Вирок № 52990125, 22.07.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/2730/14-к

1-КП/415/43/15

ВИРОК

Іменем України

22.07.15 року Лисичанський міський суд Луганскої області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Кафанова О.О.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Чкалове Веселівського району Запорізької області, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, судимого 06 грудня 2005 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.186 ч.2, ст.296 ч.2, ст.296 ч.4, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 4 років 06 місяців позбавлення волі, ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 березня 2006 року вирок змінено, вважати засудженим за ст.186 ч.2, ст.296 ч.2, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 1 рік, 02 березня 2007 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років 01 місяця позбавлення волі, 11 червня 2008 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.289 ч.2, ст.70 ч.1, ст.71 КК України (2001 року) до 6 років позбавлення волі, 27 лютого 2014 року звільненого з місць позбавлення волі за відбуттям строку покарання, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, 127/132,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України,

встановив:

16 квітня 2014 року, приблизно о 22 годині 15 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_3, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою з іншою особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, зустрівши потерпілу ОСОБА_4 та потерпілу ОСОБА_2 в районі магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, і, діючи погоджено, в той час, як інша особа, утримувала за руку потерпілу ОСОБА_4, він, схопивши потерпілу ОСОБА_2, відтягнув останню за приміщення магазину, де, прижавши тулубом до стіни, став вимагати майно, і, утримуючи руками за шию, душити, що є насильством, небезпечним для життя і здоровя, завдавши 1 удару рукою в область обличчя, на що потерпіла ОСОБА_2, злякавшись, віддала срібну каблучку «925»-проби, вагою 1,3 грама, вартістю 72 гривні 07 копійок, і золоту каблучку «585»-проби вагою 1,96 грама, вартістю 745 гривень, після чого, на відмову потерпілої ОСОБА_2 передати мобільний телефон, завдав тій 2 удари рукою в область обличчя, самостійно діставши із кишені куртки мобільний телефон марки «LG», модель «Р765 Optimus L9», вартістю 2043 гривні 09 копійок, і, додатково завдав тій ще 1 удару коліном ноги та 1 удару ногою в область обличчя, заподіявши потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми верхніх і нижніх повік, ссаднин обличчя, забиття грудної клітини, підшкірної гематоми лівої кисти, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №124 від 22-23 квітня 2014 року, як в купі, так і окремо, відносяться до легких тілесних ушкоджень, та спричинивши майнову шкоду на загальну суму 2860 гривень 16 копійок, після чого, повернувшись до потерпілої ОСОБА_4 і схопивши за шию, також став вимагати передати майно, закрив тій рота, в той час, як інша особа, діючи спільно, приставила до живота потерпілої ОСОБА_4 ножа, що є насильством, небезпечним для життя і здоровя, і, на відмову потерпілої ОСОБА_4 передати сумку, різко вдарив останню долонями рук по вухам, від чого потерпіла ОСОБА_4 присіла, а він, вихопивши сумку з грошима у сумі 200 гривень та мобільним телефоном марки «Nokia», модель «2600», вартістю 90 гривень, разом з іншою особою, зникли, спричинивши потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 290 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, разом з іншою особою, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, розбійного нападу відносно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з спричиненням останнім тілесних ушкоджень та заволодінням майном, зокрема, жіночими прикрасами (срібною та золотою каблучками), мобільними телефонами і грошима, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Деталі вчинення інкримінованого кримінального правопорушення він не пам'ятає з причин сплинення тривалого часу з дня скоєного. Завдана потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_4 майнова шкода не відшкодована, що зобов'язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії.

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_3, провина останнього у скоєнні інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного в данному вироку, знайшла своє підтвердження у судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила, що 16 квітня 2014 року, приблизно о 22-23 годині, прогулюючись зі своєю подругою потерпілою ОСОБА_4, в районі магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, зустріли 2 незнайомих молодиків, які висаджувалися із автівки-таксі, один з яких, як в подальшому з'ясувалось, виявився обвинувачений ОСОБА_3 Зазначені незнайомці, підійшовши до них, запропонували погуляти, на що вони з подругою потерпілою ОСОБА_4, відповіли відмовою. Після, обвинувачений ОСОБА_3, взявши її за руку, повів за кут магазину, а потерпіла ОСОБА_4 залишилася із іншим незнайомцем біля магазину. Зайшовши за кут будинку, обвинувачений ОСОБА_3, різко прижавши її своїм тулубом до стіни, став вимагати майно, зокрема, каблучки та мобільний телефон, і, на її відмову, утримуючи своїми руками за її шию, став душити, задавши 1 удару рукою в обличчя. Злякавшись за своє життя і не маючи змоги погукати на допомогу, віддала обвинуваченому ОСОБА_3 срібну та золоту каблучки, після, отримавши від останнього 2 удари рукою в обличчя, віддала і мобільний телефон марки «LG», модель «Р765 Optimus L9». Після чого, обвинувачений ОСОБА_3, долаючи незначний опір з її боку, знову завдав їй 2 удари ногою в обличчя, попрямувавши до потерпілої ОСОБА_4, де остання залишалась із незнайомцем. Через деякий час, в розмові із потерпілою ОСОБА_4, їй стало відомо, що незнайомець, погрожуючи потерпілій ОСОБА_4 ножем, заволодів разом з обвинуваченим ОСОБА_3 належною останній сумкою з грошима та мобільним телефоном, безпосередньо очевидцем подій яких вона не була, оскільки, прийшовши до тями та підійшовши до подруги потерпілої ОСОБА_4, яка знаходилась біля магазину, жодної особи, окрім потерпілої ОСОБА_4, вона вже не спостерігала. З приводу отриманих тілесних ушкоджень вона наступного дня пройшла відповідне медичне обстеження у лікаря дитячого медичного закладу, на лікуванні не перебувала, лікувалась та одужувала самостійно. Майнова шкода не відшкодована.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, викладеного в данному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіренними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17 квітня 2014 року (а.с.2) вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 повідомила до правоохоронних органів щодо скоєного відносно останньої злочину 16 квітня 2014 року, приблизно о 22-23 годині, розбійного нападу, в районі магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, з застосуванням насилля та заволодінням майном, зокрема, срібною та золотою каблучками і мобільним телефоном марки «LG», модель «Р765 Optimus L9», ІМЕІ 354303-05-329309-8.

Із протоколу огляду місця події від 17 квітня 2014 року (а.с.9-10) з фототаблицею (а.с.11-12) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, оглянуто прилеглу до магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, місцевість, під час якого на зазначеній території будь-яких слідів боротьби не виявлено.

Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 квітня 2014 року (а.с.69-70) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, потерпілій ОСОБА_2 для огляду було надано 4 фотознімка молодиків, серед яких потерпіла ОСОБА_2, в присутності понятих, впізнала молодика з фотознімку під №3, котрий 16 квітня 2014 року, приблизно о 22 годині, в районі магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, скоїв на неї напад, заволодівши її майном, та яким, відповідно до довідки органу досудового розслідування (а.с.71), і є саме обвинувачений ОСОБА_3

Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 квітня 2014 року (а.с.33-34) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, потерпілій ОСОБА_4 для огляду було надано 4 фотознімка молодиків, серед яких потерпіла ОСОБА_4, в присутності понятих, впізнала молодика з фотознімку під №2, котрий 16 квітня 2014 року, приблизно о 22 годині, в районі магазину «Скіф», на кварталі Ленінського Комсомолу, 1, міста Лисичанська, скоїв напад на неї та її подругу потерпілу ОСОБА_2, заволодівши їх майном, та яким, відповідно до довідки органу досудового розслідування (а.с.35), і є саме обвинувачений ОСОБА_3

Із протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 травня 2014 року (а.с.158-160) вбачається, що співробітниками міліції, в присутності понятих, свідку ОСОБА_5 для огляду було надано 4 фотознімка молодиків, серед яких свідок ОСОБА_5, в присутності понятих, впізнав молодика з фотознімку під №4, якого він 16 квітня 2014 року, приблизно о 22 годині, транспортувавши на власному автомобілі марки «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер «ВВ5123АМ», на мікрорайони ЗАТ «Завод «РТІ», висадив в районі магазину «7 Днів», на кварталі Ленінського Комсомолу міста Лисичанська, та яким, відповідно до довідки органу досудового розслідування (а.с.161), і є саме обвинувачений ОСОБА_3

Із копій гарантійних документів на мобільний телефон марки «LG», модель «Р765 Optimus L9» (а.с.51) вбачається, що мобільний телефон марки «LG», модель «Р765 Optimus L9», ІМЕІ 354303-05-329309-8, придбано у торгівельній мережі ПП «ЛГ Електронікс України».

Із копій гарантійних документів на мобільний телефон марки «Nokia», модель «2600» (а.с.29-31) вбачається, що мобільний телефон марки «Nokia», модель «2600», ІМЕІ 357959003121338, придбано 10 грудня 2006 року в мережі торгівельних магазинів ПП «ОСОБА_6В.», на кварталі ОСОБА_7, 5, міста Лисичанська.

Із довідки ПП «ОСОБА_8В.» (а.с.53) вбачається, що вартість золотої каблучки «585»-проби вагою 1,96 грама, 18 розміру, станом на момент скоєння кримінального правопорушення (16 квітня 2014 року), складає 745 гривень.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №308/7 від 24 квітня 2014 року (а.с.56-58), залишкова вартість досліджуваних об'єктів, а саме срібної каблучки «925»-проби, вагою 1,3 грама, та мобільного телефону марки «LG», модель «Р765 Optimus L9», станом на момент скоєння кримінального правопорушення (16 квітня 2014 року), за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 72 гривні 07 копійок та 2043 гривні 09 копійок, відповідно.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №313/7 від 23 квітня 2014 року (а.с.41-43), ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia», модель «2600», станом на момент скоєння кримінального правопорушення (16 квітня 2014 року), за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 90 гривень.

Із медичної довідки лікаря ОСОБА_9 від 17 квітня 2014 року (а.с.60) вбачається, що 17 квітня 2014 року потерпіла ОСОБА_2 звернулась за медичною допомогою до лікувального закладу, де пройшла відповідне обстеження на предмет виявлення видимих тілесних ушкоджень, і де останній встановлено діагноз ЗЧМТ (закрита черепно-мозкова травма), струс головного мозку, гематоми верхніх і нижнії повік, ссаднини обличчя, забиття грудної клітини, підшкіряна гематома лівої кисті.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №124 від 22-23 квітня 2014 року відносно потерпілої ОСОБА_2 (а.с.62-63) при звертанні до приймального покою дитячої лікарні 17 квітня 2014 року потерпілій ОСОБА_2 був встановлений діагноз ЗЧМТ (закрита черепно-мозкова травма), струс головного мозку, гематоми верхніх і нижнії повік, ссаднини обличчя, забиття грудної клітини, підшкіряна гематома лівої кисті. При експертизі потерпілої ОСОБА_2 22 квітня 2014 року виявлено синці обличчя, грудної клітини, лівої кисті. Утворилися ушкодження від взаємодії з твердими предметами, можливо в строк та за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_2 Не виключно, що ці ушкодження могли утворитися від нанесення ударів руками по голові, коліном по голові. Вищезазначені тілесні ушкодження не є небезпечними для життя і здоров'я, і відносяться, як в купі, так і окремо, до легких тілесних ушкоджень.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності надані в судовому засіданні пояснення безпосередньо обвинуваченого ОСОБА_3, пояснення потерпілої ОСОБА_2, які були стабільними, послідовними, та, відповідно, не викликають сумнівів, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбою), за попередньою змовою групою осіб, доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_3 органами досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікувані за ст.187 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_3 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (а.с.78), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_3, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_3, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю злочину, а також, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного та думку потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні, яка на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягала, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, із конфіскацією майна, передбачених санкцією ст.187 ч.2 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 скоїв умисний злочин, який, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, а також, є корисливим та пов'язаний з посяганням на життя та здоров'я особи, крім того, інкримінований злочин вчинено в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений ОСОБА_3 відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння також умисних злочинів, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

При цьому, враховуючи наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, і, одночасно, враховуючи повне визнаня обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього та активну поведінку щодо розкриття інкримінованого кримінального правопорушення, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного, в тому числі і з урахуванням думки потерпілої ОСОБА_2, суд вважає за можливе застосувати вимоги ст.69 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання за ст.187 ч.2 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції зазначеної статті.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 29 квітня 2014 року (а.с.137-138), слід обчислювати з 29 квітня 2014 року, оскільки, строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання, і термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3, обраного, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 29 квітня 2014 року (а.с.137-138), суд не вбачає.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_4 та потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3, було проведено

судову товарознавчу експертизу за №313/7 від 23 квітня 2014 року (а.с.41-43), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 343 гривні 98 копійок (а.с.44),

судову товарознавчу експертизу за №308/7 від 24 квітня 2014 року (а.с.56-58), витрати на залучення експертів щодо проведення якої складають суму у розмірі 343 гривні 98 копійок (а.с.59),

котрі підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, та призначити йому покарання, на підставі 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_3, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, тримання під вартою. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з 29 квітня 2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

687 (шістьсот вісімдесят сім) гривень 96 копійок за проведення судових товарознавчих експертиз.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: