Рішення № 52985359, 15.09.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/17870/14ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Шевцової Т.В.

при секретарі Южаковій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №88 «Металург», ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності, позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Житлово-будівельного кооперативу №88 «Металург», треті особи Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів та з урахуванням уточнень просила:

визнати квартиру АДРЕСА_1 обєктом спільної сумісної власності, припинивши право власності ОСОБА_4 на квартиру у звязку зі смертю;

визначити її частку в спільній сумісній власності на квартиру в розмірі ? частини;

визнати за нею право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, припинивши право спільної сумісної власності.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що 22 січня 2002 року вона народила дитину ОСОБА_5, батьком якої є ОСОБА_6. 28.04.2004 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6. З 26.12.2006 року вона зареєстрована та фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. 14.11.2007 року вона розірвала шлюб з ОСОБА_4, однак фактично продовжила проживати з ним однією сімєю, вели спільне господарство, мали спільні речі та побут, іншого шлюбу ніхто з них не уклав. В спірній квартирі проживали разом з дитиною, до дня смерті ОСОБА_4, разом відпочивали, виїжджали за кордон на відпочинок. 05.05.2014 року ОСОБА_4 помер.

На підставі дублікату договору купівлі-продажу від 04.12.2007 року, на імя ОСОБА_4 26.05.2008 року КП «ДМБТІ» ДОР зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, у звязку з чим вважає, що право власності виникло у померлого на спірну квартиру саме з моменту державної реєстрації, а тому дане майно придбано ними у період спільного проживання як чоловіка та жінки без укладення шлюбу.

Після смерті ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись син померлого від іншого шлюбу ОСОБА_2 та батько померлого ОСОБА_3, які мають право на отримання частки від ? частини квартири, що складає спадкову масу на думку позивача.

До спільного розгляду ухвалою суду від 01.12.2014 року прийнято позовну заяву третьої особи ОСОБА_4, відповідно якої остання просила в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя поділити квартиру АДРЕСА_1, та визнати за нею право власності на ? частину вказаної квартири, припинивши право спільної сумісної власності.

Вимоги третьої особи ОСОБА_4 обґрунтовані перебуванням у шлюбі з ОСОБА_6 з 21.09.1990 року по 14.05.2003 року, та з 16.04.2011 року по 26.07.2011 року. Спірна квартира була придбана ними у шлюбі за договором купівлі-продажу, укладеним 08.04.1996 року, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим номером 1329, та зареєстрованим в КП «ДМБТІ» ДОР 15.06.1997 року. Після розірвання шлюбу не було здійснено поділу майна, проте померлий ОСОБА_4 не заперечував проти її права власності на частку квартири, сторонами було досягнуто згоди, що спірна квартира залишиться їх сину ОСОБА_8. Оскільки спору з померлим не було, вважає, що нею не пропущено строк позовної давності, так як її право оспорюється ОСОБА_1, отже їй тільки зараз стало відомо про невизнання її цивільного права.

В судове засідання позивач та її представник надали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, просили в позові ОСОБА_1 відмовити, проти задоволення позову ОСОБА_4 не заперечували.

ЖБК №88 «Металург» свого представника та письмові заперечення до суду не направив.

Від третьої особи ОСОБА_4 та її представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, власні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували.

Від представника третьої особи Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, представник Реєстраційної служби ДМУЮ в судове засідання не зявився.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, їх належність та допустимість, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення позову третьої особи з самостійним вимогами, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 вересня 1990 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено шлюб, свідоцтво серії IV-КИ №356579 /а.с.111/

Даний шлюб було розірвано 14 травня 2003 року, актовий запис №204 Жовтневого відділу державної реєстрації актів цивільного стану ДМУЮ, свідоцтво серії 1-КИ №156299. /а.с.112/

Від шлюбу у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 народився син ОСОБА_2, свідоцтво серії І-КИ №209236 /а.с.113/

22 січня 2002 року народився ОСОБА_5, батьками якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_1, свідоцтво серії І-КИ №163556. /а.с.84/

28 квітня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено шлюб, свідоцтво серії 1-КИ №214509. /а.с.64/, який розірвано 14 листопада 2007 року, свідоцтво серії І-КИ №193071. /а.с.65/

16 квітня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 знову було укладено шлюб, який розірваний рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14.07.2011 року, яке набрало законної сили 26.07.2011 року. /а.с.114/

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_4, останній був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.07.2011 року. /а.с.66/

05.05.2014 року ОСОБА_6 помер, про що видано свідоцтво серії І-КИ №567933. /а.с.83/

08 квітня 1996 року ОСОБА_4 придбано квартиру АДРЕСА_2 за нотаріально посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованим у реєстрі під №1329.

04.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 видано дублікат договору, про що внесено запис в реєстр №2064. /а.с.140/

На момент вчинення ОСОБА_4 правочину з придбання спірної квартири, останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та діяв Закон України «Про власність», який не передбачав обовязку власника реєструвати своє право в відповідних державних органах, що здійснюють облік нерухомого майна.

Редакція ст.128 ЦК України 1963 року, що діяла на момент придбання спірної квартири померлим ОСОБА_4 не передбачала обовязку власника зареєструвати договір купівлі-продажу у відповідних державним органах.

Відповідно до ст.227 ЦК України 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Основний нормативним актом в сфері реєстрації речових прав виступає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року № 1952-IV.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону,права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

До прийняття Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Мінюсту № 7/5 від 07.02.2002 року.

Відповідно у період з 13 грудня 1995 року по 7 лютого 2002 року на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

Зазначений нормативний акт передбачав державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКУкраїни в редакції від 16.01.2003 року, Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, право власності на спірну квартиру було набуте померлим у період перебування у шлюбі з ОСОБА_4 та є їх спільної сумісною власністю подружжя, відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання квартири спільною сумісною власністю, визначення частки та визнання права власності на ? частину в порядку поділу майна задоволенні бути не можуть, оскільки не ґрунтуються на нормах права.

У відповідності до вимог ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 16 ЦК України передбачено, що однією з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Разом з цим, враховуючи, що судом встановлено придбання спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у період перебування у шлюбі, що доводиться наданими та дослідженими доказами, при цьому у сторін дійсно виник спір та позивач ОСОБА_1 не визнає цивільного права ОСОБА_4 на ? частину квартири, позовні вимоги ОСОБА_4 грунтуються на нормах цивільного права, а отже підлягають до задоволення.

При розподілі судових витрат, враховуючи, що порушення прав ОСОБА_1 не встановлено, зважаючи на задоволення позову ОСОБА_4, судовий збір, сплачений останньою при поданні позову до суду слід стягнути з ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3, 10, 11, 57, 60, 88, 169, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №88 «Металург», ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 про визнання права власності відмовити.

Судовий збір, сплачений при подачі позову до суду не відшкодовувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Житлово-будівельного кооперативу №88 «Металург», треті особи Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, який помер 05.05.2014 року.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2, яка складається з: поз.1 коридору, площею 12,3 кв.м., поз.2 кладової, площею 0,9 кв.м., поз.3 кладової, площею 1,2 кв.м., поз.4 ванної, площею 2,5 кв.м., поз.5 кухні, площею 8,1 кв.м., поз.6 житлової, площею 14,7 кв.м., поз.7 збірної шафи, площею 2,4 кв.м., поз.8 житлової, площею 8,2 кв.м., поз.9 житлової, площею 19,8 кв.м., поз.І лоджії, площею 2,5 кв.м., поз.ІІ лоджії, площею 5 кв.м., всього житловою площею 45,1 кв.м., загальною площею 77,6 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні при оголошенні рішення мають право на його оскарження протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_10