Ухвала суду № 52987976, 28.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4104/15 Справа № 199/6528/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 30/34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

28 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_2 та

Приватного акціонерного товариства

«Українська страхова компанія»

рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетроська від 24 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Україниська транспортна страхова компанія» про відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2015 року скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом не встановлено факти, що мають суттєве значення для справи / а. с. 115-118 /.

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» також звернулося до суду з апеляційною скаргою на це ж рішення суду від 24.02.2015 року в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /а. с. 130-131/.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Суд стягнув з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 3913,17 грн.

Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Також, суд стягнув з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 39,13 грн.

Суд стягнув з ОСОБА_3 користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 20 грн.

В іншій частині позову - відмовлено / а. с. 111-112 /.

Судом встановлено, що 28.06.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «Опель Омега», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який є власником цього автомобіля, та мотоцикла «SPARK SP200R-6», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 і який є його власником.

Винним в скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди визнано позивача ОСОБА_2, що підтверджується вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2013 року, згідно якого ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, але в силу ст. 75 КК України засудженого звільнено від покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку 3 роки.

Також, згідно вироку суду від 27.12.2013 року частково задоволено позов потерпілого ОСОБА_3 і з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнено 1000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 7000 грн. моральної шкоди, а всього 8000 грн. / а. с. 7-10 /.

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.03.2014 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2013 року змінено в частині розміру моральної шкоди, а саме - збільшено розмір моральної шкоди до 25000 грн., а в іншій частині вирок залишено без змін / а. с. 11-13 /.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України - вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду від 27.12.2013 року встановлено, що дії потерпілого ОСОБА_3, тобто відповідача по даній цивільній справі, не відповідали вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору також знаходиться в причинному звязку з настанням даної ДТП / 7-10, 33-40 /.

Відповідно до висновку експертного дослідження субєкта оціночної діяльності ОСОБА_4 № 114/7-14 від 17.07.2014 року, в результаті ДТП власнику автомобіля «Опель Омега», держномер АЕ 8875 ЕР, спричинено матеріальну шкоду в розмірі 19565,84 грн. / а. с.41-59 /.

Згідно п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується за загальних підставах, а саме; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з цієї норми Закону, беручи до уваги те, що дорожньо-транспортна пригода відбулась в результаті змішаної провини сторін, оцінивши надані докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ступінь вини відповідача ОСОБА_3 відповідає 20%, а отже стягненню підлягає матеріальна шкода в розмірі 3913,17 грн. (20% від завданої позивачу матеріальної шкоди в розмірі 19565,84 грн. відповідно до висновку експертного дослідження № 114/7-14 від 17.07.2014 року) і вона підлягає стягнення зі страхової компанії ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», оскільки мотоцикл відповідача ОСОБА_3 був застрахований згідно Полісу № АС/4365501 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.06.2013 року і ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн. / а. с.161 /.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не повязана з розміром цього відшкодування.

Згіідно п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно вимог ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до розяснень викладених у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Таким чином, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, на думку суду першої інстанції, позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, моральних та психічних переживаннях, повязаних з пошкодженням майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових психічних та фізичних зусиль для ремонту автомобіля та підготовки і подачі до суду необхідних документів з метою відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, змішану вину обох сторін в ДТП, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме - слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, в рахунок відшкодування моральної шкоди, 200 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню в силу ст.ст. 23, 1167,1188 ЦК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно відхилити, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що в силу ст.ст. 23,1167,1188 ЦК України та ст. ст. 28,29 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Приведені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. ст. 10,11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів, що були надані суду сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Доводи позивача ОСОБА_2 в його апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно частково задовольнив його вимоги, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вина відповідач ОСОБА_3 в скоєнні ДТП не виключається, що підтверджено вироком суду від 27.12.2013 року, а тому виходячи з дійсних обставин справи суд першої інстанції правильно, у відповідності з вимогами чинного законодавства та з урахуванням вини і самого позивача (який вироком суду був засуджений за дану ДТП), визначив розмір відшкодування спричиненого в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 20% від розміру матеріальної шкоди, спричиненої позивачу в результаті ушкодження в ДТП належного йому автомобіля.

Оскільки,мотоцикл відповідача ОСОБА_3 був застрахований згідно Полісу № АС/4365501 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.06.2013 року і ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50000 грн. / а. с.161 /, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», в силу ст. ст. 28,29 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинна сплатити позивачу страхове відшкодування виходячи з розміру, що встановлений судом - 20% від розміру матеріальної шкоди, спричиненої позивачу в результаті ушкодження в ДТП належного йому автомобіля, тобто виходячи з розміру вини ОСОБА_3

Таким чином, посилання страхової компанії в апеляційній скарзі на те, що позивач є сам винним в скоєнні ДТП, а тому підстав для виплати страхового відшкодування не вбачається, не можуть бути прийняті до уваги.

Також, не можуть бути прийняті до уваги і посилання страхової компанії в її апеляційній скарзі на те, що позивач, в порушення вимог ст. ст. 33,38 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідом страховика про дану ДТП і в подальшому не звертався з заявою про виплату страхового відшкодування, а тому і не має підстав для виплати страхового відшкодування, - оскільки, згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в його постанові № 6-1цс14, неповідомлення страховика про події ДТП не може бути підставою для відмови в задоволення такого позову.

Правильним є рішення суду першої інстанції і про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_3 Суд правильно, виходячи з дійсних обставин справи, наслідків, що наступили, вини самого позивача в скоєні цієї ДТП, - встановив розмір моральної шкоди 200 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші доводи апеляційних скарг не є суттєвими для вирішення спірного питання та не спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, доводи апеляційних скарг є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відхилити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: