Вирок № 52985287, 30.10.2015, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

30.10.2015

Провадження № 1-кп/200/58/15

Справа № 200/2015/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2015 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі судового засідання - Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора - Красікова М.О.,

потерпілого - ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12013040030000840, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Севастополь, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина 2005 року народження, працюючого директором ТОВ «Руманн-Україна», мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2013 року близько о 07 годині, ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем марки «Субару Форестер» державний номер НОМЕР_9, рухався по вул.Артема з боку вул.Чкалова у напрямку вул.Шевченко у м.Дніпропетровську, зі швидкістю не менш ніж 76,6 - 76,8 км/год.

Під час руху, ОСОБА_4, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до змін дорожньої обстановки, наближаючись до регульованого перехрестя з вул.Комсомольською, при зміні сигналу світлофору, встановленого перед перехрестям на той, що забороняє йому рух (червоний), не зупинився та продовжив свій рух, внаслідок чого на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської допустив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан» державний номер НОМЕР_10, під керуванням водія ОСОБА_2, яка рухалась через перехрестя на дозволяюче зелене світло світлофору.

Внаслідок зіткнення, водій ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, рани голови з послідуючим розвитком помірного спастичного тетрапарезу, помірним вестибулоапактичним синдромом, когнітивним синдромом, після травматичної анізокорії та набряку сітківки, нейроангіопатії, порушення функцій тазових органів по типу затримки сечі, закритого двохлодижкового перелому з підвивихом ступні до нутрі, як згідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилось в тому, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом - автомобілем «Субару Форестер» державний номер НОМЕР_9, не виконав вимоги п.п.8.7.3е, 16.3 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

-п.8.7.3е - сигнали світлофора мають такі значення: е) - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

-п.16.3 - « у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 стоп-лінією, або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїжджої частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів»,

невиконання яких знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Органом досудового розслідування, дії ОСОБА_4, що виразилися в порушені правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду

Показами потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив про те, що 07 серпня 2013 року близько 12 години, він подзвонив своїй дружині ОСОБА_2 на мобільний телефон та від чоловіка, який відповів на дзвінок, він дізнався, що його дружина потрапила у дорожньо-транспортну пригоду. Він одразу ж поїхав до обласної лікарні ім.Мечникова. Тривалий час його дружина знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Також пояснив, що на теперішній час, його дружина знаходиться вдома, їй потрібний постійний догляд, оскільки на теперішній час вона є інвалідом ІІ групи.

Позовні вимоги підтримав та просив суд стягнути з обвинуваченого завдані матеріальні збитки та моральні збитки в розмірі 200 000, 00 грн.

Показами потерпілої ОСОБА_2, яка у суді вказала, що не пам'ятає при яких обставинах сталася дорожньо-транспортна пригода.

Позовні вимоги підтримала та просила суд стягнути з обвинуваченого завдані матеріальні збитки та моральні збитки.

Показами експерта ОСОБА_7, який у судовому засідання висновки проведеної ним автотехнічної експертизи №70/27-44 від 23 січня 2014 року підтримав в повному обсязі й зазначив, що автомобіль « Субару» під керуванням ОСОБА_4 рухався на червоний сигнал світлофора і саме дії водія автомобіля «Субару» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 8.7.3 ( «е»), 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв»язку з настанням даної ДТП.

Показами експерта ОСОБА_8, який висновки проведеної судової автотехнічної експертизи №11(98)-13 від 19 грудня 2013 року підтримав.

Вказав, що під час проведення експертного дослідження з урахуванням енергії деформування та руйнування елементів конструкцій транспортних засобів ним була встановлена швидкість руху транспортних засобів під час зіткнення. Так, швидкість автомобіля Субару держномер НОМЕР_9 в момент зіткнення складала 76,6 - 78,8 км/год, а Ниссан держномер НОМЕР_10 становила 74,6-76,7 км/ год. Також, з урахуванням роботи світлофорного об»єкту у трьох фазовому режимі, ним було встановлено, що водій автомобіля Субару держномер НОМЕР_9 проїхав світлофор на 40 секунді після початку першої фази роботи світлофора, тобто на заборонений сигнал світлофора.

З урахуванням наведеного, дії водія автомобіля «Субару» ОСОБА_4 державний номер НОМЕР_9, не відповідають вимогам п.п.8.7.3 е, 16.3 Правил дорожнього руху України, не виконання яких і є причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Показами свідка ОСОБА_9, яка в судовому засіданні пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_10 вона не знає, постраждала ОСОБА_2 є її матір'ю, а потерпілий ОСОБА_1 - це чоловік її матері.

07 серпня 2013 року приблизно в 07 годині мати відвезла її та дочку до автовокзалу, оскільки їм потрібно було їхати до м.Полтава. Мати їй говорила, що після того як відвезе їх на вокзал, сама поїде за продуктами харчування, ніяких зустрічей у неї заплановано не було. Вказала, що її мати незнайомих людей на своєму автомобілі не підвозить і кермо автомобіля не надає.

Показами свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні вказав, що в його провадженні знаходились матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України. При цьому, всі докази зібрані ним під час розслідування цієї справи є допустимими та належними, з якими ознайомився не лише потерпілий, а й обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники.

Показами свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні пояснив, що зранку перейшовши перехрестя вул.Комсомольської та вул.Артема та рухаючись далі по вул.Комсомольській у м.Дніпропетровську метрів 25-30, він почув сильний удар та побачив, що автомобіль марки «Субару-Форестер» вдарився об стовп, а інший автомобіль марки «Ніссан» також був пошкоджений. Безпосередньо момент зіткнення він не бачив. В подальшому, разом з водієм автомобіля «Субару-Форестер» ОСОБА_4, викликали робітників ДАІ та швидку допомогу.

Показами свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором ДПС.

07 серпня 2013 року о 07 годині, він зі своїм напарником ОСОБА_14 виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської в м.Дніпропетровську для організації руху транспортних засобів. По приїзду на місце ДТП вони побачили автомобілі, які були пошкоджені, водіїв цих автомобілів, а також бригади швидкої допомоги вже не було. Покинули місце пригоди після оформлення всіх обставин ДТП.

Показами свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні пояснив, що він працює інспектором ДПС.

07 серпня 2013 року приблизно о 07.20 год.-07.30 год., він зі своїм напарником ОСОБА_13 виїжджав на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської в м.Дніпропетровську для організації регулювання руху. На місці пригоди знаходились пошкоджені автомобілі марки «Ніссан» та «Субару», а також сам водій автомобіля «Субару», водія автомобіля «Ніссан», а також бригади швидкої допомоги на місці пригоди не було. Покинули місце пригоди лише після оформлення всіх обставин ДТП.

Зазначив, що на місці пригоди він звернув увагу на автомобіль марки «Ніссан», у якого була пошкоджена вся передня частина, а також на передньому водійському сидінні був безлад, розкидана жіноче взуття, щось розсипано.

Показами свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що він працював інспектором ДАІ.

07 серпня 2013 року він зі своїм напарником ОСОБА_15 були направлені черговим на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської у м.Дніпропетровську. Прибувши на місце ДТП, він побачив автомобілі марки «Ніссан та «Субару», а також їх водіїв, жінку та чоловіка. Вказав, що з водійського сидіння автомобіля «Ніссан» вони діставали жінку, а також на цьому ж сидінні була розсипана мука.

Зазначив, що на місці ДТП йому ніхто не повідомляв, що за кермом автомобіля марки «Ніссан» знаходився чоловік, а не жінка.

Показами свідка ОСОБА_15, який в судовому засіданні пояснив, що в минулому він обіймав посаду інспектора ДАІ, але восени 2013 року звільнився. Вказав, що обставин події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07 серпня 2013 року, він не пам'ятає.

Показами свідка ОСОБА_16, який в судовому засіданні пояснив, що він працює лікарем швидкої допомоги.

07 серпня 2013 року він в бригаді швидкої допомоги разом із фельдшером ОСОБА_17 виїздив на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської у м.Дніпропетровську. На місці ДТП він разом із фельдшером діставали із автомобіля «Ніссан» жінку, яка знаходилась в тяжкому стані, без свідомості, після чого доставили до лікарні.

Показами свідка ОСОБА_17, який в судовому засіданні вказав, що працює фельдшером швидкої допомоги.

Обставин виклику та знаходження на місці дорожньо-транспортної пригоди 07 серпня 2013 року в складі бригади швидкої допомоги із лікарем ОСОБА_16, не пам'ятає.

Показами свідка ОСОБА_18, яка у суді пояснила, що знає потерпілу ОСОБА_2 дуже добре, з обвинуваченим не знайома. Після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 довгий час знаходилась в комі, й після цих подій дуже змінилась, хоча до самої події ДТП була дуже активною жінкою.

Аналогічними показами свідка ОСОБА_19

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 07 серпня 2013 року з фототаблицею до нього, яким зафіксований факт дорожньо-транспортної пригоди по вул.Артема та вул.Чкалова у м.Дніпропетровську, вказані елементи вулиці, вид, тип та стан покриття, спосіб регулювання руху на даній ділянці, дорожні знаки, умови освітленості, відстань видимості з робочого місця водія, розташування транспортних засобів на місці події, локалізація та характер пошкоджень транспортних засобів, сліди шин та гальмування. З місця події були вилучені сліди пальців рук, копійованих на одну липку стрічку ( том 1 а.с.3-6, а.с.8-16).

Схемою дорожньо-транспортної пригоди, якою встановлений напрямок руху транспортних засобів «Ніссан» та «Субару Форестер», місце зіткнення, наїзду на клумбу та рекламний щит автомобілем «Субару Форестер». ( том 1 а.с.7)

Довідкою № 2719 КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова», згідної якої, 07 серпня 2013 року ОСОБА_2 госпіталізована у відділення політравми з діагнозом: черепно-мозкова травма, садна головного мозку третього ступеню, перелом лівої голені. ( том 1 а.с.18)

Протоколом огляду диску з відеозаписом від 04 вересня 2013 року, який також був переглянутий в судовому засіданні, на якому мається запис з камери відеоспостереження, яка встановлена в районі перехрестя вул.Артема та вул.Комсомольської в м.Дніпропетровську.

При перегляді запису було встановлено рух транспортних засобів на вул.Артема та вул.Комсомольській.

Так, о 06 годині 50 хвилин 37 секунді транспорт, який рухається по вул.Артема з боку вул.Чкалова, стоїть перед перехрестям на червоне світло світлофору. Далі о 06 годині 50 хвилин 42 секунди транспорт поновив свій рух в напрямку вул.Шевченко. О 06 годині 51 хвилин 22 секунди сталося зіткнення автомобіля марки «Субару», який рухався по вул.Артема з автомобілем марки «Ніссан», який рухався по вул.Комсомольській. Після зіткнення, автомобіль «Ніссан» зупинився на вул.Комсомольській, а автомобіль «Субару» проїхав далі по вул.Артема (том 1 а.с.38-40).

Довідкою КП «Дніпродорсервис» №290 від 23 серпня 2013 року та №245 від 03 липня 2014 року щодо роботи світлофорного об'єкту по вул.Комсомольській-вул.Артема, станом на 07 серпня 2013 року з 06.45 год. до 06.55 год. ( том 1 а.с.57, том 2 а.с.180).

Висновком судово-автотехнічної експертизи № 11(98)-13 від 19 грудня 2013 року зі схемою та фототаблицею, відповідно до висновків якої, швидкість руху автомобіля «Субару» державний номер НОМЕР_9, під керуванням водія ОСОБА_4 при зіткненні, виходячи з пошкоджень (деформацій ) транспортних засобів, становить 76,6 - 78,8 км/год.

Швидкість руху автомобіля «Ніссан» державний номер НОМЕР_10 під керуванням водія ОСОБА_2 при зіткненні виходячи з пошкоджень (деформацій) транспортних засобів, складає 74,6- 76,7 км/год.

Водій автомобіля «Субару» державний номер НОМЕР_9 ОСОБА_4 за даних дорожніх обставин повинен був діяти відповідно до пунктів 8.7.3 е, 16.3 Правил дорожнього руху України.

Дії водія ОСОБА_4 не відповідають вимогам п. 8.7.3 е, п.16.3, а також п.12.4 та п.12.9 Правил дорожнього руху України, а ігнорування вимоги надання переваги в русі транспортним засобам, що рухаються по дорозі, що перетинається і проїзд на заборонний сигнал світлофора є причиною дорожньо-транспортної пригоди.

Водій автомобіля «Субару» державний номер НОМЕР_9 ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п. 8.7.3 е та п.16.3 Правил дорожнього руху України надаючи перевагу в русі транспортним засобам, що рухаються по дорозі, що перетинається згідно заборонного сигналу світлофора.

Водій автомобіля «Ніссан» державний номер НОМЕР_10 ОСОБА_2 за даних дорожніх обставин повинна була діяти згідно з п.п.12.3, 12.4, 12.9 Правил дорожнього руху України.

Дії водія ОСОБА_2 в частині вибору швидкості руху не відповідають Правилам дорожнього руху України, проте не знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою. Водій автомобіля «Ніссан» державний номер НОМЕР_10 ОСОБА_2 не мала технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів. (том 1 а.с. 62-87).

У відповідності з висновком автотехнічної експертизи № 70/24-44 від 23.01.2014 року, встановлено, що автомобіль «Субару» під керуванням водія ОСОБА_4 рухався на червоний сигнал світлофору.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля «Субару» під керуванням ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимогам п.п.8.7.3 е, 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмові події, дії водій автомобіля «Субару» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.8.7.3 е, 8.10 та 16.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. (том 1 а.с.133-135).

Згідно висновків судово-медичної експертизи № 198е від 17 січня 2014 року, у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тяжкої сумісної травми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 3-го ступеню, субарахноїдального крововиливу, рани голови з послідуючим розвитком помірного спастичного тетрапарезу, помірним вестибулоапактичним синдромом, когнітивним синдромом, після травматичної анізокорії та набряку сітківки, нейроангіопатії, порушення функцій тазових органів по типу затримки сечі, закритого двохлодижкового перелому з підвивихом ступні до нутрі.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини в салоні автозасобу, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи дані медичної документації, дані рентгенологічних обстежень можливо вказати, що вони могли утворитися незадовго до надходження її до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказано у постанові.

За своїм характером, виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. ( том 1 а.с.95-98).

Суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_4, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Так, будучи допитаним в суді, обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що 07 серпня 2013 року приблизно о 07 ранку він керував автомобілем марки «Субару-Форестер», державний номерний знак НОМЕР_9 та рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год по вул.Артема в м.Дніпропетровську, в середньому ряду руху автомобілів. Десь за сто метрів до перехрестя з вулицею Комсомольською в м.Дніпропетровську, він бачив зелений миготливий сигнал світлофору, й виїжджаючи на перехрестя передньою частиною автомобіля, сталося зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», від чого його автомобіль продовжив рух та в'їхав в стовп. Із салону автомобіля він зумів вибратися тільки через пасажирські дверцята, оскільки водійські не відчинялись.

Після того як він вибрався із салону автомобіля, до нього підійшов ОСОБА_12 та повідомив, що із автомобіля «Ніссан» вийшов чоловік, пересів в інший автомобіль та поїхав. Коли він підійшов до автомобіля «Ніссан», то через відкриті водійські дверцята побачив жінку, яка була без тями.

Потім приїхала машина швидкої допомоги, яким він допомагав діставати із автомобіля потерпілу ОСОБА_2

Дані покази обвинуваченого судом не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і спростовуються з наступних підстав.

Так, під час судового розгляду встановлено, що саме ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Субару Форестер» державний номер НОМЕР_9, порушив вимоги Правил дорожнього руху України і рухався на червоний сигнал світлофору.

Ці обставини підтверджується висновками автотехнічної експертизи № 70/24-44 від 23.01.2014 року та 11(98) -13 від 19 грудня 2013 року, якими встановлено, що дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 8.7.3 е, п.16.3, а також п.12.4 та п.12.9 Правил дорожнього руху України, а ігнорування ним вимог надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по дорозі, що перетинається і проїзд на заборонний сигнал світлофора й є причиною дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, експертами зазначено, що водій автомобіля «Субару» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п. 8.7.3 е та п.16.3 Правил дорожнього руху України оскільки, в даній дорожньо-транспортній обстановці водію ОСОБА_4 при ввімкненому в напрямку його руху сигналу світлофора, що забороняв йому рух (червоного), необхідно було запинитися у встановленому місці, а саме перед світлофором.

Допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтвердили та підтримали ці висновки і беззаперечно вказали що саме порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 8.7.3е и 16.3 Правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв»язку з наслідками, що наступили.

У суда немає сумнівів у достовірності висновків цих експертиз, які проведено з дотриманням встановленого процесуального порядку в експертній установі, особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи, для їх виконання експерту був наданий необхідний і достатній матеріал.

Також не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого про те, що висновки судових експертиз, на які посилається сторона обвинувачення, були проведені на підставі недостовірних, технічно неспроможних даних про обставини події в місці зіткнення.

Ці доводи суд відхиляє, оскільки вони не знайшли свого об»єктивного підтвердження, оскільки для виконання судових експертиз експертам надавались вихідні дані, схема ДТП, матеріали кримінального провадження з довідкою про роботу фаз ввімкненого світлофорного об»єкту на даному перехресті та відеозапис події ДТП, що був здійснений камерами зовнішнього спостереження, також експертом ОСОБА_8 були виміряні об»єми пошкоджень елементів конструкцій автомобілів, вимірялась твердість вузлів транспортних засобів для визначення енергії деформації пошкоджених внаслідок зіткнення автомобілів, що експертами детально досліджувалось на підставі сукупності методів логічного аналізу та інженерних розрахунків з використанням чинних методик і нормативних документів, про що прямо вказано у висновках проведених експертиз й зроблені певні висновки.

Також, на думку суду, беззаперечним доказом вини обвинуваченого ОСОБА_4 є відеозапис дорожньо-транспортної пригоди з камери відеоспостереження, під час перегляду якого в ході судового засідання, з урахуванням довідки КП «Дніпродорсервіс» щодо роботи фаз світлофорного об»єкту, суд безпосередньо та наглядно переконався в тому, що автомобіль «Субару» під керуванням ОСОБА_4 на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольскої в м.Дніпропетровську, рухався саме на червоний сигнал світлофора.

Твердження обвинуваченого стосовно того, що автомобіль під керуванням потерпілої ОСОБА_2 рухався зі значним перевищенням швидкості, що і є причиною даного ДТП судом не приймаються, оскільки відповідно до висновку автотехнічної експертизи 11(98)-13 від 19 грудня 2013 року, дії водія ОСОБА_2 в частині вибору швидкості руху не відповідають Правилам дорожнього руху України, проте не знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою і водій автомобіля «Ніссан» державний номер НОМЕР_10 ОСОБА_2 не мала технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів. В той же час даним висновком встановлена швидкість автомобіля «Субару» під керуванням ОСОБА_4, яка складала 76,6-78,8 км/годину.

Доводи обвинуваченого щодо неналежного оформлення документів та доказів, судом не приймається та є надуманними, такими, що не найшли свого об»єктивного підтвердження.

Так, допитаний свідок ОСОБА_11 вказав, що він зібрав усю необхідну слідову інформацію, огляд провів відповідно до вимог закону, з участю понятих, зафіксував належним чином місце дорожньо-транспортної пригоди, про що склав протокол огляду місця події, план схему та фототаблицю до нього, зафіксував осип від зіткнення, сліду юзу, місце зіткнення, всі заміри слідів протектора, розташування автомобілів та їх пошкодження були відображені в протоколі огляду місця ДТП у присутності понятих, а також водія «Субару» ОСОБА_4 Всі заміри виконувались з допомогою рулетки, будь-яких зауважень на момент огляду від учасників огляду не надійшло, все відповідало обставинам ДТП, про що підписано протоколи і додатки, зауважень, в тому числі від обвинуваченого ОСОБА_4, не надходило. Також, в подальшому потерпілим ОСОБА_1 в ході проведення досудового слідства в якості доказу було надано відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, який він оглянув в присутності понятих та долучив до матеріалів кримінального провадження. Крім того, потерпілим ОСОБА_1 було надано довідку щодо роботи світлофорного об'єкту, яка не викликала ніяких сумнів в достовірності її відомостей.

Потерпілий ОСОБА_1 підтвердив ці обставини і зазначив, що він дійсно під час досудового слідства надав слідчому довідку щодо роботи світлофорного об»єкту на перехресті вул.Артема та вул.Комсомольської в м.Дніпропетровську та відеозапис з камер відеоспостереження де зафіксована дана дорожньо-транспортна пригода.

З даними доказами під час досудового розслідування були ознайомлені як обвинувачений ОСОБА_4, так і його захисник.

Під час огляду в судовому засідання відеозапису ОСОБА_4 підтвердив, що на ньому дійсно зафіксовані події ДТП, що мали місце 07 серпня 2013 року з його участю та участю водія автомобіля «Ніссан» на перехресті вул. Артема та вул. Комсомольської в м.Дніпропретровську.

Свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що на даному відеозаписі є його зоображення і воно дійсно фіксує вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірность, можливість чи неможливість використання інших доказів, які згідно ст.86 КПК України визнаються допустимими, якщо вони отримані в порядку, встановленому КПК України.

Статтею 93 КПК України визначено право потерпілого збирати докази в порядку, передбаченому КПК.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дані докази (відеозапис ДТП та довідка про фази роботи світлофора) отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, міжнародними договорами, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто не є недопустимими відповідно до ст.87 КПК України .

Доводи обвинуваченого про те, що під час ДТП автомобілем керувала не потерпіла ОСОБА_21, а невідомий чоловік, свого об»єктивного підтвердження під час судового розгляду не знайшло, тому є безпідставним.

Так, свідок ОСОБА_9 зазначала, що ранком 07 серпня 2013 року автомобілем «Ніссан» керувала її мати- ОСОБА_2, іншим особам мати кермо не передавала, і наміру такого ніколи не мала.

Допитані свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15 заяву обвинуваченого щодо керування автомобілем іншим чоловіком, а не потерпілою ОСОБА_2 не підтвердили, хоча вказали, що дійсно як працівники ДАЇ знаходились на місці ДТП.

Лікарі швидкої допомоги, допитані судом як свідки, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 також не підтвердили покази обвинуваченого, при цьому свідок ОСОБА_16 зазначав, що до лікарні була доставлена лише жінка, як потім з»ясувалось ОСОБА_2, в непритомному стані.

При цьому, покази ОСОБА_12 про те, що він бачив, як відразу після ДТП з водійського сидіння автомобіля «Ніссан» забрали невідомого чоловіка, якого відразу перенесли до під»їхавшого автомобіля, судом не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами.

Також, покази ОСОБА_12 нічим крім цієї його заяви не підтверджуються й мають суттєві протиріччя, як з його показами в якості свідка під час досудового розслідування, так і не співпадають з показами обвинуваченого ОСОБА_4, який давав зовсім інші покази під час судового розгляду і вказав, що зі слів ОСОБА_12 йому відомо, що із автомобіля «Ніссан» відразу після ДТП вийшов чоловік, який пересів в інший автомобіль та поїхав.

Оглянутий в суді відеозапис не містить будь -яких даних про те, що після ДТП з пошкодженого автомобіля виходив якійсь чоловік та пересів до під»їхавшого автомобіля.

Під час складання протоколу огляду місця ДТП, схеми, ніхто з учасників цієї слідчої дії про це заяви не робив, в тому числі і обвинувачений. Ніяких зауважень до цього процесуального документу учасники не вносили і відповідних заяв з цього приводу не робили.

Додатково допитаний свідок ОСОБА_11 пояснив, що в ході досудового слідства був допитаний свідок ОСОБА_12, якому по закінченню допиту надавався протокол його допиту для ознайомлення, де останній розписався та вказав, що доповнень та зауважень до протоколу він не має. В ході допиту свідок ОСОБА_12 не говорив про те, що за кермом автомобіля марки «Ніссан» знаходилась не потерпіла ОСОБА_2, а невідомий чоловік.

Також вказав, що свідку ОСОБА_12 надавався для ознайомлення відеозапис дорожньо-транспортної пригоди, під огляду якого останній також ніяких заяв не робив.

За дактилоскопічною експертизою, виявлені та вилучені відбитки пальців рук під час огляду місця події, не належать ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1

Однак, згідно протоколу огляду місця події від 07 серпня 2013 року, ці відбитки пальців рук були вилучені слідчим з « наружної» сторони автомобіля, й тому не є доказом про керування автомобілем «Ніссан» іншою особою, а не ОСОБА_2

В той же час, після ДТП саме ОСОБА_22 була доставлена до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова», й згідно довідки цієї лікарні №2719, 07 серпня 2013 року вона госпіталізована у відділення політравми з діагнозом: черепно-мозкова травма, садна головного мозку третього ступеню, перелом лівої голені.

А за висновком судово-медичної експертизи № 198е від 17 січня 2014 року, враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_2, можливо вказати, що вони могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини в салоні автозасобу, можливо за умов дорожньо-транспортної пригоди та могли утворитися незадовго до надходження її до медичного закладу, тобто можливо і в термін на який вказує слідчий у постанові.

Тобто, покази обвинуваченого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12, в цій частині, є надуманими.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення, вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує, що злочин скоєний ОСОБА_4 є необережним, однак віднесений до категорії тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на перебуває, за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітнього сина 2005 року народження.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

У відповідності до ст.67 КК України обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого - судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Однак, у справі встановлені підстави для звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання на підставі акту про амністію.

Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності згідно Закону України «Про амністію у 2014 році» основного та додаткового покарання на тій підставі, що він має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5, про що надав письмову заяву і просив застосувати до нього положення цього Закону. Також зазначив, що йому зрозумілі наслідки застосування до нього амністії відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році».

Потерпілий ОСОБА_1 просив розглянути заяву щодо застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2014 році» на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_2, в заяві поданій до суду, просила розглянути заяву обвинуваченого на розсуд суду.

Представник потерпілого захисник ОСОБА_3 вказав, що застосування амністії визначено Законом, виконання якого є обов»язковим, а тому це право обвинуваченого просити суд застосувати до нього положення Закону України «Про амністію у 2014 році».

Прокурор Красіков М.О. вважав за можливе застосування до обвинуваченого Закону України «Про амністію у 2014 році» й звільнення від основного та додаткового покарання.

Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від призначеного основного та додаткового покарання з наступних підстав.

Статтею 85 КК України визначено, що на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

Відповідно до вимог п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання особи, які засуджені за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років.

Згідно ст.12 Закону України «Про амністію у 2014 році», його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно.

У відповідності ч.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України не є особливо тяжким, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2014 році» і на день набрання цим Законом чинності мав на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_5 ( том 1 а.с. 112).

Також обвинувачений ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди був тверезий, місце ДТП не залишав.

Тобто, відсутні й судом не встановлені обставини, передбачені ст. 8 Закону України «Про амністію у 2014 році» та ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», які б виключали можливість застосування амністії за ч.2 ст. 286 КК України у разі вчинення особою злочину у стані алкогольного сп»яніння або інших одурманюючих засобів, або особою, яка залишила місце дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про амністію в 2014 році», те, що на день набрання чинності цим Законом він мав на утриманні неповнолітню дитину сина ОСОБА_24, -ІНФОРМАЦІЯ_5, а кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, вчинене з необережності та не є особливо тяжким, враховуючи, що Закон України «Про амністію в 2014 році» поліпшує становище обвинуваченого, зокрема, передбачає звільнення його від призначеного основного та додаткового покарання, суд вважає необхідним задовольнити клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та звільнити його від відбування основного да додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році».

Вирішуючи питання по цивільному позову потерпілого ОСОБА_1 щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 148 067 гривень 27 коп., суд вважає дані вимоги обгрунтованими та такими, що повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду з наступних підстав.

Так, статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Втім, в матеріалах кримінального провадження містяться документи щодо придбання та вартості лікарських засобів на суму 10 734 гривень 41 копійка, щодо матеріальних збитків, внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, то згідно висновку судового експерта автотоварознавця складають 76 808 гривень ( том 3 а.с. 188-198), витрати по проведенню даної експертизи - 1 416 гривень 96 копійок.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне повністю задовольнити позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 148 067 гривень 27 копійок матеріальних збитків.

Доводи щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та доведеними з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, суд повинен виходити з принципів законності, зваженості і справедливості.

Так, під час судового розгляду зазначеного кримінального правопорушення судом встановлено, що внаслідок протиправних вищезазначений дій обвинуваченого, потерпілому ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка виразилась в його хвилюванні щодо здоров'я та життя його дружини ОСОБА_2, які потягли необхідність залучення значних фізичних, душевних та моральних ресурсів для подолання наслідків, що настали для їх сім'ї, а також те, що після дорожньо-транспортної пригоди його дружина ОСОБА_2 потребувала постійного догляду, це стало заважати виконанню професійних обов'язків потерпілим ОСОБА_1, який постійно перебував у стані стресу, оскільки хвилювався за життя дружини. На тривалий час у потерпілого ОСОБА_1 змінився звичайний гармоній спосіб життя, з»явилась необхідність адаптуватись до нових, дискомфортних умов існування та життєдіяльності.

Після дорожньо-транспортної пригоди 07 серпня 2013 року, ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя, перебувала в лікарні, відчувала сильний фізичний біль, до цього часу зазнає тяжких фізичних страждань, тривалий час була не спроможна виконувати елементарні побутові речі, як результат погіршились її здібності, порушені нормальні життєві зв»язки і вона позбавлена можливості вести активний спосіб життя.

Таким чином, наслідки ДТП, постали для потерпілого ОСОБА_1 як тривало психотравмуючи, обумовили негативні зміни психоемоційної та соціальної сфер існування особистості, перешкоджали можливостям активної та повноцінної життєдіяльності, викликали появу негативних психологічних переживань, тобто спричинили потерпілому ОСОБА_1 моральні страждання.

Розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає з урахуванням характеру правопорушення, фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Зокрема, судом враховуються стан та тяжкість вимушених змін в життєвих і виробничих відносинах потерпілого ОСОБА_1, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього фізичного стану.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне задовольнити цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди та стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 200 000 грн. заподіяної моральної шкоди, що буде відповідати ступеню моральних та фізичних страждань потерпілого.

Крім того, суд вважає за необхідне, стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 293 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 85,86, 368 - 371, 373-376 КПК України, Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного та додаткового покарання за даним вироком суду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 суму завданих матеріальних збитків в розмірі 148 067 гривень 27 копійок, а також 200 000 гривен завданих моральних збитків, а всього 348 067 гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ ГУМВС в Дніпропетровській області витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи № 70/27-44 від 23.01.2014 року у розмірі 293,40 грн., перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок №31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ 37989274, одержувач платежу УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук