Вирок № 52991815, 30.10.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3851/15-к 1-кп/639/261/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федюшина М.В.,

секретаря Кузнецова М.І.,

прокурора Стасевського Л.С.,

захисника - адвоката Фесуна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню №42015220010000005 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, раніше не судимого, працюючого на посаді лікаря - хірурга та лікаря - ендоскописта КЗОЗ «Мерефянська Центральна районна лікарня», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, суд,

встановив:

ОСОБА_2, згідно з наказом по КЗОЗ «Мерефянська Центральна районна лікарня» №156-к від 30.09.2014 року призначений на 0,25 ставки посади лікаря - ендоскопіста структурного підрозділу поліклінічного відділення КЗОЗ Мерефянська ЦРЛ селища Пісочин Харківського району Харківської області та на 0,5 ставки посади лікаря-хірурга хірургічного кабінету поліклінічного відділення цієї ж лікарні.

Відповідно до посадової інструкції лікаря-хірурга, затвердженої - головним лікарем КЗОЗ Мерефянська ЦРЛ ОСОБА_3, ОСОБА_2 був наділений наступними повноваженнями - проводити амбулаторний прийом, забезпечувати раннє виявлення, кваліфіковане та своєчасне обстеження та лікування хворих хірургічного профілю, забезпечувати проведення експертизи тимчасової непрацездатності та своєчасне направлення хворих з хронічними формами захворювань до лікарсько-консультативних та медико-соціальних комісій, здійснювати у відповідності з показаннями своєчасну госпіталізацію хворих, здійснювати контроль та керівництво роботою середнього медичного персоналу хірургічного кабінету, в разі необхідності надавати невідкладну медичну допомогу хворим іншого профілю в межах одержаної спеціальності, та інше.

19 лютого 2015 року ОСОБА_2, знаходячись на робочому місці під час прийому хворих, переслідуючи мету незаконного заволодіння чужим майном шляхом обману, діючи з корисливих мотивів та зловживаючи довірою пацієнта ОСОБА_4, ввів останнього в оману, схилив його до передачі йому грошових коштів в сумі 1500 гривень, для нібито вирішення питання щодо тимчасової відстрочки від мобілізації останнього, шляхом фальсифікації медичних документів та встановлення неправдивого діагнозу ОСОБА_4, а саме про наявність у останнього переламу ключичного сполучення.

У розмові із ОСОБА_4, ОСОБА_2 надав номер свого мобільного телефону: НОМЕР_1, за допомогою якого з ним необхідно буде зв'язатись для зустрічі та передачі грошових коштів.

20 лютого 2015 року біля 12 години ОСОБА_4, передав ОСОБА_2, який достовірно знав, що у нього, як у лікаря, немає необхідних повноважень і відповідно можливості виготовити медичну довідку про наявність у ОСОБА_4 переламу ключичного сполучення, в його робочому кабінеті у приміщенні комунального закладу охорони здоров'я «Мерефянська центральна района лікарня», частину вказаних ним грошових коштів у сумі 1000 гривень. При цьому ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про те, що другу частину грошей у сумі 500 гривень необхідно передати йому 24 лютого 2015 р. при особистій зустрічі. Місце зустрічі ОСОБА_2 повідомить пізніше телефоном.

23 лютого 2015 року ОСОБА_2, доводячи свій злочинний умисел до кінця, подзвонив ОСОБА_4 та повідомив йому, що другу частину грошей у сумі 500 гривень необхідно терміново передати йому упродовж дня. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_2, що він знаходиться за містом та не може зустрітися з ним саме в цей день. Однак ОСОБА_2 наполягав на зустрічі та ОСОБА_4 після неодноразових дзвінків ОСОБА_2 погодився на зустріч з ним.

ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 про те, що він чекає його о 16.00 годині біля будинку №55 по вул. Комсомольське Шосе у м. Харкові.

23 лютого 2015 року біля 16 - 40 год. ОСОБА_4 знаходячись за вказаною вище адресою, зустрівся із ОСОБА_2, у розмові з яким, ОСОБА_2 пообіцяв надати ОСОБА_4 раніше оговорену довідку про травму ключичного сполучення наступного дня, тобто 24 лютого 2015 року, після чого ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 ще частину грошей у сумі 500 гривень. ОСОБА_2 взяв вказані гроші, поклав їх до кишені.

У подальшому на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова був проведений обшук ОСОБА_2, у ході якого в кишені у останнього знайдено та вилучено грошові кошти в сумі 500 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України не визнав та показав, що він працює на 0,25 ставки посади лікаря - ендоскопіста структурного підрозділу поліклінічного відділення КЗОЗ Мереф'янська ЦРЛ та 0,5 ставки посади лікаря - хірурга поліклінічного відділення КЗОЗ Мереф'янська ЦРЛ.

У його обов'язки як лікаря - ендоскопіста входить проведення ендоскопічних досліджень пацієнтів і дача висновків за результатами досліджень, а також нагляд за справністю обладнання, у обов'язки як лікаря - хірурга входить огляд осіб чоловічої статі на предмет онкозахворювань прямої кишки, шкірних покривів і чоловічої сечостатевої системи.

19 лютого 2015р., на прийом прийшов ОСОБА_4 зі скаргами на болі у верхніх відділах живота, для проведення ендоскопічного дослідження. ОСОБА_4 пройшов обстеження, яке показало викид жовчі в шлунок і дванадцятипалу кишку, а також гастрит, які не є тяжкими захворюваннями і лікуються в домашніх умовах шляхом медикаментозної терапії та дієтою. Він виписав ОСОБА_4 призначення із зазначенням дієти і медичних препаратів, які йому необхідно вживати.

У процесі спілкування ОСОБА_4 завів розмову про конфлікт на сході України, і запитав, чи є його діагноз приводом для відстрочки від мобілізації. Він відповів, що не є. Після чого ОСОБА_4 запитав, чи можна щось зробити, для того, щоб він не потрапив під мобілізацію. Він як відповідальний громадянин України, вирішив, що якщо у людини така позиція то її необхідно провчити, для чого вирішив пообіцяти ОСОБА_4 за матеріальну винагороду у розмірі 1500 гривень, надати довідку, що дає відстрочку від мобілізації строком до 45 діб, при цьому він розумів, що згідно зі своїми функціональними обов'язками видати таку довідку особисто не може, ні як лікар - ендоскопіст, ні як лікар - хірург, так як в його обов'язки не входило виписка та видача лікарняних листів і довідок.

Він пообіцяв ОСОБА_4, що допоможе йому з такою довідкою, але за її видачу необхідно буде передати йому 1500 гривень, частинами 500 і 1000 гривень. Довідка буде з діагнозом: травма ключичного сполучення (розрив ключичних зв'язок). ОСОБА_4 сказав, що йому треба подумати. Він залишив ОСОБА_4 свій номер мобільного телефону і вони домовилися здзвонитися.

Приблизно 20 лютого 2015 вранці йому зателефонував ОСОБА_4 і сказав, що згоден на таку його пропозицію. Після цього близько 13-00 год. до нього в робочий кабінет прийшов ОСОБА_4 і передав йому грошові кошти в сумі 1000 гривень, двома купюрами по 500 гривень і ксерокопію паспорта. Гроші він поклав у кишеню, ксерокопію паспорта на ім'я ОСОБА_4 викинув, тому, що не мав наміру видавати йому таку довідку.

Вони домовилися, що решту суми 500 гривень ОСОБА_4 передасть йому 24 лютого. Однак, 23 лютого 2015р., він вирішив подзвонити ОСОБА_4 і сказати про необхідність передачі решти суми саме 23.02.2015р. Після його дзвінків ОСОБА_4 погодився зустрітися з ним близько 16-00 год. біля будинку № 55 по вул. Комсомольське Шосе в м. Харкові.

Близько 16-30 год. ОСОБА_4 подзвонив йому і сказав, що він під'їхав. Він також під'їхав до обумовленого дому і став очікувати ОСОБА_4 Через деякий час підійшов ОСОБА_4, вони привіталися та ОСОБА_4 запитав чому такий поспіх. Він щоб виправдати себе сказав, що це залежить не від нього і що гроші потрібні сьогодні. ОСОБА_4 дістав з кишені 500 гривень одну купюру номіналом 100 гривень і дві купюри по 200 гривень, запитав коли буде готова довідка, на що він відповів, що довідка буде готова 24 лютого 2015р., хоча насправді, він не збирався її робити і не збирався просити кого-небудь про це.

Він взяв гроші у ОСОБА_4, поклав їх у праву кишеню куртки, після чого вони попрощалися, і через кілька хвилин до нього підійшли кілька чоловіків, один представився слідчим, решта співробітниками СБУ, також були двоє понятих. Слідчий вручив йому постанову суду про проведення обшуку. Після цього він видав гроші отримані від ОСОБА_4, слідчий провів його особистий обшук, про що був складений протокол.

Після проведення його обшуку, слідчий запитав у нього, чи не заперечує він проти проведення огляду його робочого кабінету. Він надав на це свою згоду, про що написав розписку. Вони проїхали в сел. Пісочин, де працівники СБУ та слідчий, у присутності понятих провели огляд його кабінету лікаря - ендоскопіста. В ході огляду нічого не вилучалося, був складений протокол, в якому розписався він і всі присутні.

Дійсно він 20 та 23 лютого 2015 року отримав від ОСОБА_4 грошові кошти на загальну суму 1500 грн., однак він не є службовою особою, видавати довідку про травму ключичного сполучення права не мав, прагнув покарати ОСОБА_4 за небажання служити вітчизні, отримані від останнього гроші 1000 гривень передав волонтерам на площі Конституції в м. Харкові.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він 17 лютого 2015 року звернувся в лікарню №4 швидкої медичної допомоги зі скаргами на біль у шлунку. Там він здав аналізи і його направили для подальшого обстеження в Мереф'янську центральну районну лікарню.

19 лютого 2015 р., в Мереф'янської ЦРЛ його направили до лікаря - ОСОБА_2

Він зайшов у кабінет лікаря, показав довідку, яку видали в 4 лікарні і поскаржився на болі в шлунку. ОСОБА_2 оглянув його, і запропонував пройти обстеження за допомогою зонду. Після даного обстеження він сказав діагноз і прописав лікування. Оскільки в діагнозах він не розбирається, то запитав у нього чи підлягає з таким захворюванням мобілізації. На що ОСОБА_2 сказав, що такі документи він може виписати, але тільки це буде тимчасова відстрочка, та за це йому необхідно буде передати грошові кошти в сумі 1500 гривень. В іншому випадку він буде підлягати мобілізації. При цьому ОСОБА_2 сказав, що у нього є знайомий у військкоматі, і в іншому випадку він потрапить під мобілізацію. Він зрозумів, що якщо не передасть ці гроші, то буде мобілізований на службу та сказав ОСОБА_2, що подумає і пішов з лікарні, перед цим ОСОБА_2 продиктував йому свої номери телефонів і сказав, щоб він йому передзвонив як буде готовий передати гроші.

У зв'язку з подіями на сході України він переживав, чи не потрапить під мобілізацію, через що і поцікавився у лікаря ОСОБА_2 цим питанням.

Після цього він зрозумів, що ОСОБА_2 вимагає у нього гроші в сумі 1500 гривень за оформлення медичної документації для відстрочки від мобілізації і звернувся до прокуратури із заявою за цим фактом.

20 лютого 2015 р. близько 10 год., він попередньо зателефонувавши, приїхав в с.Пісочин, до підрозділу Мереф'янської ЦРЛ, де зайшов у кабінет до лікаря ОСОБА_2, привітався з ним і вони почали розмову про лікування шлунку. Після чого він сказав, що привіз частину грошей у сумі 1000 гривень, дістав їх з кишені і поклав на стіл перед ним, він деякий час не брав гроші, потім взяв і поклав у внутрішню кишеню куртки. Також він сказав, що другу частину суми - 500 гривень необхідно буде передати йому 24 лютого 2015 року, де саме він скаже по телефону пізніше, вони попрощалися і він пішов.

23 лютого 2015 року близько 8-30 год., йому подзвонив ОСОБА_2 і сказав, що друга частина грошей в сумі 500 гривень потрібна йому сьогодні. Він відповів, що перебуває за містом. Однак ОСОБА_2 став йому дзвонити і говорити про те, що гроші необхідно передати йому саме сьогодні. Він погодився і ОСОБА_2 сказав, що чекатиме на нього по вул. Комсомольське Шосе, біля будинку № 55 в м.Харкові.

Він під'їхав до вказаного будинку і побачив ОСОБА_2, підійшов до нього, запитав до чого такий поспіх, він відповів, що це не від нього залежить. Також запитав його чи привіз він довідку, на що ОСОБА_2 відповів, що довідка буде готова завтра. Він сказав, що його це влаштовує і передав ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 500 гривень, одну купюру номіналом 100 гривень і дві купюри по 200 гривень. Після цього ОСОБА_2 поклав гроші в праву кишеню куртки і вони попрощалися.

Лікар ОСОБА_2, 19 лютого 2015 р. запропонував видати йому фіктивну довідку про травму ключичного сполучення для відстрочки від мобілізації, за винагороду у розмірі 1500 грн. В подальшому 20 лютого 2015 р. він, вважаючи, що ОСОБА_2, як самостійно або через іншого лікаря може скласти таку довідку, передав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1000 гривень, домовившись решту суми передати пізніше. При зустрічі 23 лютого 2015 р. біля будинку №55 по вул. Комсомольське Шосе у м. Харкові, він передав ОСОБА_2 ще 500 грн., після чого ОСОБА_2 було обшукано слідчим та ці гроші вилучені.

Свідок ОСОБА_5 пояснив в судовому засіданні, що 23 лютого 2015 року його було запрошено співпрацівником СБУ прийняти участь у проведенні огляду в якості понятого, на що він погодився.

Близько 15-30 год., він разом з працівниками служби безпеки України і другим понятим поїхали до супермаркету «Рост», який розташований в районі станції метро «Холодна Гора». Там знаходилися ще працівники служби безпеки, а також слідчий і хлопець, як він пізніше дізнався на прізвище ОСОБА_4, який телефонував комусь по телефону. Після цього вони всі, на різних автомобілях, від супермаркету «Рост» поїхали в напрямку вул. Комсомольське Шосе. Там, біля будинку № 55, ОСОБА_4 підійшов до чоловіка, як він пізніше дізнався - ОСОБА_2, який стояв на тротуарі, про щось розмовляв з ним кілька хвилин, після чого передав йому грошові кошти, які ОСОБА_2 . поклав себе в праву кишеню куртки.

Після чого до ОСОБА_2 підійшли працівники служби безпеки України, слідчий і він разом з другим понятим, слідчий пред'явив ОСОБА_2 постанову про проведення обшуку, і ОСОБА_2 запропонували видати зазначені в постанові гроші та медичні документи на ім'я ОСОБА_4, на що він відповів, що гроші у нього в кишені, а документів немає. Після цього ОСОБА_2 дістав з правої кишені своєї куртки гроші в сумі 500 гривень, одну купюру номіналом 100 гривень і дві купюри по 200 гривень.

Ці купюри були поміщені в пакет і опечатані смужкою паперу, на якій розписався він, другий понятий, слідчий і ОСОБА_2 Більше в ході обшуку нічого не вилучалося.

Після цього був складений протокол обшуку, в якому розписалися всі присутні. При проведенні обшуку велася відеозйомка.

Після цього ОСОБА_2 надав слідчому згоду на проведення огляду його кабінету у лікарні. Вони поїхали в селище Пісочин, зайшли в будівлю лікарні, піднялися на другий поверх. ОСОБА_2 вказав, де знаходиться його кабінет і відкрив його своїми ключами. Після чого слідчим спільно з працівниками служби безпеки, в їх присутності був проведений огляд кабінету, в ході проведення якого нічого не вилучалося, було складено протокол огляду, в якому розписалися всі присутні.

Заходів фізичного або психологічного впливу з боку працівників СБУ у відношенні ОСОБА_2 не було.

Свідок ОСОБА_6, надав суду аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що працює головним лікарем Мерефянської ЦРЛ. ОСОБА_2 працює на посадах лікаря - ендоскописта та лікаря - хірурга цього медичного закладу, його повноваження визначенні посадовою інструкцією.

У обов'язки ОСОБА_2 як лікаря - ендоскопіста входить проведення ендоскопічних досліджень пацієнтам і дача висновків за результатами дослідження, а також забезпечення справності обладнання. Як лікаря-хірурга хірургічного кабінету - огляд хворих, видача висновків з приводу хірургічних патологій.

ОСОБА_2 міг обстежити пацієнта на предмет перелому акромеального ключичного зчленування і видати за результатами обстеження відповідну довідку, але видана їм довідка не мала б юридичних наслідків, оскільки висновок по такій травмі повинен давати лікар-травматолог.

Для обстеження на предмет придатності до несення військової служби призовник або мобілізований, після отримання довідки про яку-небудь травму або захворювання, проходить у військкоматі за місцем прописки медичну комісію, куди надає цю довідку. Комісія оцінює стан хворого, згідно довідки, і якщо виникає підозра про те, що дійсно є патологія, його направляють на медичну комісію в ОКТБ або в ЦРЛ за місцем прописки, де медичні комісії затверджені окремими наказами і до складу яких входять доктори першої та висшої категорій. Дані комісії обстежують хворого і видають висновок про його стан здоров'я на відповідних бланках, з якими призовник повертається в медичну комісію військкомату, яка і має право, на підставі даних документів дати відстрочку, або звільнити від призову. Обстеження після направлення військкоматом відбувається протягом доби, за винятком складних патологій. Лікар ОСОБА_2, не входить до складу комісії Мереф'янської ЦРЛ і не має ніякої категорії.

У штаті ввіреної йому медустанови є лікар травматолог на прізвище ОСОБА_7.

З приводу пропонування незаконної винагороди лікарю ОСОБА_2 йому нічого не відомо, про затримання останнього йому стало відомо від працівників міліції.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працює лікарем травматологом у Мерефянській ЦРЛ.

ОСОБА_2, як лікар - хірург міг обстежити пацієнта на предмет травми акромеального ключичного зчленування і видати за результатами обстеження відповідну довідку, але така не мала будь-яких наслідків, оскільки висновок по такій травмі повинен давати лікар - травматолог.

ОСОБА_2 не звертався до нього з приводу обстеження ОСОБА_4, видачі на ім'я останнього довідок, як і не звертався до нього хворий ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що займає посаду старшого офіцеру відділу комплектування та призову Харківського обласного військового комісаріату та займається мобілізацією громадян. Поважною підставою для неприбуття до військкомату для проходження медичної комісії може бути наявність медичної довідки щодо хвороби певної особи, яка викликається, у тому числі травми ключичного сполучення. За наявності такої довідки особа не притягується до адміністративної відповідальності за неявку до військкомату. Така довідка в подальшому може бути врахована лікарем при проходженні особою медичної комісії для визначення ступеня придатності особи до військової служби.

Крім показань обвинуваченого та свідків, судом досліджені інші письмові та речові докази, передбачені ч. 2 ст. 84 КПК України.

Згідно із заявою ОСОБА_4 на ім'я прокурора м. Харкова, заявник просив вжити заходів до лікаря Мерефянської центральної районної лікарні ОСОБА_2, у зв'язку з тим, що останній вимагає у нього грошову винагороду у сумі 1500 грн.

Відповідно до змісту протоколу огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 20.02.2015р., співпрацівниками СБУ були оглянуті грошові купюри національної валюти України в сумі 500 грн., а саме: одна купюра номіналом 100 грн. ВЛ8647747 та дві купюри номіналом 200 грн.: ЄФ 0086916 та КБ9467687, а також виготовлено їх копії.

У протоколах про результати контролю за вчиненням злочину від 20.02.2015р. та 23.02.2015р, зафіксовано факт зустрічі ОСОБА_4 із ОСОБА_2 та факт передачі грошей.

Як убачається з протоколу обшуку від 23.02.2015р., у ОСОБА_2 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 500 грн., а саме: одна купюра номіналом 100 грн. ВЛ8647747 та дві купюри номіналом 200 грн.: СФ 0086916 та КБ9467687.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ ГУ МВСУ в Харківській області № 162 від 09.04.2015 року, грошові знаки Національного банку України номіналом 200 гривень у кількості 2 (двох) штук, в обігу з 2007 року: 2007 року випуску, з серійним номером ЄФ0086916, 2011 року випуску - з серійним номером КБ9467687, - відповідають аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Грошовий знак Національного банку України номіналом 100 гривень у кількості 1 (однієї) штуки в обігу з 2006 року, 2005 року випуску з серійним номером ВЛ8647747, - відповідає аналогічним грошовим знакам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Згідно з посадовими Інструкціями лікаря-ендоскопіста та лікаря - хірурга Мерефянської ЦРЛ, лікар наділений повноваженнями здійснювати контроль та керівництво роботою середнього медичного персоналу хірургічного кабінету, в разі необхідності надавати невідкладну медичну допомогу хворим іншого профілю в межах одержаної спеціальності, та інше.

Згідно з Наказом КЗОЗ «Мерефянська Центральна районна лікарня» №156-к від 30.09.2015р. ОСОБА_2 переведений на посаду лікаря- ендоскопіста.

В судовому засіданні переглянуті відеозаписи, які зберігаються на цифровому носії «Kingston Micro SD», на якому міститься відеозапис зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, передачі ОСОБА_4 ОСОБА_2 грошових коштів.

Органом досудового слідства, та прокурором у судовому засіданні дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду певної дії, з використанням службового становища.

Прокурор у судовому засіданні, як на докази вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України посилався на заяву ОСОБА_4 від 20.02.2015 року щодо вимагання лікарем ОСОБА_2 незаконної грошової винагороди, пояснення свідків: ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, дані щодо ідентифікації грошових коштів, факти контролю та вилучення грошових коштів. Також прокурор вважає, що ОСОБА_2 відповідно до посадової інструкції лікаря - ендоскописта та лікаря - хірурга є посадовою особою, оскільки наділений наступними повноваженнями - проводити амбулаторний прийом, забезпечувати раннє виявлення, кваліфіковане та своєчасне обстеження та лікування хворих хірургічного профілю, забезпечувати проведення експертизи тимчасової непрацездатності та своєчасне направлення хворих з хронічними формами захворювань до лікарсько-консультативних та медико-соціальних комісій, здійснювати у відповідності з показаннями своєчасну госпіталізацію хворих, здійснювати контроль та керівництво роботою середнього медичного персоналу хірургічного кабінету, в разі необхідності надавати невідкладну медичну допомогу хворим іншого профілю в межах одержаної спеціальності, та інше.

Суд не погоджується із такими висновками сторони обвинувачення з наступних підстав.

Відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності.

Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки - це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов'язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов'язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник, тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.

Відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст. 368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК як підбурювання до замаху на давання хабара.

Аналізуючи всі перераховані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що дійсно, 20 та 23 лютого 2015 року лікар - ендоскопист Мерефянської ЦРЛ ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 загалом 1500 гривень.

Однак, для кваліфікації в даному випадку дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.368 КК України, відсутня одна із складових цього злочину, а саме суб'єкт, оскільки суб'єктом одержання неправомірної вигоди може бути лише службова особа.

ОСОБА_2, займаючи посаду лікаря - ендоскопіста та лікаря - хірурга Мерефянської Центральної районної лікарні відповідно до посадових інструкцій не був наділений організаційно -розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, тобто, він не мав службових повноважень, а отже, не міг скористатись службовим становищем за відсутності такого.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку що визнання ОСОБА_2 винним в частині обвинувачення, яке стосується отримання неправомірної вигоди буде суперечити зазначеній вище постанові Верховного Суду України, яка містить конкретні висновки щодо кваліфікації зазначених вище дій.

При таких обставинах суд відповідно до вимог ст. 458 КПК України зобов'язаний привести об'єм обвинувачення відносно ОСОБА_2 у відповідність до зазначених судових рішень Верховного Суду України.

Водночас суд звертає увагу, що стороною обвинувачення не було наведено мотивів, які б давали змогу відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України. Не було здобуто таких даних і в ході судового розгляду справи.

Згідно вимог ч.3 ст.337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Сукупність досліджених в судовому засіданні доказів, їх оцінка, переконують суд, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 наявні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, а тому обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_2 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном, грошима ОСОБА_4 шляхом обману (шахрайство).

Відповідно до санкції ч.1 ст. 368 КК України визначені у диспозиції статті дії караються штрафом від однієї тисячі до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк від трьох до шести місяців або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі спеціальною конфіскацією.

Згідно санкції ч.1 ст.190 КК України, визначені у диспозиції статті дії караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

На підставі наведеного, суд вважає за можливе, згідно до вимог ч.3 ст.337 КПК України змінити правову кваліфікацію дій ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, а саме: із ч.1 ст. 368 КК України на ч.1 ст. 190 КК України.

Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв'язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст.66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, відповідно до ст.67 КК України, під час судового розгляду не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше не судимий, із вищою освітою, розлучений, працює на посаді лікаря-хірурга та лікаря - ендоскописта КЗОЗ «Мерефянська Центральна районна лікарня», за місцем роботи характеризується позитивно, має постійне місце реєстрації та мешкання в м. Харкові, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що ним вчинено злочин невеликої тяжкості, дані про його особу.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 повинен нести покарання, яке не пов'язане з обмеженням волі, у вигляді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне продовжити дію заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у вигляді домашнього арешту, які після набрання вироком законної сили підлягають скасуванню.

Суд вирішує питання про речові докази на підставі вимог ст.ст. 98, 100 КПК України.

Також суд, вважає за необхідне, на підставі вимог ч.2 ст.124 КПК України, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертних досліджень по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 392 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі - 850 (вісімсот п'ятдесяти) гривень 00 коп.

До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін у вигляді домашнього арешту.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави процесуальні витрати за проведення по кримінальному провадженню судової експертизи в сумі - 491 гривня 04 коп., які перерахувати на р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011 УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Речові докази по справі: грошові купюри національної валюти України в сумі 500 грн.: одну купюру номіналом 100 грн. ВЛ8647747 та дві купюри номіналом 200 грн.: ЄФ 0086916 та КБ9467687, які знаходяться на зберіганні у фінансовому відділі УСБУ в Харківській області, - повернути останньому як законному володільцю;

цифровий носій «Kingston Micro SD» із відеозаписом - зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченому.

Суддя М.В. Федюшин