Рішення № 52986474, 27.10.2015, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1404/15-ц

Провадження № 2/191/803/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Прижигалінської Т.В.

за участю секретаря - Каліневич Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Синельниківського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи : Орган опіки та піклування Синельниківської міської ради, Орган опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації про накладення заборони на відчуження нерухомого майна , -

В С Т А Н О В И В :

Синельниківський міжрайонний прокурор, діючи в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2, треті особи : Орган опіки та піклування Синельниківської міської ради, Орган опіки та піклування Синельниківської райдержадміністрації про накладення заборони на відчуження нерухомого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року, по цивільній справі № 191/4336/13-ц ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно їх малолітнього сина - ОСОБА_1, та стягнуто аліменти на його утримання.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 22.01.2014 року № 16, неповнолітньому ОСОБА_4 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням голови Софіївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № Р-100/0/371-14 від 03.04.2014 року неповнолітнього ОСОБА_4 влаштовано на спільне проживання та виховання до прийомної сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Згідно даних КП «Синельниківське МБТІ», за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, нерухомого майна, яке б належало йому на праві приватної власності, станом на 31.12.2012 року не зареєстровано.

На підставі договору міни жилого будинку, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського міського нотаріального округу за реєстром № 358 від 28.04.2005 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. Згідно довідки № 60, виданої 17.04.2015 року КП «Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації», інвентаризаційна вартість вказаного домоволодіння станом на 24.03.2005 року становила 8075 грн.

Розпорядженням голови Синельниківської районної державної адміністрації № Р-161/0/115-14 від 19.05.2014 року за неповнолітнім ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, закріплено право користування вказаним житловим будинком.

У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Однак, питання щодо накладення заборони на відчуження майна та житла дитини під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та стягнення аліментів вирішено не було.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

У зв'язку з цим, виходячи з інтересів дітей, позивач просить накласти заборону на відчуження нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, інвентаризаційна вартість якого становить 8075 ( вісім тисяч сімдесят п'ять ) гривен.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, однак надали заяви про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

При визнанні позову суд ухвалює рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

З свідоцтва про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, вбачається, що його батьками є : «батько - ОСОБА_2», «мати - ОСОБА_3».

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було позбавлено батьківських прав по відношенню до їх малолітнього сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнуто з них аліменти на утримання сина в розмірі по ? частини з кожного, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь осіб або закладу, де буде проживати дитина, починаючи з 25.09.2013 року і до досягнення сином повноліття, тобто до 01.11.2017 року.

Рішенням виконавчого комітету Синельниківської міської ради від 22.01.2014 року ОСОБА_1 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Розпорядженням Голови Софіївської райдержадміністрацїї від 03.04.2014 року ОСОБА_1, який позбавлений батьківського піклування, з 04.04.2014 року було влаштовано в прийомну сім'ю ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно Розпорядження Голови Софіївської райдержадміністрацїї від 19.05.2014 року за неповнолітнім ОСОБА_1 закріплено право користування житловим будинком, що розташований за адресою : АДРЕСА_1.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.05.2005 року власниками будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 є : ? частки - ОСОБА_2, 1992 року народження, на підставі договору міни від 28.04.2005 року; ? частки - ОСОБА_3 - на підставі договору міни від 28.04.2005 року.

Згідно довідки КП «Синельниківське МБТІ» № 60 від 17.04.2015 року нерухоме майно - жилий будинок, розташований за адресою : АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Синельниківського нотаріального округу 28.04.2005 року за реєстром № 358. Вартість нерухомого майна станом на 24.03.2005 року становить 8075 грн.

З довідки КП «Синельниківське МБТІ» № 7 від 15.01.2014 року за ОСОБА_1, 1999 року народження, житлового будинку, гаража, приватизованого житла, яке належить на праві особистої власності станом на 31.12.2012 року не зареєстровано.

Згідно актового запису про смерть №41від 09.07.2014 року ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Згідно листа Васильківської держнотконтори № 158 від 17.07.2015 року спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заведена.

З довідки виконкому Славгородської селищної ради № 106 від 01.07.2015 року вбачається, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, проживала на момент смерті за адресою : АДРЕСА_1, і на день її смерті за даною адресою зареєстровані : ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно довідки Славгородської селищної ради № 1239 від 10.08.2015 року ОСОБА_2, 1992 року народження, на момент смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» за дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особами з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» встановлено, що жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх у сім'ї громадян України, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей.

За ч. 3 ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу прийомній сім'ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, якого вибули діти, інші члени сім'ї.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 248 Сімейного кодексу України передбачено, дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї, має право на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.20 Конвенції ООН «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою.

Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3, 4 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав по відношенню до їх неповнолітнього сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому надано статус дитини, позбавленого батьківського піклування та влаштовано в прийомну сім'ю, питання щодо накладання заборони на відчуження житла дитини одночасно з позбавленням батьків батьківських прав не вирішувалося. Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_3 та її сину - ОСОБА_2 на праві приватної власності належить по ? частини житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1. Останній, як спадкоємець першої черги за законом згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, після смерті своєї матері - ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки проживав з нею на день її смерті. Неповнолітній ОСОБА_1, 1999 року народження, також є спадкоємцем першої черги за законом та згідно ч.4 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину у вигляді ? частини житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, після смерті своєї матері ОСОБА_3.

За таких обставин та з метою захисту законних прав та інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_1, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково, а саме накласти заборону на відчуження ? частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому, з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 243 грн. 60 коп., оскільки позивача при зверненні до суду із даною позовною заявою було звільнено від сплати зазначеного виду судових витрат.

На підставі викладеного та ст. ст.. 3, 20 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року, ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», ст.ст.17, 25 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 1 ст. 248 Сімейного Кодексу України, ст.ст.1261, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 146, 21-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Синельниківського міжрайонного прокурора задовольнити частково.

Накласти заборону на відчуження нерухомого майна, а саме ? частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, інвентаризаційна вартість якого становить 8075 ( вісім тисяч сімдесят п'ять ) гривен.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Синельникове Дніпропетровської області, ідентифікаційний номер : НОМЕР_1, на користь держави в особі : Отримувач: УДКСУ у м. Синельникове Дніпропетровської області, Код ЗКПО : 37916468, Банк : ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ, МФО : 805012, КБКД та найменування рахунку : 22030001 Судовий збір ( Державна судова адміністрація України ), р/рахунок: 31213206700034, судовий збір в розмірі 243 ( двісті сорок три ) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Т. В. Прижигалінська