійним та одержали по 189/1600 кожна / 189/800 :2=189/1600 /.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_8 була розлучена з ОСОБА_14 на момент його смерті, а тому й права на спадкування не отримала.

З урахуванням зазначених обставин, а також, матеріалів справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обгрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав до визнання доведеним прийняття спадщини ОСОБА_7 -189/800 будинку, з яких 21/100 - одержані нею у спадщину від батька, ОСОБА_12, а 21/800 від матері, ОСОБА_16, ОСОБА_3 - 189/1600, одержаних нею у спадщину від батька, ОСОБА_14, ОСОБА_2 - 189/1600, одержаних нею у спадщину від батька, ОСОБА_14, ОСОБА_4 - 189/1600, з яких 21/200 - одержані нею у спадщину від батька, ОСОБА_13, а 21/1600 від баби, ОСОБА_16., за правом представлення замість її батька, ОСОБА_13, ОСОБА_5- 21/1600, одержаних нею у спадщину від баби, ОСОБА_16. за правом представлення, замість батька, ОСОБА_13, ОСОБА_6 - 21/800, одержаних нею у спадщину від матері, ОСОБА_16.

63/100 = 189/800 +189/1600+189/1600+189/1600+21/800+ 21/1600.

Розмір ідеальної частки кожного із спадкоємців у спірній 63/100 або 83,1 кв.м. будинку, складає: для ОСОБА_7 -31,16 кв.м., ОСОБА_3 - 15,58кв.м., ОСОБА_2 - 15,58 кв.м., ОСОБА_4 - 15,58 кв.м., ОСОБА_5 - 1,73 кв.м., ОСОБА_6 - 3,47кв.м.

Твердження апеляційної скарги про наявність у справі доказів належності всього будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві покійному ОСОБА_12 ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи БТІ, у 1970р. до зведеного ОСОБА_12 будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, його сином - ОСОБА_13, під час перебування у шлюбі, було здійснено прибудову /а.с.1-139 т.3/

Досліджувався районним судом і повний текст рішення виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів № 120 від 28 лютого 1983р. на предмет виявлення у ньому фрагментів додрукованого тексту, проте зі змісту рішення убачається посилання на двох осіб, які будували вказаний будинок у нерівних частинах.

Встановлено, що фрагмент до тексту рішення органу влади «ОСОБА_13.» був предметом дослідження під час проведення Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при МВС України у м. Києві почеркознавчої експертизи № 358д від 16 вересня 2013р., за наслідками якого було доведено факт його додрукування.

Разом з тим, виключивши зі змісту рішення органу влади «ОСОБА_13.» вбачається його неповний текст : « дозволити БТІ видати свідоцтво про право власності на 63/100 та 37/100 частин будинку АДРЕСА_1 в м. Києві».

Отже, у випадку прийняття рішення щодо однієї особи - ОСОБА_13, то свідоцтво було б видано на весь будинок, в цілому, а не на окремі та нерівні його частини, в той час як п»ятий та шостий абзаци вказаного рішення мають наступний зміст « в 1970р. син ОСОБА_13 зробив до будинку прибудову двох житлових кімнат, пл.17,0 кв.м. та 11,7 кв.м. та побутових приміщень. За самочинні дії ОСОБА_2 були притягнуті до адміністративної відповідальності» /а.с.44 т.3/.

Зазначені обставини дають підстави для висновку, що додрукування словосполучення «та ОСОБА_13.» було логічним та спрямованим на усунення помилки, допущеної в такому реченні.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просять визнати недійсним свідоцтво видане на ім»я ОСОБА_13, яким підтверджено його право власності на 37/100частин будинку, проте не зазначають на те правових підстав, в той час як рішенням виконавчого комітету, на підставі якого видано оспорюване свідоцтво, визнано доведеним вчинення прибудови до будинку його сином у 1970р. й, відповідно, визнання за обома покійними права власності на домоволодіння у певних частках - 63/100 та 37/100. Зазначені обставини виключать підстави до визнання недійсним і свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім»я ОСОБА_4

З огляду на викладене, колегія суддів визнає необґрунтованими твердження апеляційної скарги про неприйняття ОСОБА_13 спадщини, яка відкрилася після смерті його батька - ОСОБА_12, й відповідно, її неуспадкування іншими спадкоємцями.

Районний суд повно та об»єктивно з»ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права, в межах заявлених вимог розглянув спір й ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, ґрунтуються на долучених до справи доказах й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та правових підстав до скасування ухваленого по справі судового рішення, не дають.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/7678/14-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4823/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Лопатюк Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.