Рішення № 52996005, 22.10.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/15142/15-ц

Провадження №2/761/6108/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 жовтня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, Головне управління юстиції в м.Києві про усунення від права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про усунення від права на спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла рідна сестра позивача - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1.

Чоловік померлої відповідач ОСОБА_2 шляхом психологічного тиску змусив ОСОБА_4 скласти заповіт на спірну квартиру на користь свого сина ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь свого батька ОСОБА_2

Позивач вважає, що відповідач незаконно заволодів спірною квартирою, яку померла мала б заповісти позивачу, якби відповідач не змусив померлу скласти заповіт на користь свого сина.

З урахуванням викладеного позивач просить усунути ОСОБА_2 від права на спадщину після смерті ОСОБА_4

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти позову, пояснивши, що відповідач є спадкоємцем першої черги за законом як чоловік померлої. Навіть у разі відсутності заповіту відповідач успадкував би майно ОСОБА_4 Подальша відмова ОСОБА_3 від права на спадкування за заповітом на користь відповідача є його доброю волею, що не обмежується ні заповітом, ні законом.

Третя особа ОСОБА_3 та представник третьої особи Головного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, направили до суду заяви про розгляд справи без їх участі, а тому суд вважає за можливе розглядати справу без участі третіх осіб.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона була подругою померлої ОСОБА_6 та вона їй повідомляла, що мала скласти заповіт на сина ОСОБА_3 і у цьому відповідач не впливав на померлу, оскільки вона була була жінка твердого характеру та до моменту смерті була в нормальному психічному стані, веле звичний спосіб життя, читала книжки, тощо. Всі знали ,що вона мала скласти заповіт та на кого скласти.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що померла була твердого характеру і було неможливо вплинути на неї та примусити її щось зробити проти її волі. Про те, що померла мала зробити заповіт на позивачку вона не чула, але те, що квартиру вона мала заповісти сину знали всі зі слів померлої.

Вислухавши пояснення сторін, представників сторін та свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4 (а.с.7)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_1 та яка належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 31.01.2000 року (а.с.43).

Крім того, ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 01.09.1978 року, що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу, виданого Радянським відділом ЗАГС м. Києва (а.с.53).

Також, судом встановлено, що при життя ОСОБА_4 13.11.2014 року склала заповіт, яким заповідала все своє майно третій особі ОСОБА_3 (а.с.52).

Згідно з вимогами ст. 1223 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

18.02.2015 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.1273 ЦК України звернувся до приватного нотаріуса КМНО Назарчук Н.В. з заявою про відмову від спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У зв»язку з цим, 18.02.2015 року до нотаріуса звернувся відповідач ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом.

В свою чергу, 01.04.2015 року до нотаріуса звернулась позивач ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті її сестри ОСОБА_4

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач просить усунути відповідача ОСОБА_2 від спадщини відповідно до ч.2 ст.1224 ЦК України, оскільки він шляхом психологічного тиску змусив ОСОБА_4 скласти заповіт на користь свого сина.

Частиною 2 ст. 1224 ЦК України передбачено, що не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Таким чином, законодавець чітко зазначив, що не можуть спадкувати ні за законом, ні за заповітом особи, які перешкоджали спадкодавцеві виразити, змінити чи скасувати своє волевиявлення у заповіті. Зазначені незаконні дії повинні бути здійснені умисно.

Слід зазначити, що відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги за законом у відповідності до ст.. 1261 ЦК України, а отже, у разі відсутності заповіту, відповідач успадкував би майно ОСОБА_4, як чоловік померлої.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1224 ЦК України, складання заповіту на користь ОСОБА_3 не збільшило частку відповідача у спадщини, а сама відмова останнього від спадщини на користь відповідача є його волевиявленням, що передбачено ст. 1273 ЦК України.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_5 (сусідки померлої) та ОСОБА_7 (двоюрідна сестра померлої) пояснили, що при житті ОСОБА_4 мала намір скласти заповіт на сина відповідача - ОСОБА_3 Також в своїх поясненнях заперечували щодо будь-якого тиску з боку відповідача на ОСОБА_4 з приводу складання заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач за час розгляду справи жодним чином не обґрунтувала за яких підстав померла ОСОБА_4 мала скласти заповіт на її користь, а також у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надала доказів, що відповідач перешкоджав ОСОБА_4 скласти заповіт на її користь.

Суд, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 1224, 1261, 1262, 1273 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, Головне управління юстиції в м.Києві про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_4, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: