Ухвала суду № 52977776, 03.07.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1319/1-321/11 Головуючий у 1 інстанції: Лєсной С.Є.

Провадження № 11/1390/698/12 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Гончарук Л.Я.,

суддів Грищука В.О., Данка В.В.,

з участю прокурора Ковальчука Т.О.

захисника адвоката ОСОБА_1

засудженого ОСОБА_2

при секретарі Керелейза Ю.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні 03 липня 2012 року у місті Львові апеляцію прокурора Ковальчука Т.О. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 12 квітня 2012 р., -

встановила:

цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та зареєстрований Івано-Франківська область Городенківський район с. Стрільче, вул. Шевченка, 3, мешканець Івано-Франківської області Городенківського району с. Стрільче, вул. Українська, 13, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_2, військовозобовязаний, на утриманні малолітня дитина, не працюючий, судимості немає, -

визнано винним та засуджено за ст. ст. 307 ч. 2, 364 ч. 3 КК України та призначено покарання:

по ст. 307 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна;

по ст. 364 ч. 3 КК України пять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані із здійсненням функцій представника влади строком на два роки та з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно ОСОБА_2 визначено покарання пять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, повязані із здійсненням функцій представника влади строком на два роки та з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням строком на два роки.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обовязки:

1.не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ;

2.повідомляти КВІ про зміну місця проживання;

3.періодично зявлятись для реєстрації в КВІ.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 77 КК України про виключний перелік додаткових покарань, які можуть бути застосовані при застосуванні судом ст. 75 КК України, суд виключає застосування додаткового покарання конфіскацію майна підсудного, передбаченого ст. ст. 307 ч. 2, 364 ч. 3 КК України.

Відповідно до ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_2 спеціального звання старшого лейтенанта міліції.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області (рах.31259272210042, МФОП 825014, ЄДРПОУ 25575150) 731 грн. 31 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

Вирішено питання з речовими доказами.

Скасовано постанову слідчого прокуратури Львівської області від 05.09.11 р. про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно підсудного ОСОБА_2

Згідно вироку суду, ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, в період з 01 по 02 вересня 2011 року вчинив придбання, перевезення і зберігання з метою збуту, а також збут наркотичних засобів в місця позбавленні волі та зловживання службовим становищем. Даний злочин ОСОБА_2 вчинив за таких обставин: ОСОБА_2, перебуваючи з 30 грудня 2008 року на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Городенківського РВ УМВС України в Івано-Франківській області. 01 вересня 2009 року був відряджений в м.Львів для відібрання пояснень від засудженого ОСОБА_3 у вчиненні останнім крадіжки в липні 2007 року, та який відбуває покарання у Львівській виправній колонії №48. Так, ОСОБА_2 цього ж дня у невстановлений слідством час, перебуваючи в м.Івано-Франківськ на вул. ОСОБА_4. 17, в під'їзді № 4, незаконно придбав в поштовій скриньці № 46 дві таблетки, загорнуті у фольгу, які містили наркотичний засіб бупренорфін, та зберігав при собі в задній кишені джинсів з метою збуту в місця позбавлення волі. В цей же день підсудний перевіз автобусом міжміського сполучення даний наркотичний засіб в м.Львів. 02 вересня 2011 року у невстановлений слідством час підсудний перевіз громадським транспортом даний наркотичний засіб на вул. Хуторівку, 2 в Львові та, зайшовши в приміщення виправної колонії № 48, проніс через пропускний режим даний наркотичний засіб, який зберігав у взутті. Після цього, підсудний, хибно розуміючи виконання своїх службових обов'язків, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з метою здобуття показників у роботі щодо розкриття злочинів, шляхом схиляння до одержання зізнавальних показань засудженим ОСОБА_3 збув останньому наркотичний засіб бупренорфін, загальною масою 0,0159 г. як у винагороду за надання таких показань, чим підірвав авторитет органів внутрішніх справ, тобто заподіяв істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам засудженого ОСОБА_3 та державним інтересам.

На вирок прокурор Ковальчук О.М. подав апеляцію в якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 12.04.2012 р. по кримінальній справі стосовно ОСОБА_2 скасувати.

Постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 364 ч. 3, ст. 307 ч. 2 КК України та призначити покарання за ст. 364 ч. 3 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах терміном 3 роки з конфіскацією майна, що є у приватній власності, за ч. 2 ст. 307 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є у приватній власності.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах терміном на три роки з конфіскацією майна, належного на праві власності.

Відповідно до вимог ст. 54 КК України, оскільки ОСОБА_2 вчинив тяжкі злочини і цим дискредитував присвоєне йому спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, позбавити його такого звання.

Зарахувати в строк відбуття покарання час перебування під вартою.

Прокурор, зазначає, що апеляція вноситься у звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, внаслідок мякості.

Вказує, що Сихівський районний суд м. Львова, встановивши фактичні обставини скоєння злочину, призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ОСОБА_2 злочинів, та з урахуванням того, що ОСОБА_2 було звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, в порушення ст. 77 КК України призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна за ст. 364 ч. 3 КК України.

Зазначає, що при призначенні покарань ОСОБА_2, районним судом не в повній мірі враховано характер та спосіб вчинення злочинів, характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких.

ОСОБА_2 хоч і визнано всі обставини збуту наркотичних засобів, проте злочин ним вчинено з використанням службового становища та водночас підірвано такими діями авторитет правоохоронних органів.

Крім цього, звертає увагу, що відповідно до положень ст. 77 КК України у разі звільнення особи від покарання додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається.

Таким чином, суд, вказавши в мотивувальній частині вироку на застосування положень ст. 77 КК України при призначенні додаткового покарання у виді конфіскації майна, не мав в подальшому його призначати окремо за ст. 364 ч. 3 КК України та за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідача, прокурора на підтримання апеляційної скарги . заперечення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 та його адвоката колегія суддів вважає . що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

При призначенні засудженому покарання судом були враховані, у тому числі обставини, на які посилається в апеляції прокурор, зокрема: ступінь тяжкості вчиненого злочину, що віднесений законом до тяжких злочинів, особу ОСОБА_2, який раніше не суджений, позитивно характеризується, кається, крім цього судом враховано, що він страждає гіпертонією 1 ступеня, має на утримані малолітню дочку, дружину, батька інваліда 1 групи за яким необхідний постійний догляд те, що він є єдиним годувальником сім»ї , що свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчинениз злочинів та призначено покарання яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Разом з тим, суд першої інстанції при призначенні покарання правильно врахував дані про особу засудженого, що вперше притягається до відповідальності, виключно позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, його щире каяття визнав обставиною, що пом'якшує покарання засудженого, та дійшов до ґрунтовного висновку про те, що ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України можна звільнити від призначеного покарання з випробуванням, з встановленням відносно нього іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обране ОСОБА_2 покарання в тому числі і з застосуванням ст..69 КК України не суперечить загальним засадам та меті покарання, а тому будь яких підстав для збільшення засудженому терміну основного покарання або скасування вироку у звязку з звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням та постановлення нового вироку колегія суддів не вбачає. При призначенні засудженому покарання без конфіскації майна суд правильно виходив з вимог ст..77 КК України.

При цьому, колегія суддів також приймає до уваги конкретні обставини справи та те, що ОСОБА_2 щиро кається, позитивно характеризується, що він особистої вигоди від скоєння злочину не мав, хибно розуміючи інтереси служби бажаючи налагодити контакт з засудженим скоїв злочин. За відсутності інших доводів апеляції прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_2 покарання, які не містять і матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування вироку.

Керуючись ст..ст 362-366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора Ковальчука Т.О. на вирок Сихівського районного суду м.Львова від 12 квітня 2012р. залишити без задоволення.

Вирок Сихівського районного суду м.Львова від 12 квітня 2012р щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без змін.

Головуючий :

Судді :