Рішення № 52976097, 29.04.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/23578/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2014 р. Дніпровський районний суд м.Києва

в складі: головуючого судді - В.П.Гончарука

при секретарі - Лисенко М.В., Погорілій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Євро - Партнер» про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання договорів дарування не дійсними та визнання права власності на майно, суд,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ОСОБА_1 звернулась з позовом та з врахуванням позовних вимог просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з 2002 року; визнати майно:

- Квартира АДРЕСА_2:

- Квартира АДРЕСА_1:

- Нежилі приміщення №№1-11 загальною площею 105,8 м.2, що розташовані у медичному центрі за адресою: АДРЕСА_3 ( літ.А):

- Автомобіль Хонда Акорд держ.номер НОМЕР_2:

- Автомобіль Тайота Ланд Крузер держ.номер НОМЕР_5 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

визнати договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О. 01.03.2012 р. за реєстраційним номером №292 недійсним;

визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нациною М.О. 01.03.2012 р. за реєстраційним номером №290 недійсним;

визнати договір дарування нежилих приміщень №№1-11 загальною площею 105,8 м.2, що розташовані у медичному центрі за адресою: АДРЕСА_3 ( літ.А) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О.Ю.. 16.03.2012 р. за реєстраційним номером №452 недійсним;

визнати договір купівлі - продажу автомобіля Тайота Ланд Крузер держ.номер НОМЕР_5 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Автопрестиж Центр» 31.03.2012 р. недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона починаючи з 2002 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за цей період часу фактично за її кошти було придбано спірне майно, а саме вказані вище квартири, нежилі приміщення та автомобілі. Дане майно було зареєстровано на ім'я ОСОБА_2

Факт спільного проживання з ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу вона підтверджує тим, що вони разом знімали та проживали як на зйомних так і в спірних квартирах, разом відпочивали, вели спільне господарство.

Офіційно шлюб з ОСОБА_2 було зареєстровано 1.06.2006 року та шлюбні стосунки між ними було припинено в 2011 році, але відповідач ОСОБА_2 без її відома та згоди в 2012 р. здійснив правочини щодо відчуження спірного майна шляхом укладання договорів купівлі - продажу та договору дарування внаслідок чого власниками на даний час спірного майна є треті особи.

На підставі викладеного позивач ОСОБА_1 вважає, що оспорюваними договорами порушені її права як власника, так - як ОСОБА_2 не мав права на укладання вказаних договорів так - як вказане майно було придбано в період шлюбу та вона має частку в даному спірному майні в зв'язку з чим просить суд визнати спірне майно спільною сумісною власністю подружжя , посилаючись на вимоги ст..ст. 57, 60,63, 65, 74 СК України .

В ході судового розгляду позивач та її представник наполягали на задоволені позову в повному обсязі, виклавши обставини, що зазначені в позовній заяві та додатках, при цьому зазначаючи, що частина коштів, за які була придбана спірна квартира була успадкована позивачем.

Відповідач ОСОБА_2 в ході судового розгляду заперечував щодо задоволення позову в повному обсязі, заперечуючи факт спільного проживання з позивачем з 2002 р. фактично до моменту одруження, при цьому стверджуючи, що все спірне майно було придбане ним до шлюбу з позивачем за його особисті кошти, або за кошти, що були взяті в борг, спільний відпочинок з позивачем не вважає підтвердженням фактичних шлюбних стосунків.

Відповідач ОСОБА_3 щодо задоволення позову заперечувала в повному обсязі, зазначаючи при цьому, що їй нічого не відомо про особисте життя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зазначаючи при цьому, що вона у ОСОБА_2 придбала спірну квартиру АДРЕСА_2, будь - яких порушень під час укладання договору купівлі - продажу спірної квартири як з її сторони так і зі сторони ОСОБА_2 не було та вважає себе добросовісним набувачем вказаної квартири.

Відповідач ОСОБА_5 в ході судового розгляду позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнала, надавши пояснення в підтвердження поясненням відповідача ОСОБА_2 наполягаючи на тому, що все спірне майно було набуте ОСОБА_9 до укладання шлюбу з ОСОБА_1 за його особисті кошти.

Представники відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 підтримали позицію відповідачів по справі, зазначаючи при цьому, що позов ОСОБА_1 є надуманим та таким, що не ґрунтується на вимогах як сімейного так і цивільного законодавства.

Представники ТОВ «Євро - Партнер» в судове засідання не з»явились,хоча сповіщались належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступне, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_10, який було розірвано, відповідно до свідоцтво про розірвання шлюбу 23.05.2006 року. ( а.с.12 т.1).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 перебував в шлюбі з ОСОБА_11 до 26 серпня 2004 року ( а.с.198 т.1).

1 червня 2006 р. ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_2 ( а.с.11 т.1).

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 р.

Відповідно до договору купівлі - продажу, від 31.08.2004 р. ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.196 т.1)

Відповідно до договору купівлі - продажу, від 25.04.2006 р. ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_2.

Право власності на спірну квартиру було зареєстровано в КП БТІ м.Києва 27.04..2006 р. (а.с.14 т.1).

Відповідно до довідки виданої ПАТ АКБ «Аркада» ОСОБА_2 уклав договір про участь у Фонді фінансування будівництва № 638 - НП від 15.11.2004 р. та повністю проінвестував за рахунок особистих коштів нежитлове приміщення АДРЕСА_3.

На інвестування кошти були внесені таким чином : 15.11.2004 р. в розмірі 106 013, 25 грн. та 30.11.2004 р. в розмірі 247 319, 73 грн.

Повна вартість стовідсотково проінвестованого вищевказаного нежитлового приміщення складає 353 332, 98 грн. ( а.с. 199 т.1).

Свідоцтво про право власності на вказані нежитлові приміщення було видано на ім'я ОСОБА_2 29 серпня 2007 р. ( а.с.13 т.1).

Відповідно до довідки виданої УДАІ м. Києва право власності на автомобіль НОМЕР_1 було зареєстровано за ОСОБА_2 30.07.2007 р.

29.03.2012 р. вказаний автомобіль було знято з реєстраційного обліку та 31.03.2012 р. право власності на вказаний автомобіль було зареєстровано за ТОВ «Євро - Партнер» ( а.с.84 т.1).

Автомобіль « Хонда Акорд» держ. номер НОМЕР_2 було придбано ОСОБА_2, відповідно до довідки УДАІ м.Києва 01.12.2005 р. та вказаний автомобіль на даний час перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 ( а.с. 16,86 т.1).

Відповідно до договору купівлі - продажу від 1.03.2012 р. ОСОБА_2 продав спірну квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 ( а.с.81 т.1).

Договором дарування квартири ( а.с.79 т.1) вбачається, що ОСОБА_2 1.03.2012 р. подарував спірну квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4

Відповідно до договору дарування нежитлових приміщень вбачається, що ОСОБА_2 16.03.2012 р. подарував спірні нежитлові приміщення АДРЕСА_3 ОСОБА_5

Спірний автомобіль НОМЕР_3 було відчужено ОСОБА_2 ТОВ «Євро- Партнер» на підставі довідки - рахунку від 30.03.2012 р. ( а.с.184 т.1).

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Крім того статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України слідує, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків визначених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 74 СК України встановлює: «Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.»

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 вересня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що

підлягає поділу (статті 60, 69 СК , ч. 3 ст. 368 ЦК відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не

можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення

в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася

внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п.20 зазначеної Постанови ПВСУ слідує, що При застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Статтею 22 КЗпШС передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Також статтею 6 КЗпШС передбачено, що правове регулювання шлюбних і сімейних відносин в Україні здійснюється тільки державою.

Визнається тільки шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Релігійний обряд шлюбу, так само, як і інші релігійні обряди, не має правового значення і є особистою справою громадян.

Статтею 44 даного Кодексу також передбачено, що шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.

Сімейний Кодекс України в ступив в законну силу з 01.01.2004 р.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 просить встановити факт проживання однією сім»єю з ОСОБА_2 в період часу з 2002 р. фактично по день реєстрації шлюбу тобто до 01.06.2006 р., але правової підстави для встановлення вказаного факту з 2002 р. по 31.12.2003 р. законодавством України не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 до 23.05.2006 р. перебувала в шлюбі з іншим чоловіком та встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в період часу з 1.01.2004 р. по 31.05.2006 р. суперечить вимогам статті 74 СК України.

Як вбачається з матеріалів справи, що право власності на спірне майно: квартиру АДРЕСА_2: квартиру АДРЕСА_1: нежилі приміщення АДРЕСА_3 ( літ.А): автомобіль Хонда Акорд держ.номер НОМЕР_2 були придбані ОСОБА_2 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_12 та не можуть бути визнані судом спільною сумісною власністю подружжя у відповідності до вимог ст.. 74 СК України.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Згідно ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступне : зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності., волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом,. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання правочинів : договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2 від 01.03.2012 р. за реєстраційним номером №292 ; договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 1.03.2012 р. за реєстраційним номером №290 ; договору дарування нежилих приміщень АДРЕСА_3 ( літ.А) від 16.03.2012 р. за реєстраційним номером №452 недійсним не знайшли свого правого обґрунтування в ході судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, що автомобіль «Тайота Ланд Крузер» держ.номер НОМЕР_5 було придбано ОСОБА_2 30.07.2007 р.

Також статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Крім того статтею 61 даного Кодексу передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту

На підставі чого суд вважає з чим позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання автомобіля «Тайота Ланд Крузер» держ.номер НОМЕР_5 спільною сумісною власністю подружжя підлягає задоволенню, так - як вказаний автомобіль було придбано за час шлюбу.

Як вбачається з матеріалів справи, що спірний автомобіль «Тайота Ланд Крузер» вибув з володіння відповідача ОСОБА_2 31.03.2012 р., тобто тоді, коли сторони перебували в шлюбі, вартість по якій було відчужено спірний автомобіль позивач не оспорювала.

Також як вбачається з матеріалів справи в провадженні Дніпровського районного суду м.Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя в зв'язку з чим суд вважає , що позовна вимога щодо визнання договору купівлі - продажу автомобіля Тайота Ланд Крузер» держ.номер НОМЕР_5 укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Автопрестиж Центр» 31.03.2012 р. недійсним задоволенню також не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6,22.44 Кодексу України про шлюб та сім»ю( в редакції 1969 р)., ст. 60,61,65 74 Сімейного кодексу України, ст..ст. 203, 215 ст.ст. 8, 10, 11, 60, 209, 212, 215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позо ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ТОВ «Євро - Партнер» про встановлення факту проживання однією сім»єю, визнання договорів дарування не дійсними та визнання права власності на майно задовольнити частково.

Визнати, що автомобіль НОМЕР_1 був спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В іншій частині задоволення позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 і/н НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 356,7 грн. витрат пов»язаних з оплатою судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з моменту його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, а особами, що приймали участь у судовому розгляді, але не були присутні під час проголошення судового рішення протягом 10 діб з дня отримання копії рішення.

Суддя.