Ухвала суду № 52988186, 27.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 416/3934/2012 Суддя 1 інстанції Соловйова Л.Я.

Номер провадження 11/774/19/К/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія судів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Яценко Т.Л., Пістун А.О.

при секретарі Горбачовській І.П.

за участю прокурора Буйленкової І.М.

засудженого ОСОБА_2

адвоката ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6

представника Комунального закладу

«Широківський центр первинної медико-санітарної

допомоги» ОСОБА_7

розглянула 27 серпня 2015 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу по апеляціям прокурора, що приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_8, потерпілої ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_4 вирок Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, освіта: професійно-технічна, вдівця, пенсіонера, не працюючого, учасника війни, в бойових діях участі не приймав, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.286 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільний позов ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Комунального закладу «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» про відшкодування моральної шкоди, кожному по 500000 грн., а всього 1500000 грн., заподіяної смертю фізичної особи (із змінами і доповненнями) - залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 завдану злочином матеріальну шкоду в розмірі 3950 грн.

Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди із Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в сумі 12317 гривень - залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану у звязку із смертю матері в розмірі 70000 грн., та матеріальну шкоду повязану з витратами на організацію поминального обіду в розмірі 2320,55 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди - відмовлено.

Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 32180 грн. і моральної шкоди в сумі 2550 грн. із Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) - залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_9до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду, завдану у звязку з ушкодженням здоровя в розмірі 30000 грн.. В іншій частині вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди - відмовлено.

Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 4772 грн. 57 коп. і моральної шкоди в сумі 5000 грн. із Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) - залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) про відшкодування моральної і матеріальної шкоди, завданої злочином - задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану у звязку із смертю дружини в розмірі 70000 грн., та матеріальну шкоду повязану з витратами на організацію поминального обіду в розмірі 2700 грн. В іншій частині вимог щодо стягнення із ОСОБА_2 моральної шкоди - відмовлено.

Вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди в сумі 8538 грн. 54 коп. і моральної шкоди в сумі 2550 грн. із Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (приватне) - залишено без розгляду.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Дніпропетровській області витрати, повязані з залученням експерта і проведенням судової авто-технічної експертизи №70/27-226 від 24.04.2012року в сумі 470 грн.40 коп. та комплексної комісійної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 614//615-13 від 26.07.2013 року на користь держави в сумі 3916 гривень 80 коп.

Питання з речовими доказами вирішено.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Інгулецького районного суду міста ОСОБА_12 від 23 вересня 2014 року, ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за обвинуваченням в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.286 КК Україниза наступних обставин.

20 січня 2012 року, приблизно об 11 годині 55 хвилин, ОСОБА_2, керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем «ВАЗ 21011», реєстраційний номер - ч 6770 ДП, що належить згідно технічного паспорта АГ № 116000 ОСОБА_13, здійснював рух по проїжджій частині вул. Салютна, м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зі сторони смт. Широке в напрямку ж/м Інгулець. На шляху прямування, в районі водонасосної станції ж/м Інгулець, розташованої за адресою вул. Желтонога, буд. 16, що на території Інгулецького району м. Кривого Рогу, водій ОСОБА_2 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, і проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не вибрав безпечну швидкість руху на засніженому, і відповідно слизькому дорожньому покритті, внаслідок чого втратив можливість контролювати рух свого автомобіля і допустив виїзд його на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення правою бічною поверхнею його автомобіля з передньою частиною, що рухається в зустрічному напрямку, автомобіля «ГАЗ 3307 КО-413», реєстраційний номер 509 03 АА під керуванням водія ОСОБА_14, чим ОСОБА_2 в результаті необережних дій, грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б) і 12.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать: п. 1.3 «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»; п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; п. 2.3 (б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; п. 12.1 «При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», що знаходиться в причинному зв'язку з настанням події даного дорожньо-транспортної пригоди.

Невиконання ОСОБА_2 вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої:

- пасажиру автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: переломів лівої ключиці, 1-2 ребер зліва з пошкодженням тканини легені, компресійного перелому 2-го поперекового хребця, перелому гілки лонної кістки; розриву печінки, гематоми і мілких надривів тканини підшлункової залози, гематоми брижі тонкої кишки, які в своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 46-Е від 18.04-21.04.2012 року;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_15 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: перелому правої плечової кістки в середній третині; множинних двосторонніх переломів ребер по заднім лініях, з пошкодженням уламками реберної плеври і тканини легенів, розривів міжреберних проміжків, часткового відшаровування м'яких тканин спини від хребта і ребер. Повного розриву хребта в грудному відділі. Розриву лівого купола діафрагми, через який, в плевральну порожнину зміщені шлунок і петлі кишечнику; горизонтального переривчастого смугастого синця передньої черевної стінки над лоном і, відповідно йому, просякуючий крововилив у м'які тканини. Перелому гілок правої лонної і сідничних кісток, просякуючий крововилив у тазову клітковину; часткового відшаровування сечового міхура і м'яких тканин в ділянці перелому. Розтрощення та численних розривів тканини печінки, крововиливу в печінково-діафрагмальну зв'язку. Розтрощення селезінки. Відриву кореня брижі тонкого кишечнику та численних розривів брижі. Крововиливу поза черевну і ниркову клітковину. Відриву правої нирки, розриву тканин обох нирок. Неповного напівциркулярного розриву черевного відділу аорти. Крововиливи під капсулу і в тканину підшлункової залози; синців і саден правої нижньої кінцівки; блідості шкіри, слизових оболонок і трупних плям; близько 2,7 л. рідкої крові та згортків у черевній і плевральних порожнинах; недокрів'я внутрішніх органів; рідкого стану крові; блідо-червоних плямистих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова), які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і даному випадку спричинили смерть, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 10-Е від 31.01-02.02 .2012 року. Між виявленими ушкодженнями та смертю потерпілої є прямий причинно-наслідковий звязок;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_16 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: блідо-червоного невиразного крововиливу у м'які тканини лівої тім'яно-потиличної області голови; плямистого блідо-червоного субарахноїдального крововиливу лобних частин головного мозку; чисельних двобічних переломів ребер по заднім анатомічним лініям, з пошкодженням уламками тканини легенів; неповного поздовжнього розриву 6-го міжреберного проміжку зліва. Напівциркулярного розриву нисхідного відділу аорти та просякуючого крововиливу в клітковину середостіння. Крововиливу в прикореневу ділянку легенів; чисельних розривів селезінки по зовнішній поверхні; просякуючого крововиливу у поза черевну клітковину і клітковину правої нирки; надривів тканини правої нирки у кореня; поверхневої дрібної різаної ранки тилу правої кисті; синців правого плеча, обох стегон по внутрішній поверхні; блідості шкіри, слизових оболонок і трупних плям; близько 1,7 л. рідкої крові в плевральних порожнинах (більшість ліворуч), невеликої кількості крові в черевній порожнині. Недокрів'я внутрішніх органів; рідкого стану крові; блідо-червоних плямистих крововиливів під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова), які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і даному випадку спричинили смерть, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 11-Е від 31.01-02.02.2012 року. Між виявленими ушкодженнями та смертю потерпілої є прямий причинно-наслідковий звязок;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ 21011» ОСОБА_17 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: черепно-мозкової травми, забійної рани потиличної області голови. Закритої травми грудей і живота; правобічного гемотораксу, гемоперитонеума; розриву і розтрощення селезінки, численних розривів печінки, позачеревної гематоми. Геморагічного шоку; забійної рани потиличної області голови та, відповідно їй, вогнищевого крововиливу у м»які тканини; синців правої половини обличчя; синців: правого плеча, передпліччя, обох кистів; спини, правої поперекової області та ділянки правого крила таза, правого стегна та гомілки, обох стоп, чисельних переломів ребер справа по різним анатомічним лініям. Забою тканини правої легені. Крововиливу у заднє середостіння вздовж грудного відділу аорти. Крововиливу в зв'язковий апарат внутрішніх органів. Поширеного крововиливу у правий купол діафрагми. Чисельних тріщин і розривів тканини печінки. Крововиливу в жирову клітковину правої нирки; вираженого недокрів'я внутрішніх органів; рідкого стану крові; плямистих блідо-червоних крововиливів під ендокардом лівого шлуночку серця (плями Мінакова), які у своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і даному випадку спричинили смерть, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 12-Е від 31.01-02.02 .2012 року. Між виявленими ушкодженнями та смертю потерпілої є прямий причинно-наслідковий звязок.

В апеляції прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України, просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_2 скасувати. Постановити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В мотивувальній частині виключити, як помякшуючу покарання обставину посилання на те, що ОСОБА_2 є ветераном війни учасником війни та має ряд захворювань. В іншій частині вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що в ході судового розгляду ОСОБА_2 винним себе у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.286 КК України не визнав повністю та не вчинив жодних дій у відношенні потерпілих, направлених на полегшення їхнього життя внаслідок трагедії до якої призвели дії підсудного, внаслідок чого загинуло три особи та одна особа отримала тяжкі тілесні ушкодження. В ході судового розгляду ОСОБА_2 намагався ввести суд в оману вказуючи, що в момент, який передував ДТП автомобіль під його керуванням обганяв невстановлений автомобіль і його автомобіль був підрізаний та внаслідок цього сталася дорожньо-транспортна пригода. Зазначені пояснення підсудного не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та повністю спростовуються показаннями свідків та письмовими матеріалами справи. Суд вірно розцінив в цій частині показання ОСОБА_2 як такі, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, однак не врахував вказаний фактор при призначенні покарання.

Судом невірно вказані помякшуючи обставини, оскільки відповідно до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 хоча і є ветераном війни учасником війни, однак участі в бойових діях не брав, а вказаний факт не зазначено при визнанні помякшуючою обставиною.

В апеляції адвокат ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України, просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_2 змінити та звільнити його від покарання на підставі ст.75 КК України, призначити випробувальний термін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при призначенні покарання, суд першої інстанції не врахував, що засуджений ОСОБА_2 є людиною похилого віку, має хворе серце та гіпертонію, потребує постійної терапії, потерпілі по справі не просили суд позбавляти його волі. Крім того, ОСОБА_2 в повному обсязі визнав цивільні позови. Таким чином, за наявності перелічених обставин , що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, на підставі ст.75 КК України, міг звільнити від покарання і призначити йому випробувальний термін.

В апеляції потерпіла ОСОБА_8, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України, просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині її цивільного позову до АТ «Страхова група «ТАС» змінити. Позовні вимоги, заявлені до АТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 32180 грн. (витрати, понесені на організацію поховання, встановлення памятнику померлій матері) та моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 2550 грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказуючи на невідповідність державного номерного знаку у страховому полісі, суд безпідставно залишив без розгляду її позов в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Суд формально віднісся до вирішення цивільного позову по суті.

В апеляції потерпіла ОСОБА_9, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України, просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині її цивільного позову до АТ «Страхова група «ТАС» змінити. Позовні вимоги, заявлені до АТ «Страхова група «ТАС» про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 4772 грн. 57 коп. (витрати на лікування) та моральної шкоди, завданої злочином, у сумі 5000 грн. задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вказуючи на невідповідність державного номерного знаку у страховому полісі, суд безпідставно залишив без розгляду її позов в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Оскільки навіть представником цивільного відповідача АТ «Страхова група «ТАС» не оспорювалась та обставина, що автомобіль, яким керував засуджений під час ДТП, є забезпеченим транспортним засобом.

В апеляції потерпілий ОСОБА_4, не оскаржуючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.3 ст.286 КК України, просить вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_2 скасувати в частині відмови у розгляді його цивільних позовів та постановити свій вирок, яким задовольнити їх в повному обсязі, а саме: стягнути з КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» на користь ОСОБА_4, ОСОБА_18, ОСОБА_11 по 50000 грн. кожному, а всього 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи; стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на його користь суму 12317 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обовязок щодо відшкодування моральної шкоди, завданої йому смертю дружини, має бути покладений саме на КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги», як на роботодавця робітників, що заподіяли шкоду під час виконання ними своїх трудових обовязків. Вищевказана ДТП визнана груповим нещасним випадком, повязаним з виробництвом, що стався з медичними сестрами ОСОБА_16, ОСОБА_17, реєстратором медичним ОСОБА_9 та двірником ОСОБА_2, які виконували свої трудові обовязки. Також, суд першої інстанції під час вирішення цивільного позову проігнорував вказівку ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 року, згідно якої необхідно врахувати акти форми Н-1 та форми Н-5, які підтверджують вину роботодавця у загибелі його дружини.

Крім того, вважає невірним і незаконним висновок суду в частині залишення без розгляду цивільного позову про відшкодування майнової шкоди в частині стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС». Висновок суду про залишення без розгляду його позовних вимог ґрунтуються лише на тому, що реєстраційний номер забезпеченого транспортного засобу відрізняється від номеру, зазначеного в страховому полісі. Проте, в матеріалах справи містяться дані про те, що автомобіль ВАЗ 21011 був знятий з реєстрації та в подальшому на цей транспортний засіб був виданий новий реєстраційний номер. Крім того, представник ПАТ «Страхова група «ТАС» в судовому засіданні не заперечував та визнавав, що саме вказаний транспортний засіб є забезпеченим згідно страхового полісу.

Відповідно до ст.351 КПК України КЗ «Широківський центр первинної медико-санітарної допомоги» були надані заперечення на апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4, в яких він просив відмовити в задоволенні зазначеної апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, що підтримав апеляцію прокурора, що приймав участь в суді першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляції адвоката засудженого ОСОБА_3, проти задоволення апеляцій потерпілих не заперечував, заслухавши думку засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які, кожен окремо, підтримали апеляційну скаргу адвоката засудженого, а в задоволенні апеляцій прокурора та потерпілих просили відмовити, думку потерпілого ОСОБА_4 який підтримав свою апеляційну скаргу, стосовно апеляційних скарг прокурора, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 покладався на розсуд суду, заслухавши представника потерпілого ОСОБА_5 ОСОБА_6, яка також покладалася на розсуд суду, представника цивільного відповідача ОСОБА_7, який просив відмовити в задоволенні апеляції потерпілого ОСОБА_4, при вирішенні інших апеляцій покладається на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та доводи наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора та адвоката засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а апеляції потерпілих підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України при обставинах, викладених у вироку суду, в апеляційних скаргах не оскаржуються, тому у відповідності до ст.365 КПК України (в редакції 1960 року) законність і обґрунтованість вироку в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч.1 ст.291, ч.3 ст.328 КПК України (в редакції 1960 року), при розгляді кримінальної справи суд залишає цивільний позов без розгляду у випадках:

- якщо не зявився в судове засідання цивільний позивач або його представник;

- у звязку з виправданням підсудного за відсутністю в його діях складу злочину.

Вказаний перелік підстав для залишення цивільного позову без розгляду є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, а саме з вироку суду, вказані вимоги закону судом першої інстанції при вирішенні цивільних позовів, не були дотримані, а саме судом були залишені без розгляду позовні вимоги потерпілих з підстав, які не передбачені діючим законодавством (том 5 а.с.97-116).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог апеляцій потерпілих з приводу скасування вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову.

Доводи викладені в апеляції прокурора про мякість призначеного ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.69 КК України, не підлягають задоволенню, так як призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення помякшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого більш м'якого виду покарання не зазначеного в санкції статті.

Як було встановлено колегією суддів, вимоги вказаних норм закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме з вироку суду (а.кп.97-116 том 5), при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд врахував всі необхідні дані про особу обвинуваченого для призначення справедливого покарання.

Як вбачається із вироку суду, при визначенні виду та розміру покарання засудженому ОСОБА_2, суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких; обставини, які помякшують його покарання, а саме його похилий вік та той факт, що він є ветераном війни учасником війни та має ряд захворювань.

Також судом враховані дані про особу ОСОБА_2, а саме те, що він раніше до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався (том 2 а.с.103), є пенсіонером (том 2 а.с.112), ветераном війни учасником війни, участі в бойових діях не брав, має державні нагороди (том 2 а.с.113), має ряд захворювань: ІХС, дифузний кардіосклероз, ГХ ІІ ст., на момент вчинення ДТП працював в Карпівській амбулаторії на посаді двірника, звільнився 14.05.2012 року, позитивно характеризується за місцем роботи та місцем мешкання (том 2 а.с.107, 108).

Також, судом враховано, що засуджений матеріальну та моральну шкоду потерпілим не відшкодував, вину не визнав, в скоєному не розкаявся, цивільні позови визнав частково.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги апеляції прокурора в частині виключення, як помякшуючої покарання обставини, а саме «являється ветераном війни-учасником війни та має ряд захворювань» з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання, суд може визнати такими, що його помякшують і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу визнання вищезазначених обставин помякшуючими та згодна, що вищезазначені обставини дають підстави вважати, що для виправлення та перевиховання ОСОБА_2, йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, з застосуванням норм ст.69 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги адвоката засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_3І, оскільки судом вірно не було застосовано до нього норми ст.75 КК України.

Доводи апеляції адвоката з приводу неврахування судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_2 покарання таких помякшуючих обставин, як похилий вік та стан здоровя, спростовуються матеріалами справи, а саме вироком, згідно якого зазначені обставини судом були враховані (том 5 а.с.97-116).

Також, спростовуються доводи апеляції адвоката і з приводу того, що потерпілі в судовому засіданні просили не позбавляти засудженого волі, що підтверджується протоколом судового засідання, згідно якого потерпілі при обранні міри покарання ОСОБА_2 покладались на розсуд суду, а представник потерпілого ОСОБА_4 ОСОБА_19 просила призначити йому більш сувору міру покарання. Зауваження на вказаний протокол судового засідання, в порядку ст.88 КПК України (в редакції 1960 року) сторонами не подавались (том 5 а.с.95-96).

Тим же протоколом спростовується довід апеляції адвоката з приводу того, що засуджений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому визнав в повному обсязі, оскільки згідно його пояснень під час судового слідства в суді першої інстанції він стверджував, що не винен у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Крім того і під час апеляційного розгляду засуджений ОСОБА_2 також заявив, що у вчиненні злочину він не винен, винним себе не визнає, оскільки винною вважає іншу особу, яка телефонувала йому на мобільний телефон та не представившись і повідомила, що саме вона винна в ДТП, але сказати конкретно, хто саме він не може, так як номеру мобільного телефону, з якого йому телефонували він не памятає.

В звязку з вищевикладеним, на думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив засудженому ОСОБА_2 покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, тому законних підстав для призначення обвинуваченому більш суворого покарання, на якому наполягає прокурор або більш мякого, з застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, призначити яке просить адвокат засудженого, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, у звязку з неповнотою судового слідства в частині цивільного позову, апеляційні скарги потерпілих підлягають частковому задоволенню, а апеляційні скарги прокурора та адвоката засудженого ОСОБА_2 ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, а вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року в частині цивільного позову скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України 1960 року, п.п.11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України 2012 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляцій прокурора, що приймав участь при розгляді справи в суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_2 відмовити.

Апеляції потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 вересня 2014 року скасувати в частині цивільного позову. Справу направити на новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити тримання під вартою. Строк покарання обчислювати з моменту затримання, тобто з 28 липня 2015 року.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

Н.О. ОСОБА_20 ОСОБА_21 Пістун