Рішення № 52995797, 19.08.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/2975/15-ц

Провадження №2/761/3104/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 серпня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарі Панасенко Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 03 лютого 2015 року звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (далі - Відповідач) про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при звільненні Відповідач не провів з нею розрахунок у повному обсязі, оскільки їй не було виплачено додаткову заробітну плату, а саме компенсацію (оплату) за роботу у вихідні дні в грудні 2008 року та січні 2009 року, до виконання якої вона була спеціально залучена. Враховуючи подані уточнення, згідно заяви від 02 червня 2015 року, просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на її користь компенсацію оплати праці за роботу у вихідні дні у розмірі 2 202,87 грн., середній заробіток за час затримки по день розрахунку розрахунку з 13.02.2009 року по 02.06.2015 року у розмірі 289 489,89 грн., та індексацію виплат за період з березня 2009 року по квітень 2015 року у розмірі 1418,64 грн.

У судовому засіданні представник Позивача позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, з урахуванням заяви від 02 червня 2015 року.

Представник Відповідача проти задоволення позову заперечувала, оскільки вважає позов необґрунтованим, зауважуючи на тому, що розпорядження, на які посилається Позивач, носили виключно загальний характер та висловлювали лише намір Відповідача направити працівників у відрядження у відповідний період. Тому вважає, що вказані розпорядження не створюють наслідків порушення вимог статтей 71, 72 КЗпП України, оскільки Позивачем не надано доказів в частині щодо її перебування у відрядженні та в частині щодо фактичної роботи у вихідні дні. Тим самим, підстави для стягнення компенсації за роботу у вихідні дні та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, на її думку, відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 грудня 2008 року письмовим розпорядженням віце-президента банку № 549 від 25 грудня 2008 року «Про впровадження нового продукту та проведення семінарів для співробітників банку», передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону» і проведення, у зв'язку з цим, у період із 27 по 30 грудня 2008 року, семінарів по даному продукту для співробітників банку Департаментом управління персоналом та Департаментом змін та інновацій роздрібної мережі ВАТ КБ «Надра».

Пунктом 1.1 Розпорядження зобов'язано начальників МРУ, директорів РУ прийняти співробітників Управління розвитку персоналу та Центру ефективності роботи ребрендових площадок продажу з 27 по 30 грудня 2008 року. Пунктом 1.2 Розпорядження зобов'язано направити співробітників на семінари з 27 по 29 грудня 2008 року згідно зі списками (додатки 2-33).

Відповідно до додатку № 33 до розпорядження № 549 від 25.12.2008 року, у період з 27.12.2008 року по 30.12.2008 року, Позивач направлялась для прийняття участі у семінарі.

Крім того, відповідно до письмового розпорядження № 3 від 06 січня 2009 року «Про впровадження нового продукту на площадках продажу», передбачено впровадження нового продукту «Від тисячі до мільйону один крок» з 12 по 28 січня 2009 року. В зв'язку з цим п. 1.1 Розпорядження передбачено обов'язок направити і співробітників згідно додатку № 1, а п. 2.1 Розпорядження передбачено прийняти співробітників Управління розвитку персоналу та Центру ефективності роботи ребрендових площадок продажу.

Відповідно до додатку № 1 до розпорядження № 3 від 06.01.2009 року Позивач у період з 12.01.2009 року по 28.01.2009 року направлялась для прийняття участі в семінарі.

Спеціальне залучення Позивача до виконання робіт, передбачених Розпорядженнями № 549 та № 3 у вказаний ними період, та направлення Позивача у відрядження для виконання таких робіт підтверджується також Поточним звітом за операціями з належного їй поточного рахунку у ПАТ КБ Надра" за період з 01.12.2008 року по 28.02.2009 року, з якого вбачається зарахування Відповідачем на рахунок Позивача грошових коштів на відрядження та їх використання Позивачем під час відрядження.

При цьому, заперечуючи вказані обставини, представник Відповідача не надала належних і допустимих доказів на спростування вказаних обставин, зокрема, що в період спеціального залучення Позивача до виконання робіт, передбачених Розпорядженнями № 549 та № 3, відповідно, а саме у період з 27.12.2008 року по 30.12.2008 року та у період з 12.01.2009 року по 28.01.2009 року, Позивач виконувала свої трудові обов'язки, у тому числі, також у неробочі дні 27.12.2008 року, 28.12.2008 року, 17.01.2009 року, 18.01.2009 року, 24.01.2009 року, 25.01.2009 року.

Колективним договором ВАТ КБ "Надра" від 31 липня 2007 року встановлено, що відповідно до п.3.1. для працівників Банку встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Пунктом 4.7.передбачено, що адміністрація зобов'язується здійснювати оплату праці працівників за роботу у святкові та вихідні дні у подвійному розмірі, що зазначається у наказі або за бажанням працівника, що працював у святковий чи неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку у визначений ним день. В пункті 5.1.2. визначено, що при відрядженні працівників, якщо датою відрядження є вихідний день, то після повернення з відрядження надається інший день відпочинку; якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то йому виплачується компенсація за роботу в ці дні в розмірі, визначеному чинним законодавством України. Відповідно пункту 5.1.10. при виконанні трудових обов'язків у вихідний день: таким працівникам за згодою Сторін надається інший день відпочинку або грошова компенсація у подвійному розмірі, про що обов'язково зазначається в наказі.

У відповідності, до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ст. 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оплата за роботу у неробочі дні входить до структури заробітної плати, а саме до додаткової заробітної плати.

Розмір оплати за роботу у неробочі дні визначений ст. 107 КЗпП України та передбачає, що робота у святковий і неробочий день (ч. 4 ст. 73) оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати складає додаткова заробітна плата, і є - винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Крім того, те що вказана вище сума є видом додаткового заробітку, підтверджується рішенням Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 8-рп/2013у справі № 1-13/2013, в якому Конституційний Суд України дійшов до висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Компенсація (оплата) роботи у вихідні дні є законодавчою гарантією прав працівника за роботу у вихідні дні (ст. 107 КзпП України).

Як вбачається із матеріалів справи, згідно наказу № 88-п від 13 лютого 2009 року, Позивача звільнено із займаної посади з 13 лютого 2009 року, за угодою сторін, на підставі заяви Позивача. При звільненні Позивача, їй підлягала до виплати грошова компенсація за 63 календарних дні невикористаної щорічної відпустки. Тим самим, судом встановлено, що в порушення вимог чинного законодавства, оплата роботи Позивачеві у вихідні дні у подвійному розмірі Відповідачем здійснена не була; як і інший день відпочинку їй також не надавався, а також не було виплачено компенсацію при звільненні.

За таких підстав, позовна вимога в частині щодо стягнення із Відповідача на користь Позивача компенсації оплати праці за роботу у вихідні дні у розмірі 2 202, 87 грн. (6 (кількість вихідних днів, у які здійснювалася робота Позивачем згідно розпоряджень) х 183,57 грн. (середньоденний заробіток) х 2 = 2 202, 87 грн.) підлягає задоволенню.

Крім того, згідно ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Оскільки судом встановлено порушення з боку Відповідача прав Позивача в частині щодо своєчасної оплати за роботу у вихідні дні, перевіривши наданий представником Позивача розрахунок, суд приходить до висновку про необхідність стягнення із Відповідача на користь Позивача грошової компенсації за порушення строків виплати заробітної плати у розмірі 1 418,64 грн.

Крім того, згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.п. 20, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 24.12.1999, № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до змісту пунктів другого та третього Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок обчислення середньої заробітної плати), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передує події, з якою пов'язана відповідна виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом першим пункту восьмого Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що при звільненні Позивача 13 лютого 2009 року, Відповідач із нею повний розрахунок не провів, зокрема, не виплатив компенсацію за роботу у вихідні дні, у зв'язку з чим, Відповідач повинен виплатити Позивачеві також середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За підрахунками Позивача, перевірених судом, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, за період із 13 лютого 2009 року і по 02 червня 2015 року складає 289 489 грн. 89 коп. (1 577 робочих днів х 183,57 грн. (середньоденний заробіток) = 289 489 грн. 89 коп.), які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача у судовому порядку.

А всього із Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума у розмірі 293 111 грн. 40 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статтей 72, 95, 107, 116, 117, 233 Кодексу Законів про Працю України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про Порядок обчислення середньої заробітної плати», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", статей 10, 11, 13, 57, 60, 61, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» про стягнення сум, належних працівникові при звільненні, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та індексації виплат - з а д о в о л ь н и т и.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» (Код ЄДРПОУ 20025456) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти у розмірі 293 111 (двісті дев'яносто три тисячі сто одинадцять) гривень 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :